Вільні стосунки, поліаморія, гомосексуалізм. Чого стародавні греки навчили нас у сексі та коханні?
Антична сексуальність, мораль і любов викликають у нас безліч запитань. Статуї, зображення на посуді і будівлях, а також тексти часто справляють викривлене враження про ті часи. Ми насилу уявляємо собі, що на центральних площах і будинках могли зображувати відверті сцени. Наприклад, можна згадати прямокутні стовпи, нагорі яких була голова божества. Такі статуї називалися герми. Або фалоси, що використовувалися в релігійних культах і на святах.
Здається, що греки були схиблені на сексі, а фантазувати на тему їхніх сексуальних уподобань та інтересів навіть провокаційно. Але чи так було все страшно і аморально? Якщо придивитися без емоцій і поміркувати, то можливо, ми навіть чогось навчимося у них. Чи ні. Це вже вирішувати вам.
Ми попросили спеціаліста з філософії любові, кандидата філософських наук Віталія Туренка розповісти трохи більше про особисте життя греків.
Чи мали греки якусь мораль, чи вони жили тільки у своє задоволення?
По-перше, тема дуже широка і ще більша, ніж може здатися. Якщо коротко, доречним буде такий мем:
Але як то кажуть, у будь-якому жарті є частинка правди. Це і стосується любови в античності. Не можна сказати, що антична культура любови – це культура ЛГБТ. Не можна сказати, що в античності ерос був еросом вседозволености. Люди в античності теж знали «міру», «межі» і норми в любовних та сексуальних стосунках. Отже, в античності, як і в будь-якому періоді, можемо знайти всю палітру «злетів» і «падінь» людського кохання.
Що для греків було коханням, якщо вони практикували інцест?
Отже, будь-яке трактування кохання, зокрема й наше, сягає не часів лицарів і трубадурів і навіть не епохи трактатів Арістотеля і Платона, а самої глибини століть, мітів. Наприклад, горезвісна фраза, що закохуються з першої посмішки, має нібито мітологічну основу. Адже в одному з орфічних гімнів написано, що одним з атрибутів Афродіти є посмішка. Що стосується Ерота, то його зображення як хлопчика з крильцями, до якого ми всі так звикли скізь — від творів мистецтва до реклами на телебаченні, — це вже «плід» епохи елінізму. З давніх-давен ці боги мали напівдемонічний образ. Навіть в оригінальному тексті «Одіссеї» Гомера прямо звучить думка про Афродіту як демона.
Водночас оскільки олімпійські боги були відображенням людських характерів і поведінки, то інцест часто в античному суспільстві був звичайним явищем. Хоча треба пам’ятати, що були й негативні оцінки. Так, в оригінальному тексті трагедії Софокла, складеної на основі міту про Едіпа (звідки пішов всім відомий «едипів комплекс»), можна знайти думку, що одруження головного героя зі своєю матір’ю прямо називається гріхом.
На уроках історії нам розповідали про таємничих гетер з дуже специфічним статусом і становищем, розкажіть про них детальніше.
На перший погляд може здатися, що гетера в античності — це як у наш час дівчина з «багатим папіком». Але це не зовсім так. Адже окремо в літературі, в самій культурі розрізняли гетер і дівчат легкої поведінки. Для останніх розуму багато не треба було.
Щоб стати гетерою потрібно було не тільки володіти привабливою зовнішністю, але й найчастіше за все — неабияким інтелектом, щоб принести задоволення не від сексу, а від розмов про вічне.
У якомусь сенсі це античне явище можна порівняти з японськими гейшами, а точніше — з одним з її видів, а саме «ойран».
Найяскравіші і ритуалізовані вечірки того часу проходили на сіпосіях. Пишуть, що туди «порядні» жінки не ходили. Чи правда, що це була просто оргія?
Це не оргія. На перший погляд, сіпосій — це «античний корпоратив», «посиденьки» або ще грубо кажучи «бухаловка». Але, по-перше, греки ніколи не пили в чистому вигляді вино, а завжди змішували з водою. А по-друге, метою таких гулянок було не просто розслабитися і напитися, це було частиною релігійного ритуалу. Був суворо регламентований сам процес і мета відпочинку, щоб і віддати шану богам, і провести з користю час. Підтвердженням цього служить платонівський діалог «Бенкет», де в центрі такого заходу була розмова про природу і сенс любови.
Складається враження, що серед карнавалу вседозволености ніхто навіть не думав про вірність і почуття обов’язку перед партнером. Уявімо, що приходить на сіпосій одружений чоловік. Він неабияк напився вина, помолився богу, аж раптом його спокушає жінка. Як вчинив би грек: спокійно зрадив дружині або відмовив коханці?
В античній культурі був окремий бог шлюбу — Гіменей, один із синів Афродіти, що говорить про те, що цей соціальний інститут вже існував. Отже, з відносною свободою в статевих відносинах розуміння того, що потрібно з кимось розділяти побут було. Тому невипадково, що антична культура має зразки вірности, як Одіссей і Пенелопа в Гомера та ін.
Як не парадоксально, але зраду теж засуджували, але з одним лише «але» — якщо це робила жінка. Чоловікові були дозволені ті чи ті любовні втіхи, а для жінки це було протизаконним.
І знову ніякої поваги до прекрасної статі, дискримінація і сексизм стародавнього рівня. В інших сферах життя статус жінки був кращим?
На відміну від чоловіків, жінок часто не сприймали серйозно. Арістотель в одному з трактатів («Політика») пише про те, що жінка — недосконала людина. Це трохи схоже на вираз Аркадія Райкіна з фільму «Кавказька полонянка»: «жінка — друг людини».
Тому патріархальне суспільство, яке ставило чоловічу красу вище жіночої, породило феномен античної гомосексуальности. Водночас жінки, хоча й були зайняті насамперед домашніми справами, іноді ставали видатними у світовій культурі та історії. Згадати хоча б Аспасію, Гіпатію, які своїм інтелектом вражали багатьох інших чоловіків тієї епохи.
Також необхідно згадати про таке явище античної культури, як міт про амазонок, своєрідних античних FEMEN (з натяжкою можна порівняти), які боролися на рівні з чоловіками. Цей міт показує ще раз, що в античності не все було так монотонно – в ній ми бачимо калейдоскоп думок, поглядів на любов, ролі чоловіка і жінки в суспільстві тощо.
Не можна обійти увагою дві фігури щодо цноти — це Гестія і Атена-Паллада. Парадокс у тому, що перша, богиня домашнього вогнища Гестія, сама була незайманою. Згодом у Стародавньому Римі Гестія стала Вестою і з’явилося окреме явище — весталки, жінки, які їй поклонялися. До слова, всім відомий Парфенон на Акрополі пов’язаний з іменем Атени-Паллади, адже «парфенос» означає «діва». Отже, невинність не була чимось ганебним в очах античної людини.
Розквіт чоловічої гомосексуальности приписують саме стародавнім грекам. Особливо яскраво описують сексуальні стосунки між чоловіками та юнаками. Як до цього ставились і чому це було нормою?
Секс між чоловіками не був розповсюдженим явищем у всіх полісах Стародавньої Греції. У кожному полісі були свої правила щодо стосунків між чоловіками. Про це пише, зокрема, Платон у «Бенкеті». Втім, античні мислителі підкреслювали, що цей вид стосунків був популярним не стільки через бажання «пізнати заборонене», скільки для згуртованости й інтелектуального розвитку.
До речі, горезвісне поняття «платонічна любов» з’явилося тільки в епоху Відродження завдяки Марсіліо Фічіно. Сам Платон протягом життя трансформував розуміння «справжнього кохання» і вже в пізніх його роботах ми зустрічаємо, що він говорить про союз чоловіка і жінки як єдино правильний.
Через таку завзятість до любовних розрад у греків мало бути багато дітей?
Багатодітні сім’ї були досить рідкісним явищем у ті часи. У цьому плані нас би античні люди точно зрозуміли. Хоча причини були трохи інші: по-перше, це не було нормою, а по-друге, була висока смертність новонароджених.
Вихованням дітей у заможних людей займалися особливі раби, які іменувалися «педагогами», буквально «ті, хто веде дітей». Як бачимо, це слово міцно увійшло в нашу свідомість, і ми досі ним користуємося. Дітей намагалися виховувати різнобічно — не тільки в інтелектуальному плані, але й культурно (навчання в хорі, музики, а також правильного дозвілля), а також навчаючи військового мистецтва.
Ну і наостанок хочеться дізнатися про Спарту. Такі войовничі хлопці точно не влаштовували оргій і були зразковими громадянами, так?
Найчастіше ми зустрічаємо Спарту як суперницю або антипод Атени. По-перше, потрібно сказати, що в кожному полісі були свої закони – не тільки в Спарті, а й в Коринті, Фівах та інших полісах.
По-друге, горезвісний міт, що дітей, фізично або психічно хворих, викидали зі скелі стосується не тільки Спарти, але всієї Стародавньої Греції.
Спарта була особливою, як і будь-який інший античний поліс. У ньому справді особливий акцент робився на військовому вихованні. До речі, саме в цьому полісі було категорично заборонено влаштовувати «сімпосії». Недавні дослідження спартанської моделі освіти привели до такого висновку: той конфлікт між Спартою і Атенами, який ми спостерігаємо ще в античних текстах, пов’язаний із тим, що письменники вважали, що спартанці — це «прибульці», а не корінне населення на території Стародавньої Греції, тоді як атеняни завжди жили на цих землях. Тому намагалися піднести звичаї і звички спартанців як «неправильні», «перекручені», на відміну від атенських, які виключно «правильні» й гармонійні. Хоча слід зазначити, що ставлення до любови було досить скептичним і уваги до цієї теми, як в Атенах, звичайно, не було.
Якщо ви не знаєте, чи правильно ви любите, або у вас є претензії до того, як люблять вас, ми знаємо, де знайти відповіді. 13 лютого — інтелектуальний вечір «Грані кохання» від NaukRoom. Науковці розкажуть вам, як люблять один одного найрізноманітніші тварини, чи є у них одностатева любов, вірність, турбота і романтика. Нарешті зможете з’ясувати, хто ви — пансексуал, сапіосексуал або автосексуал — і візьмете інтерв’ю у головного сексопатолога Києва. Можливо, тоді ви і зрозумієте, що ви несамотні і все робите правильно. Адже кохання таке різне…
Детальніше про захід:
https://www.facebook.com/events/1255215541338655/
Квитки:
https://api.fondy.eu/s/gNTSIzBc0239
