Чим корисний страх?
Мені завжди забороняли дивитися жахастики. І тим цікавіші вони від цього були. Я боялася їх страшно і при цьому продовжувала дивитися. Боюся, до речі, і зараз. І теж дивлюся, проте вже не так часто.
У подібному «мазохізмі» вправляється не так мало людей: любителів подивитися фільми жахів завжди вистачає, при цьому справді більшість із них при перегляді відчуває страх. З якихось причин нам подобається лякати себе і переживати сильні емоції. І недарма: страх у багатьох випадках корисний. У чому саме користь і коли страх може бути шкідливим, з’ясовуємо в матеріалі.
Користь страху
Страх – реакція нашої нервової системи на певні подразники. Організм у такий спосіб може сигналізувати про потенційну або очевидну небезпеку. Страх керує нашою поведінкою та формує моделі, які мінімізують можливу шкоду.
Саме через страх ми уникаємо темних вулиць, зайвий раз не ризикуємо своїм здоров’ям, не перебігаємо дорогу перед авто, не дражнимо вуличних собак і не робимо ще багато речей, що можуть нам нашкодити.
Страх також своєрідно нагадує про певні проблеми. Якщо ви відчуваєте страх через нестачу грошей, це ознака того, що у вас недостатня зарплата/неправильний розподіл доходу/зайві витрати/нестабільний фінансовий стан загалом. Переживання – ознака того, що проблему потрібно якомога швидше вирішувати, бо вона спричиняє дискомфорт.
Якщо говорити про фільми або книги жахів, вони також допомагають: вчать боротися зі страхами і не проєктувати їх на реальне життя. А ще – забезпечують потужний викид адреналіну, нестача якого, до речі, може призвести навіть до депресій.
У дитинстві страх теж відіграє важливу роль. У нашому мінідослідженні про страшні сюжети казок та їхній вплив на дівчаток та хлопчиків ми зауважували, що історії можуть допомагати боротися зі страхами, усвідомлювати, що таке втрати, і вчитися їх переживати. Саме з казок багато дітей дізнаються про смерть і згодом менш болісно реагують на втрату когось із близьких у реальному житті.
Якщо підсумувати: страх – це важлива частина нашого життя, і уникати його повністю не варто. Він застерігає нас від необачних вчинків та ризикованої поведінки. Страх через вигадані події (фільми жахів) допомагає боротися зі страхами реальними, причому це працює ще з дитинства.
Коли користи від страху немає
Звісно, від деяких проявів страху є тільки очевидна шкода. Маємо на увазі, наприклад, панічні атаки. Під час них люди відчувають сильну тривогу, панікують, їм стає важко дихати, крутиться голова, іноді з’являється відчуття нудоти. Цей стан, по суті, для організму небезпечним не є – через панічні атаки не вмирають, – та при цьому він суттєво ускладнює життя.
Тим, хто доволі часто стикається з панічними атаками, може бути страшно їздити у громадському транспорті або перебувати серед натовпу людей. Не варто заплющувати очі на подібні проблеми: якщо ви справді відчуваєте безліч обмежень через панічні атаки, варто сходити до невролога. Крім того, напади паніки можуть бути ознакою інших проблем зі здоров’ям, тож консультація у терапевта теж не стане зайвою.
Не приносить користи і глобальний страх змін. Він теж певною мірою є проявом захисної реакції організму, консервативно «застерігаючи» його від потенційної небезпеки. Саме через страх змін, боязнь вийти із зони комфорту люди не наважуються позбутися того, що їм заважає: непотрібних речей, токсичних стосунків, поганої роботи тощо. Переживання через туманність майбутнього та думки «раптом стане ще гірше» не дають прогресувати.
У нас усіх можуть труситися колінки перед прийняттям важливого рішення і суттєвими змінами, і це теж нормально. Ненормально, коли через страх змінювати нічого не виходить уже довгий час. Якщо такі переживання об’єктивно не дають вам рухатися далі, варто звернутися до лікаря, наприклад, до психотерапевта.
Фобії як максимальний «маніакальний» прояв страху теж багато користи не приносять. Звісно, якісь із них можуть умовно оберігати: людина, яка панічно боїться змій, має менше шансів постраждати від укусу, бо намагається плазунів обходити десятою дорогою. Та маніакальні страхи перед, наприклад, золотом або очима ляльок не покращують життя своїм власникам/-цям, хіба що вчать уживатися із цими фобіями.
