5 причин, чому культура важлива навіть під час пандемії
Коли людина боїться, її сприйняття світу звужується – це природна, нормальна реакція. У стані паніки та невизначености складно дивитися в майбутнє, натомість ми опиняємося наодинці зі своїми фізичними страхами: як залишитися здоровим? що їсти на наступному тижні? чи залишиться в мене дах над головою?
У такому стані може видатися доцільною нещодавня пропозиція уряду скоротити цьогорічні видатки на культуру до мінімуму. Минулого тижня Кабінет міністрів запропонував суттєво скоротити видатки держбюджету у сферах культури та освіти, щоб спрямувати ці кошти на подолання наслідків COVID-10. Бюджет Міністерства культури та інформаційної політики за попередньою інформацією має зменшитися вдвічі, а діяльність багатьох культурних інституцій – фактично зупинитися. Остаточне утвердження нових бюджетів ще триває.
Не буду перебільшувати, мовляв, без прем’єри української стрічки або відкриття нової виставки всі ми за рік здичавіємо. Ці події і в найкращі часи не користуються особливою популярністю серед багатьох людей, це факт. Однак культурний сектор пронизує всі інші сфери життя: від промисловости та армії до охорони здоров’я. Можна навести багато метафор, які візуалізують такі відносини: наприклад, цементу, без якого окремі цеглинки не змогли б утворити стіну.
Але всім слід розуміти, що саме ми втратимо, якщо на рік усі культурні процеси будуть заморожені в нашій країні. Існує щонайменше 5 аргументів на користь обов’язкового фінансування культури навіть у випадках форс-мажорів.
1. Інвестиції та конкурентоспроможність
Чи не в кожній експертній статті з назвами «Як покращити інвестиційну привабливість України у світі» є пункти про імідж країни за кордоном. А імідж – це завжди якийсь стереотип, який зароджується в голові людини і сильно впливає на рішення, які вона згодом ухвалює.
Культура здатна створювати довготривалий імідж (він суттєво відрізняється від особистих контактів з іноземними партнерами). Але для цього потрібна систематична, постійна присутність України на міжнародній культурній сцені: покази кіно на фестивалях, виступи музикантів за межами діаспор, мистецькі виставки в іноземних музеях, програми обмінів і мобільности.
Нарощувати стабільний темп і розширювати мережу Україна розпочала відносно нещодавно, з 2016–2017 років. Тоді була сформована важлива трійка організацій, які мали підтримувати креативні проєкти: Український культурний фонд з грантовими програмами, Український інститут з метою представлення країни за кордоном і Український інститут книги (тематика зрозуміла з назви). У цей же період був прийнятий закон про державну підтримку кіно, який суттєво збільшував фінансування нових фільмів.
Наведу кілька цифр: у 2019 році УКФ реалізував 19 міжнародних проєктів, щонайменше 5 фільмів, зняті за підтримки Держкіно, виграли нагороди престижних кінофестивалів, а національні стенди були представлені на 12 іноземних книжкових ярмарках. І тут кількість важлива, адже вона відповідає за впізнаваність країни.
Хоча зараз великі події на найближчі місяці скасовують у всіх країнах, однак конкурентність нікуди не зникає. Тому що більшість країн (щонайменше тих, на кого хочеться рівнятися) виділяють додаткові кошти для гуманітарної сфери: Німеччина – 50 мільярдів євро, Велика Британія – 160 мільйонів фунтів стерлінгів, Чилі – 18 мільйонів доларів. Найближчі (та найбільш конкурентні) до України в культурному розвитку Туреччина та Польща також готують програми з підтримки вразливої сфери.
Про підтримку українського креативного сектору державні інституції навіть не говорять і погоджуються на раціональне скорочення бюджету. Проте відсутність фінансування призведе до того, що на майбутніх культурних подіях України взагалі не буде, на відміну від більшости країн. Тобто не буде й подальшого розвитку та закріплення іміджу, що важливий для привабливости країни.
2. Розвиток місцевого бізнесу
Здається, всі зараз усвідомлюють: ми нечасто купуємо просто товар, ми завжди доплачуємо за ще якийсь креативний, смисловий елемент у ньому. Це може бути образ омріяного способу життя в моделі автівки чи навіть поході в улюблену кав’ярню, а може бути ідеологічна складова: наприклад, коли ми купуємо екопродукти. Свої цінності зараз транслюють усі компанії – від фермерського виробництва до служби таксі.
А тепер питання: як формують свої цінності бізнеси? За допомогою культури, яку споживають їхні власники, менеджери та креативники. І вже потім ця культура трансформується (або ж ні) у додаткову вартість продукту, який робить справу більш прибутковою.
Тут я хочу навести один приклад. Пам’ятаєте, коли стала відомою рекламна агенція Banda, яка зараз вважається чи не найуспішнішою у своїй галузі?
Активно про них заговорили у 2017 році, після того як агенція розробила брендинг Євробачення. Це відбувалося на основі державного тендеру, який проводив Суспільний мовник – ще одна організація, чия діяльність зараз під загрозою через секвестр. За проєкт до Євробачення-2017 Banda була нагороджена Каннськими левами та премією Red Dot, а згодом почала активно конкурувати зі світовими креативними агенціями.
Державне фінансування культури може надати зовсім різним бізнесам (ресторанним, готельним, продовольчим, спільного споживання) доступ до співпраці з різними замовниками. Культурні інституції стають тією сполучною ланкою, якої часто не вистачає для утворення зв’язків.
3. Здатність зберегти країну
Цей пункт, як на мене, найбільш очевидний і не потребує багато пояснень. Для будь-якої країни сьогодні важлива інформаційна безпека. За допомогою власного якісного контенту держава здатна регулювати певні суспільні норми, виконувати таку собі виховну функцію в стилі «що таке добре, а що таке погано». Оскільки чиновники в абсолютній більшості випадків не можуть генерувати контент, за який потім буде не соромно, то цю справу делегують: держава підтримує мистецтво, яке близьке їй ідеологічно.
У цьому ключі профінансоване державою мистецтво (фільми, постановки, виставки) вигідне як управлінському апарату (інакше контент населенню буде надавати хтось інший, що складніше контролювати), так і багатьом українцям. Адже державне фінансування творів зазвичай бюрократичне, його можна перевірити та прояснити для себе «звідки ростуть ноги» та «що хотів сказати автор».
Інший аспект – це війна на сході України. Деморалізована армія – не найкраще рішення в будь-якій ситуації. Упродовж останніх років виходило багато тих самих фільмів для підтримки колективного духу військових, і всі їх фінансувало Держкіно. Так само «ветеранські» проєкти реалізувалися за рахунок грантів від УКФ. Зараз такі об’єднувальні ініціативи залишаться без підтримки й це створить додатковий вакуум.
4. Моральне здоров’я
Зараз у нас багато стресу, нервів, тривожности. Їх потрібно буде (і якнайшвидше) якось осмислювати та переводити в почуття. Колективно ділитися досвідом і колективно зцілюватися. Така функція й покладена саме на культуру: вона надає певний смисл усьому тому, що ми переживаємо зараз. Особливо коли ми змушені ізолюватися та обмежувати соціальні контакти.
Недарма ще на початку епідемії стрімко збільшився попит на роман Камю «Чума» – людині потрібен досвід інших. Але не тільки історичний і з інших епох, а й близький до власного.
Уже зараз українські музиканти влаштовують онлайн-активності, музеї та галереї викладають частину своїх колекцій, видавництва діляться книжками, культурні діячі проводять зустрічі-стріми. Відчуття, що ти не один/одна, виникає навіть при такому дистанційному спілкуванні. Але без підтримки, зокрема й фінансової, від держави митці самі втратять сили підбадьорювати творчістю інших.
Зараз був би ідеальний час, щоб дистанційно готувати майбутні події, де люди б зібралися разом після завершення карантину: концерти, вистави, фестивалі та виставки. Гадаю, багато хто зараз зрадів би натовпу й навіть мріє про нього. Так-от, ця надія справдиться, якщо режисери, сценаристи, куратори та художники будуть здатні працювати над майбутніми творами. Інакше, на жаль, після завершення карантину нас чекатимуть ще кілька безрадісних і порожніх місяців, а може, й років.
5. Фаховість
Я вже порівнювала культуру з цементом, і мені сподобалася ця метафора. Коли ви працюєте з будівельним матеріалом, ви не можете просто залишити його на кілька тижнів, а потім повернутися й знову його використовувати – на вас чекатиме затверділе каміння. А якщо спробуєте його якось переробити, то потім ваша будівля просто розвалиться.
З багатьма проєктами така ж ситуація: їхня зупинка на кілька місяців – це фактичне скасування всієї виконаної роботи. Встановлені партнерства, етапи виробництва, налагодження каналів реалізації – згодом вони втрачають свою актуальність, і все доводиться починати наново. А тут потрібно врахувати, що фільми або масштабні виставки готують впродовж кількох років. Тобто на новий культурний продукт після карантину доведеться чекати настільки довго, що попередні чотири фактори можуть втрутитися в роботу й увесь прогрес останніх десятиліть зійде взагалі нанівець.
До цього додаються людські фактори: від трудової міграції (адже в багатьох інших країнах культурний процес не зупиняється) до зневіри й демотивації, які виключають можливість будь-якої творчої діяльности.
Зникнення «креативного класу» також небезпечне для всього суспільства: за цим завжди тягнеться зменшення свободи слова та обмеження прав людини. Тому що митці та культурні менеджери свідомо чи ні, але оцінюють моральні орієнтири суспільства, щоб потім про них висловитися у своїх проєктах.
Зазвичай після всіх цих аргументів виникає кілька запитань:
Чому культурні проєкти самостійно не заробляють? Навіщо їм кошти від держави?
Звісно, є цілком прибуткові чи самоокупні проєкти. Зазвичай це розважальні шоу, концерти попзірок, виставки для бізнесів, кілька кінокомедій і вистав. Але масова культура народжується приблизно так само, як і технологічні інновації: популярні гаджети не можуть виникнути без величезної кількости «нудної» та незрозумілої фундаментальної науки. З популярною культурою, за яку багато людей готові віддавати гроші, схожа історія: вона тримається на напрацюваннях невідомої широкому колу творчости. Утворюється такий циклічний зв’язок, коли втрата менш затребуваних проєктів швидко призведе до занепаду й масової культури.
Де всі ці проєкти та чому я їх не бачу?
Культурне середовище має чимало проблем, серед них – складність виходити за межі «креативного класу» та говорити більш простою, доступною й цікавою мовою. Про це багато сперечаються і всередині індустрії.
За останні роки на фестивалі, кінопокази, відкриття та інші заходи приходить все більше людей, тож зрушення є. Поступово діє й так звана «децентралізація», коли відвідати культурну подію можна не лише в найбільших містах України (хоча й не так часто, як хотілося б). Усе це робиться невеличкими кроками й перебуває в дуже крихкому стані. Саме тому так небезпечно втратити цей рух: без фінансування культура в регіонах постраждає першою і все повернеться на початкові позиції.
Що хочуть працівники сфери культури, якщо ситуація навколо невтішна для всіх?
Більшість державних інституцій погоджується на аргументоване скорочення та перерозподіл бюджету, однак на менші суми, ніж зараз. А також пропорційно до секвестру в інших галузях, крім медичної. Наприклад, запропонований секвестр не зачепив фінансування партій, а фінансування МВС тільки має зрости. Водночас бюджет на культуру початково був менший 1% від загального державного – справді мізерний порівняно з іншими видатками.
Альтернатива, про яку говорять майже всі менеджери в культурному секторі, – надати можливість самим державним організаціям скоротити свої бюджети максимально, як тільки це можливо в наших умовах. Адже частина витрат і справді будуть неактуальними протягом найближчого півріччя, наприклад, масові заходи і програми мобільности до інших країн. Наприклад, у бюджеті на культуру збереглися необгрунтовані 100 мільйонів гривень на будування нового музею, тоді як уже сформовані та функціонуючі заклади залишаються ні з чим.
Важливість медицини при цьому ніхто не заперечує: вірус, врешті-решт, не оминає жодну групу людей.
Необхідно лише зберегти здатність культури якщо не розвиватися, то хоча б залишитися на сьогоднішньому місці. А для цього, як ми пам’ятаємо з «Аліси в країні чудес», треба бігти щосили.
Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий!
