Cпецпроекти

Найгучніший скандал з домаганнями. Усе, що потрібно знати про справу Вайнштейна


Наприкінці лютого цього року колишнього голлівудського продюсера Харві Вайнштейна визнали винним у сексуальному насильстві над жінками. Суд присяжних виніс рішення, що Вайнштейн винен у скоєнні таких злочинів, як зґвалтування третього ступеня та сексуальний злочин першого ступеня.

Вирок експродюсерові мають винести 11 березня. Максимальний термін його ув’язнення – 25 років. Можна сказати, що насправді продюсер легко відбувся: за найтяжчими звинуваченнями – зґвалтування першого ступеня та сексуальне насильство з обтяжливими обставинами – його виправдали. Якби останній злочин визнав суд присяжних, Вайнштейн міг би провести за ґратами решту життя.

Оголошення вироку продюсер, винний у сексуальному насильстві, сприйняв доволі спокійно. Свою вину Вайнштейн, до речі, не визнавав і стверджував, що не домагався жінок і тим паче їх не ґвалтував. Він зізнався у причиненні колегам болю, та звинувачення у домаганнях продовжував відкидати, наголошуючи на власній невинуватості. 

Захист експродюсера наголошував, що жінки самі погоджувалися на секс із ним, сподіваючись у такий спосіб піднятися вгору кар’єрними сходами. Також кількох жінок, які заявили про насильство з боку Вайнштейна, звинуватили в тому, що вони продовжували спілкуватися з чоловіком після домагань і займалися з ним сексом.

Справа проти голлівудського гіганта стала чи не єдиною, яка дійшла до вироку: у багатьох подібних випадках розслідування розтягувалося на роки. Це можна простежити на прикладах режисера Романа Поланскі, якого звинувачували в розбещенні малолітньої, і коміка Біла Косбі, справа якого дійшла до суду якраз після розслідування щодо злочинів Вайнштейна. З’явився навіть термін «ефект Вайнштейна»: феномен масових публічних звинувачень у сексуальних домаганнях. Врешті-решт, саме завдяки справі проти голлівудського продюсера з’явився нашумілий флешмоб #MeToo.

З’ясовуємо, як починалася справа проти Вайнштейна, як на неї відреагувало суспільство і до чого це призвело.

Як все починалося

У 2017 році у The New York Times з’явилася стаття, у якій ішлося про злочини голлівудського продюсера, зокрема про сексуальне насильство з його боку.

У статті детально розповідається, як близько 30 років Вайнштейн, користуючись владою та авторитетом, домагався акторок, які знімалися у його фільмах, та співробітниць Miramax та Weinstein Company

«Розслідування, яке було проведене The New York Times, виявило раніше не обговорені звинувачення на адресу Вайнштейна, які були задокументовані під час інтерв’ю з нинішніми і колишніми співробітницями кіноіндустрії, а також в юридичних документах, електронних листах та внутрішніх документах підприємств, якими керував Вайнштейн – Miramax та Weinstein Company», – йдеться в матеріалі.

Однією із жертв Вайнштейна стала акторка Ешлі Джадд. Вона перша й зізналася, що продюсер чіплявся до неї, користуючись службовим становищем. Близько 20 років тому Вайнштейн запросив її нібито на діловий сніданок до готелю у Беверлі-Гіллз. Джадд, яка справді чекала на ділову розмову, виявилася зовсім не готовою до того, що відбулося. Іменитий продюсер покликав її до своєї кімнати, де з’явився перед нею в одному халаті, почав просити дозволу зробити їй масаж та пропонував подивитися, як він приймає душ.

За словами Джадд, вона добре пам’ятає той момент і свої думки. «Як мені вийти з кімнати якнайшвидше?» – крутилося у неї в голові.

Джадд судилася з продюсером через те, що він почав руйнувати її кар’єру, після того як вона відмовила йому. У позові до лос-анджелеського суду йшлося про те, що Вайнштейн користувався своєю владою, аби зруйнувати репутацію акторки та ускладнити їй пошуки роботи. 

У 2017 році, коли почалося обговорення неприпустимої поведінки Вайнштейна, режисер Пітер Джексон розповів: у 1998 році він думав взяти Ешлі Джадд на одну з ролей у своїй трилогії «Володар перснів». Та саме через Вайнштейна Джадд так і не отримала пропозиції. Джексон наголосив: голлівудський продюсер порадив не пропонувати роль Ешлі, адже з нею «замучишся працювати». 

Сам Вайнштейн відкидає звинувачення в руйнуванні кар’єри Джадд та каже, що взагалі не причетний до касту «Володаря перснів». 

Акторка кілька разів подавала позов на Вайнштейна, звинувачуючи його в сексуальних домаганнях та негативному впливі на її творчу кар’єру. Позови відхиляли, та розслідування справи проти Вайнштейна щодо сексуальних домагань було запущене.

Що було далі

Коли Джадд розповіла, як Вайнштейн домагався її, рада директорів The Weinstein Company повідомила продюсерові, що вони більше з ним не співпрацюватимуть. Та на цьому все не завершилося, адже згадувати гріхи голлівудської знаменитості почали десятки його колег та співробітниць.

Серед тих, хто звинуватив Вайнштейна у домаганнях, – Анджеліна Джолі, Гвінет Пелтроу, Кара Делевінь, Роуз Макгоуен, Азія Ардженто, Джессіка Манн, Аннабелла Шіорра, Сальма Хаєк, Люсія Столлер, Міра Сорвіно, Розанна Аркетт, Лея Сейду, Джессіка Барт, Кейт Бекінсейл, Емма де Кон та безліч інших. Деякі з акторок, як і Джадд, зізнавалися – після відхилення домагань продюсера їхня кар’єра постраждала.

У домаганнях Харві звинуватило понад 80 жінок.

Джолі та Пелтроу розповіли, що Вайнштейн домагався їх ще на початку їхньої кар’єри. Хаєк назвала продюсера «агресивним монстром» і зізналася, що він погрожував вбити її у випадку відмови. Ума Турман заявила – вона рада затягуванню справи Вайнштейна, адже він «не заслуговує й кулі». 

Дружина Вайнштейна, Джорджина Чапман, вирішила розлучитися з продюсером.

«Мені болить серце, коли я думаю про всіх жінок, які пережили жахливі страждання через його дії», – сказала вона в інтерв’ю для People.

Чому всі так довго мовчали

Доволі багато людей з оточення Вайнштейна – його колеги, наприклад – знали про поведінку режисера. Деякі з тих, хто звинувачував режисера в домаганнях, стверджував, що його підлеглі навіть могли влаштовувати Харві зустрічі із жінками. Одна з дівчат, яка працювала на продюсера, відмовилася від такого «обов’язку». Тож поставало питання – чому про злочини Вайнштейна стільки років нічого не говорили?

Продюсерка Елісон Овен наголошує – причина у владі, яку мав іменитий продюсер. Саме тому довго ніхто не наважувався виступати проти нього, зокрема дівчата, які зазнали насильства. Вони боялися зруйнувати свою кар’єру і водночас розуміли: заява в поліцію навряд чи розглядатиметься, коли йдеться про такого голлівудського гіганта, як Вайнштейн.

На думку Овен, ще одна причина – сором та страх почути на свою адресу фрази на кшталт «сама винна». До речі, захист Вайнштейна подібні прийоми використовув: як ми вже згадували, представники експродюсера наголошували, що постраждалі жінки нібито самі погоджувалися на секс та продовжували спілкуватися з нападником і після примусових інтимних контактів.

Захист Вайнштейна

Адвокатка Вайнштейна, Донна Ротунно, – не надто відома до цього юристка, ім’я якої стало частіше лунати в етері провідних каналів після початку гучної справи. 

Ротунно не раз виступала з критикою руху #МeToo та його лідерок. Вона звинуватила рух у тому, що він стигматизує «звичайне спілкування між чоловіком та жінкою», а ще не дає Вайнштейнові жодної надії на чесний та справедливий суд.

Про справу свого скандального клієнта адвокатка минулого року висловилася так:

«Щоразу, коли йдеться про чоловіка та жінку, які опинилися у сексуальних обставинах, ми маємо визнавати неоднозначність. Межі розмиті, і іноді одна сторона має про те, що відбулося, зовсім не те враження, яке має інша».

Також Ротунно наголошує, що її підзахисний «не без гріха», але вона бачить велику різницю між гріхом та злочином. Насильником Вайнштейна юристка не вважає. Вона висловлювала готовність захищати експродюсера до кінця. На думку Донни, всі звинувачувані в сексуальних злочинах мають право на захист і справедливий вирок суду.

Кілька попередніх адвокатів Вайнштейна відмовилися з ним співпрацювати. Бенджамен Брафман в інтерв’ю Esquire заявив, що експродюсер постійно приїжджав у його офіс і ставив різні запитання 24/7. Професор юридичного факультету Рон Салліван відмовився захищати Вайнштейна після масових забастовок студентів/-ок. Хосе Баєз попросив відсторонити його від судового процесу, назвавши Вайнштейна «невиправдано складним клієнтом». 

#MeToo 

Гучний флешмоб #MeToo розпочався у жовтні 2017 року – саме після того як пролунали звинувачення на адресу Вайнштейна. 

Публікувати свої історії про пережиті сексуальні домагання, не боятися висловити свій біль, підтримувати інших дівчат і жінок, які мали подібний травматичний досвід, – такий заклик з’явився в соцмережах. 

Популяризувала його акторка Алісса Мілано. Вона запропонувала ділитися історіями, виплескувати власний біль і поширювати інформацію про насильників. 

«Якби всі жінки, які стали жертвами сексуального домагання, також написали #MeToo у своєму статусі, ми могли б дати людям шанс зрозуміти масштаби цієї проблеми», – написала Мілано.

Тег став одним з найпопулярніших: мільйони людей розповідали про свій травматичний досвід, супроводжуючи пости підписом #MeToo. 

Сам по собі лозунг «MeToo» був вигаданий задовго до справи Вайнштейна. Ще у 2006 році суспільна діячка Тарана Бьорк використала цю фразу, проводячи кампанію «розширення можливостей завдяки співчуттю» (в оригіналі – empowerment through empathy). Кампанія була покликана привернути увагу до проблем темношкірих жінок, які пережили сексуальне насильство. Особливо ця проблема торкалася неблагополучних районів. 

Бьорк – авторка документального фільму «Me Too», тема якого – важливість говорити про насильство. Тарана розповідала, що колись вона почула від дівчинки-підлітка історію про сексуальні домагання, і сама зізналася у відповідь, що переживала подібне. При цьому суспільна діячка шкодує, що не знайшла інших слів, і дівчинка почула від неї лише фразу «Me too». 

Мілано підкреслила важливість своєї попередниці, яка теж просила розповідати про сексуальні домагання і не приховувати цей факт, аби масштаби проблеми були зрозумілими. Вона також зробила посилання на сайт Бьорк і наголосила – історія більш раннього руху Me too зворушує та надихає.

Що дала світу справа Вайнштейна

Те, що Вайнштейну винесли вирок, а статус та гроші не врятували його від ув’язнення, свідчить про руйнування системи, в якій «великі чоловіки» залишаються безкарними, а жертви отримують тавро «самі винні». 

Швидкість, з якою розвивалася справа експродюсера, реакція суспільства, реакція близьких (від Харві відвернулися майже всі – від його дружини до тих, кому він свого часу допоміг побудувати успішну кар’єру), підтримка жінок, які постраждали від домагань ледь не першої людини в Голлівуді – це все означає, що справа рушила з мертвої точки. Так, насильство з боку впливових осіб та страх жертв розповідати про це ще не зникло, та ми вже маємо розуміння: так не має бути. Ніхто не повинен залишатися безкарним – навіть якщо це надзвичайно талановита людина з іменем, визнаний авторитет, який має безліч захисників. Справи мають доходити до суду, жертв не треба звинувачувати в непристойній поведінці.

Після справи Вайнштейна мільйони жінок знайшли в собі сили зізнатися – вони теж зазнавали домагань. І за це маємо подякувати тим, хто мав сміливість піти проти голлівудського гіганта та відверто розповісти про його злочини.

P.S. Любий читачу, ми хочемо познайомитися з тобою ближче. Можеш, будь ласка, відповісти на кілька запитань? А ще там знайдеш інфо, як долучитися до секретного клубу з подарунками від наших партнерів ;) Let’s talk!

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Історія людини, яка пережила шкільний булінг

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: