Як я зібрала 1 млн на навчання через гранти і краудфандинг. Інтерв’ю зі студенткою Лондонської школи економіки Марією Крючок
Багато студентів замислюються про навчання за кордоном. З одного боку, приваблюють престиж, якісна освіта і «там, де нас нема». З іншого боку, це страхи, сумніви, відстань.
Однак, безумовно, навчання за кордоном – це не тільки освітній, але й культурний та особистісний апгрейд.
Ми поспілкувались з українськими студентами університетів всього світу, щоб дізнатися про вартість, мотивацію, складнощі й переваги навчання за кордоном. Які вони помітили відмінності від нашої системи освіти та що можуть порадити майбутнім вступникам й українським студентам?
Марія Крючок закінчила Києво-Могилянську академію і після п’яти років роботи у громадському секторі вступила до Лондонської школи економіки та політичних наук, найкращого європейського університету із соціальних наук. Зараз вона здобуває там ступінь магістра на програмі «Дані та суспільство» факультету медіа та комунікацій. Марія поділилася своєю історією вступу, навчання та враженнями від студентського життя в Лондоні.
1. Чому вирішила поїхати навчатися за кордоном? За яким принципом обирала університет і країну навчання?
Після випуску з університету я працювала в громадському секторі, майже 5 років займалася комунікаціями. Я завжди мала інтерес до технологій і до того, як вони видозмінюють соціальні процеси, проте відчувала, що мені бракує інформації та знань, як дешево досліджувати і розуміти свою авдиторію, знати, чим вона живе. Так, з’явилося бажання підтягнути свої дослідницькі навички та поїхати вчитися за кордон.
Тоді ж і почала занурюватися трохи більше в цифровий маркетинг. Одна справа, коли ти можеш витягнути якусь інформацію з гугланалітики, інша справа – методи, за якими можна досліджувати онлайн-авдиторію. Мені потрібна була програма про дані, про суспільство, про те, як технології та інтернет видозмінюють суспільство, враховуючи мій попередній бекграунд у медіакомунікаціях.
Я знайшла два університети, які відповідали моїм потребам найбільше. Це Оксфордський інститут інтернету (Oxford Internet Institute) і Лондонська школа економіки та політичних наук (LSE). Окрім усього іншого, ЛШЕ – це один з найкращих у світі університетів із соціальних наук.
Чи були сумніви залишатися в Україні?
У мене було чітке розуміння, навіщо мені ця освіта, тому сумнівів не було. Мені просто потрібна була теоретична база, ті знання, які я не могла отримати в Україні. До того ж я не збираюся покидати Україну. В мене в Україні все було чудово, я заробляла собі гроші останні два роки саме для того, щоб поїхати вчитися. І я дуже рада, що в мене це вийшло.
Що було найважчим у процесі вступу? Та з якими проблемами зіткнулася після переїзду та під час навчання?
У мене була досить довга історія пошуку грошей. Так, запрошення на навчання у LSE я отримала у 2018 році, але не виграла стипендії Chevening (стипендія британського уряду для навчання в британських університетах, – прим.ред.). Можливості навчатися без стипендії я не мала, тому фінансову спроможність повинна була забезпечити собі самостійно. Для цього мені б довелося працювати ще років 5, та я не впевнена, що за 5 років ця тема залишалася б мені цікавою.
Усе почалося з краудфандингової кампанії на мій день народження. Мене підтримало тоді понад 400 донорів, при тому, що деяких з них я не знаю особисто, деякі робили анонімні пожертви. І це була фантастична історія, для мене це був потужний вияв підтримки і поштовх шукати гроші далі. Мені треба було зібрати понад мільйон гривень.
Я написала велику кількість листів у всі можливі фонди, навіть венчурні фонди, зустрілася з різними донорами, які готові були мене підтримати, але закінчилося все тим, що мені не вистачило буквально двох тижнів, щоб зібрати всю необхідну суму і подати документи на візу. Тому я взяла відтермінування на рік, для того щоб за мною зберегли місце наступного року.
Після цього я вже подалася по другому колу стипендій і виграла стипендію «Всесвітніх студій» фонду Віктора Пінчука. Вона покриває 60% навчального бюджету, враховуючи, що навчальний бюджет – це не тільки вартість навчання, але й дорога, проживання, навчальна література, візові витрати тощо. І так вийшло, що ті 60% покривали якраз вартість моєї програми, а всі інші витрати – це краудфандинг, зароблені та збережені власні кошти.
Очікування vs реальність
Після того як ти два роки свого життя витрачаєш на те, щоб досягти своєї мети, це дуже тебе виснажує, тому я їхала з нульовими очікуваннями. Якби ж я їх мала, то, напевно, розчарувалася б. Багато моїх одногрупників були розчаровані, бо вони не розуміли одразу, що буде багато теоретичних дисциплін. Тому очікування і реальність у мене зійшлися, хоча виявилося, що я недооцінила Лондон. Лондон дуже різноманітний, швидкий та гучний – сюди з’їжджаються люди зі всього світу. Вони дуже сконцентровані на собі, тому в мене немає відчуття спільноти. Думаю, що це також пов’язано з великою конкуренцією за робочі місця.
Плюс лондонські ціни – тут дуже дорого. Одна справа, коли ти приїжджаєш як турист, зовсім інша – коли тобі тут жити, тоді ти вчишся інакше будувати фінанси.
Єдине, що було найскладнішим, – це повернення до ритму навчання після кількох років роботи. Перші кілька місяців мені здавалося, що в мене нічого не виходить, але згодом я все одно переналаштувалася.
Що тобі подобається у навчанні за кордоном, які переваги?
- Навчальний процес у LSE відрізняється меншою кількістю предметів і більшою сфокусованістю на темі. Від тебе залежить, як багато ти візьмеш від цього навчання, наскільки якісно опрацюєш тему.
- Закордоном набагато більше інноваційних програм, вивчають речі, яких у нас немає. Це основна перевага. Так, можна повчитись, попрацювати, здобути практичний досвід, а тоді приїхати додому й розробляти свої компанії та проєкти.
- Що ще вразило, то це матеріально-технічна база університету. Раджу зважати на це. Мій університет дуже новий, у нас нові відбудовані корпуси, дуже сучасна бібліотека, багато інфраструктурних рішень, навчальне онлайн-середовище moodle, велика кількість публічних лекцій, різноманітних тренінгів у середині університету, де можна здобути навички, наприклад, як правильно читати тексти, і знання програмування. І за це вже сплачено.
- Однією з переваг навчання за кордоном, безумовно, є міжнародне середовище. Ти можеш дізнатися про інші країни від тих, хто там живе. І це також дуже цікавий культурний досвід.
- Цікавим і не менш важливим досвідом є життя в іншій країні, бо спочатку тобі здається що небо блакитніше, дороги рівніші, але коли минає «медовий місяць», ти починаєш критичніше ставитися до всього навколо. Це також дозволяє тобі багато вивчити про інше та інших, дає зрозуміти, що ще можна зробити в Україні, у кого підглядати кращі практики.
Чи подобається тобі життя у цій країні? Хочеш там залишитися?
Я живу в Лондоні, та проводжу більшу частину часу між кампусом та гуртожитком. Восени тут дощі – ти більшість часу ходиш як зомбак і тебе нічого не тішить. Зима тут суха, більше сонячних днів. Зараз лютий, а враження таке, ніби вже настала весна. Загалом раджу зважати на клімат, умови країни, наскільки легко ви там зможете адаптуватись.
Мене дуже підкупає культурне життя Лондона, воно тут насичене – безкоштовні музеї, найкращі балети, вистави світу.
Залишатися поки не маю бажання, тут було б цікаво попрацювати певний час для досвіду, але щоб залишитися жити, сумніваюсь. Дуже банальна причина – тут дуже дорого, і плюс Брекзіт – я взагалі не впевнена, що британці розуміють, що їх буде очікувати вже дуже скоро, як видозміняться тут усі ці процеси. Хочеться перепочити після року навчання і двох років пошуку грошей. А потім вже думати і планувати далі.
Як оцінюєш складність навчання?
Я маю можливість займатися темами, які мені цікаві. Труднощі виникають через те, що мені треба знати і правові аспекти, і економіку, дещо з інформатики, тобто є великий обсяг інформації, з яким тобі треба працювати.
Скільки коштує навчання та проживання? Який бюджет поїздки?
Вартість для мого року навчання була 21 744 фунтів (на 2020 рік уже дорожче). У гривнях це трошки більше півмільйона. Близько тисячі доларів пішло на візу (це сама віза плюс страхування). На прожиття в Лондоні рекомендовано мати не менше 1 250 фунтів на місяць, але за досвідом уже можу сказати, що і цих грошей також недостатньо, бо з’являється багато побутових витрат, особливо в перші місяці. Чудово, коли ти маєш ще 2-3 тисячі зверху у своєму бюджеті, тоді ти маєш можливість потрапити на якусь круту конференцію або подорожувати (з Лондона багато дешевих квитків до інших країн Європи і світу).
Я сплачую 196 фунтів на тиждень за свій гуртожиток, і це найдешевша опція, яка є. Кожна разова поїздка на автобусі коштує 1.50 фунти, на метро – 2.40. І це треба теж рахувати. Не бійтеся рахувати свої бюджети від початку, щоб розуміти, якими сумами оперувати, або знати, як швидко вам треба буде шукати роботу на кампусі або деінде на часткову зайнятість.
Твої кар’єрні перспективи та сподівання
Я бачу велику кількість проблем у нас в Україні й те, що суспільство це не артикулює. Це пов’язано безпосередньо з тим, що я вивчаю. Я ще поки не визначилася, де я себе бачу. Мені дуже подобається робити дослідження, хотілося б що це були прикладні речі, які могли б впроваджуватися на рівні державних політик.
Поради українському студентові
1) Нещодавно LSE провело дослідження, яке встановило, що студенти, які навчаються, бо їм цікаво, мають кращі академічні результати, ніж ті, хто розглядає освіту як товар. І це те, що треба справді розуміти. Йдіть за тим, що вам цікаве, а не за тим, що, можливо, вважається перспективним і вам здається цікавим тільки наполовину.
Коли ви з’являєтеся в новому середовищі і нікого не знаєте, це стрес, і він не минає, якщо ваші мотиви щодо навчання хибні. Тоді є високий ризик, що ви просто захочете забрати свої документи і поїхати додому. Тому перший важливий момент – це чітко розуміти свою мотивацію.
2) Раджу стежити за різними освітніми проєктами, можливостями. Наприклад, я з інтересу до освіти за кордоном створила свій проєкт EdHack_UA, де розповідаю про різні освітні закордонні можливості – це магістерка, PhD, стипендії, стажування. Стежте за такими ресурсами, адже у світі дуже багато різних освітніх доступних можливостей, потрібна тільки сміливість вийти за своє обмежене поле зору.
3) Обов’язково плануйте бюджети і закладайте плюс 5-10%, не думайте, що знайдете одну стипендію, яка покриє вам усе. Завжди треба мати план А, Б, В.
4) Дивіться, щоб профіль вашої програми був для вас співзвучний. Я таке раджу й усім, хто вже попрацював і хоче їхати вчитися. Ходіть на дні відкритих дверей, пишіть листи університетам, тому що дуже важливо, щоб очікування і реальність у вас збіглися. Починайте планувати все заздалегідь. Важливо мати підтримку, тому що це складний психологічний процес. Що вищий університет за рейтингом, то складніше, але це не означає, що неможливо. Усе можливо, всі гідні мати якісну освіту.
5) І останнє: якщо ви вже знаєте, в який університет хочете – спробуйте знайти випускників цього університету й написати їм, бо люди, які навчалися в цьому університеті, зможуть найкраще розповісти, який він зсередини. Така собі інсайдерська інформація, чого ж насправді очікувати від навчання в цьому університеті.
