«Ти молодець, але…»: чому не варто поєднувати критику з похвалою
«Ми тебе дуже цінуємо, ти професіонал, але конкретно цей проєкт вийшов поганенько».
Ви кажете це і думаєте, що критика пом’якшується похвалою. А от ваш/-а співробітник/-ця або друг/подруга, який/-а це чує, так не думає. Ви впевнені, що робите лише краще, додаючи приємні слова на адресу людини, та вона зовсім інакше сприймає такий «бутерброд» з компліментів та критики.
Що не так з поєднанням компліментів та критики?
Підхід, коли поєднується поганий відгук про роботу з компліментами, далеко не новий. Керівники компаній, які його притримуються, вважають, що співробітники легше сприйматимуть негативні факти, якщо розбавити їх «пряником» – словами про те, наскільки вони цінні для компанії, які класні результати зазвичай показують та і люди загалом чудові.
Опитування понад 14 тисяч осіб розставило всі крапки над «і». Виявилося, що лише 37% людей надає перевагу негативним відгукам у поєднанні з компліментами. А 63% хочуть, щоб критика була чистою, без прикрас та похвал.
Цю статистику оприлюднює Марк Мьорфі – засновник і гендиректор дослідницької та консалтингової компанії Leadership IQ, автор бізнес-бестселерів «Generation Y and the New Rules of Management», «HARD Goals: The Secret to Getting From Where You Are to Where You Want to Be».
Порівняння Мьорфі доволі жорсткі: за його словами, одночасно зробити комплімент і критикувати дорівнює тому, що дати людині печиво і, під час того як вона робить перший укус, вдарити її по нозі.
Голова Leadership IQ підкреслює: критика після компліменту не лише прибирає задоволення, а й створює негативну асоціацію з компліментом. Тобто людина, яка постійно чує «Ти молодець, але…» після щиро сказаного «Ти молодець» очікуватиме на негативне продовження і не сприйматиме цей комплімент взагалі. У неї з’явиться рефлекс розраховувати на негатив після приємностей на свою адресу. І від звички реагувати на компліменти в такий спосіб складно буде позбутися, адже вона міцно в’їдається у мозок.
Загалом компліменти, які кажуть перед тим, як розкритикувати, розраховані на пом’якшення реакції, тому можуть бути перебільшеними, висмоктаними з пальця і не зовсім щирими. Мьорфі наголошує, що більшість людей відчувають нещирість (і звісно, не дуже її цінують) та не люблять розпливчасті формулювання.
Особливо це стосується осіб ділових, які звикли дивитися на проблему логічно та безпристрасно. Їм важливо чути конструктивну критику, відокремлену від чисто позитивних компліментів. Люди з аналітичним складом мислення жадають фактів, якими б неприємними ці факти не були. Спроби м’якої критики з компліментами їм зовсім не до смаку.
Та і творчі люди, які більш «розхлябані» та, за багатьма припущеннями, ближче до серця приймають негативні відгуки про власну роботу, теж частіше хочуть чути критику окремо від компліментів.
Мьорфі каже, що «бутерброд» з компліментом дуже рідко є гарним підходом до конструктивної критики. Він підкреслює, що навіть якщо тим, хто обіймає керівні посади, простіше поєднувати критичний відгук з похвалою, то наведена статистика дає зрозуміти: співробітники надають перевагу неприкрашеним фактам.
Як тоді краще критикувати?
Конструктивно: з поясненнями, що саме не так. Намагайтеся уникати фраз на кшталт «Мені це не подобається, бо я не люблю червоний колір». Апелюйте до фактів.
Не тисніть на співбесідника/-цю, наголошуючи на його неправоті, не хизуйтеся більшим власним досвідом – апелювати до нього можна, та це не має принижувати досвід людини, яку ви критикуєте.
Говоріть м’яко, без переходу на особистості. І при цьому не прикрашайте правду: якщо проєкт потребує багатьох правок, і вони масштабні, потрібно цей масштаб окреслити, а не казати «Поправити буквально кілька спірних моментів».
Компліменти краще робіть окремо. Не забувайте: люди люблять їх чути. Та компліменти мають бути на 100% щирими і заслуженими.