Поєднати бізнес і мистецтво: Вікторія Барліна-Матат про тайм-менеджмент і усвідомлену роботу
bit.ua розпитав мисткиню Вікторію Барліну-Матат, як же все це встигнути і не «перегоріти». А ще про те, як заснувати артфестиваль «Виробники мрій», креативний простір, концептуальний гест-хаус і створювати інсталяції на Burning Man.
Про те, як митці-бізнесмени ускладнюють собі життя
У мене навіть є татуювання на тілі, які передають мою життєву та бізнес-філософію. Це написи «endless game» і «game changer», що з’явилися завдяки сестрам Фельдман. Я переконана, що все життя й проєкти – це гра, яку можна завжди змінити і яка може завжди змінитися. І головне в цій історії – спостерігати й не вішати ярлики, сенс не виграти і не програти, сенс – у самій грі.
Як говорив мій батько, роби вибір і роби його правильним. А якщо ти вибору не робиш – то його роблять за тебе. Людина повинна брати на себе відповідальність. Неправильного вибору не буває, неправильною може бути тільки пасивність. А навішувати на себе ярлики «менеджер», «креативник» чи ще хтось там – зовсім необов’язково, навіть шкідливо. Усе може змінитися і все можна змінити.
Ось зараз я, наприклад, планую влаштовувати барахолку на Валах. Мета – розумне споживання, ми повинні передаровувати речі, ділитися тим, у чому не маємо потреби. Я прагну не засмічувати нашу планету і несу цю ідею у світ.
Про бізнес як джерело прибутку і задоволення одночасно
Ніколи. Особливо до цінностей матеріальних, бо вони – як якір. Пришвартовують тебе і не дають рухатися. Головні цінності – це навички і люди. Не можна дозволяти собі стати рабом матеріального, хоча я знаю, як це спокусливо. Ти маєш успішний проєкт, він «закриває» тобі всі необхідні потреби, базові потреби за пірамідою Маслоу, ти входиш у певний рівень фінансового комфорту – й усе довкола перетворюється на таку собі рутину в зоні комфорту.
Я пізнала це відчуття, коли запустила проєкт із виготовлення меблів, досягла в ньому певного рівня, отримувала масові замовлення й відверто багато працювала. Я мала вибір: залишатися в комфортній грі, яка мене вже не дуже драйвила, або змінити її.
Я загорілася концептом закладу «Line M Сoncept». І навіть найрідніші мені люди тоді стверджували, що шансів на успіх – нуль. Мовляв, у мене немає досвіду в ресторанному бізнесі, і взагалі я вже маю налагоджену справу. Але я не бігала за порадами до рестораторів, перестала дослухатися до порад свого оточення, взяла і зробила з командою наш «Line M Сoncept» – простір для креативної творчої тусовки. У нас усе вийшло. І з цього проєкту народилися ще кілька, як-от фестиваль «Виробники мрій». І я вам скажу більше: зараз народжується ще кілька, зокрема «Квартира художників».
Це мене сьогодні драйвить і відповідає моїм внутрішнім потребам, тому зараз – арт.
Про проєкти, якими пишається
Я люблю світ і хочу дарувати йому прекрасні речі, але водночас вмію все оцінювати тверезо, не працювати задля праці, чітко визначати KPI й «ламати» вчасно те, що варто зламати.
«Line M Сoncept» – це простір для творчих людей, ми проводимо там виставки, вечірки, створюємо платформу для комунікації творчих людей Києва. Також прагнемо надати їм можливість спільно з нами створювати непересічні продукти й при цьому заробляти. Бо я абсолютно не підтримую тезу про те, що художник повинен бути голодним. Ні, художник повинен бути матеріально забезпеченим і концентруватися на тих ідеях, які здатен реалізувати для цього світу. Творчі люди – це ж герої нашого часу.
Із таких мотивів народжується наш ще один проєкт – гест-хаус «Квартира художника». Цим проєктом ми демонструватимемо нашим гостям іншу Україну. Кожну кімнату буде оформлено за авторським концептом українських художників. Усі номери будуть різні й нестимуть певну ідею. Ми як власники проєкту не будемо втручатися в концепт оформлення кімнат, єдина наша вимога – наявність ліжка, шафи та сантехніки. Якими будуть ці предмети інтер’єру – це вже справа митців, з якими ми працюємо.
Це буде не просто гест-хаус, ми ділитимемося емоціями, передаватимемо локальну культуру.
Про те, як працювати чотири години на день і все встигати
Колись батько сказав мені дуже просту фразу: «І землю можна цілодобово копати, але який у цьому сенс?». І справді: а тоді що? Це було сказано в період, коли ми з моїм чоловіком працювали дуже понаднормово. Пам’ятаю, ми тоді мали металобазу, й трапилося так, що приїхала машина з товаром, яку треба було терміново розвантажити, наші вантажники відмовилися це робити за раніше погоджену з ними платню. Ми пішли на принцип: мій чоловік усю ніч розвантажував автомобіль із металом, а я в цей час працювала з документами.
Відтоді я свою філософію змінила. Але водночас я роблю винятки, якщо цього потребують важливі для мене цілі. Я просто не ганяюся за привидами безцільного абстрактного успіху. Не треба вставати о 6-й ранку задля того, щоб вставати о 6-й ранку. Якщо пристрасть до проєкту зникає – вести його немає сенсу. Але це в жодному випадку не означає все безвідповідально покинути, треба вміти делегувати й довіряти іншим.
Але коли щось драйвить і ти в щось віриш, шкодувати себе теж не варто. Наприклад, коли ми організовували фестиваль «Виробники мрій» (фестиваль, де представлено продукцію українських митців, – ред.), то інколи працювали всією командою по 20 годин на добу, зідзвонювались о 3-й годині ночі, інколи ночували всі разом, але мали чітку мету – отримати 2 000 гостей і щасливі обличчя відвідувачів на виході. І ми її досягли.
Що ще важливо – мати здатність усе спрощувати. Часто ми витрачаємо час і енергію на безглузді складні речі, які не мають впливу на кінцевий результат. Спрощуйте – і ви не будете розпорошуватися на зайве.
Кредо нашого бізнесу з виробництва меблів – simple lines. Усе має бути просто.
Також я завжди чітко розділяю свою безмежну любов до всіх навколо й роботу над продуктом. Наприклад, команду «Line M Сoncept» я повністю змінювала тричі. Усе без конфліктів, ми з усіма в чудових стосунках, але якісна робота над бізнес-продуктом й особисті стосунки – це різні речі. Коли я бачила неідеальні вітрини й не ту атмосферу, яка мала панувати в нашому закладі, – команда змінювалася. Я вмію делегувати й довіряти, але контролювати вмію також.
Про особисті правила життя
У мене є дуже чіткі правила, яких я дотримуюся завжди. Перше – людина повинна бути чесною із собою і з усіма довкола. В основі всього лежить любов. Я люблю те, що роблю, люблю людей, з якими працюю, люблю світ. Від цього мені добре. Наступне – зроби вибір і зроби його правильним. Усе повинно приносити задоволення.
Також я вважаю, що людина повинна постійно самовдосконалюватися: вчитися та відкривати для себе нове. Наша сила – в змінах. Ми всі для когось учні, а для когось – вчителі.
Гроші – це індикатор успіху бізнесу, але також вони – ваша свобода і несвобода водночас.
Треба тримати баланс й інколи відмовлятися від фінансових благ, щоб не застрягнути у власній стабільності.
І основне – всі ми маємо мало часу. Про це треба пам’ятати постійно. Не подобається фільм? Встаєте посеред сеансу і йдете. Не подобається книжка? Закриваєте на перших сторінках. Проєкт не приносить задоволення? Його треба завершувати.
Про артцілі та мрії
Я за постійну роботу над собою, за постійний аналіз, якісне спостереження за світом і власними вчинками. Зараз я відмовилася від м’яса, хочу очиститися, вдосконалити своє тіло та структурувати хаос життя.
Сьогодні мене це драйвить. Сьогодні мені це потрібно. За півроку я пропустила 5 літаків із 7. Думаю, із цим треба щось робити (сміється).
Що ти порадила б сучасному суспільству, якби могла дати одну пораду, до якої люди обов’язково прислухаються?
Мрій, дій, радій. Це гасло нашого фестивалю Виробники мрій. І це найкраще, що кожна людина може робити зі своїм життям.
