Cпецпроекти

Як розуміти картину «Опівнічники» Едварда Гоппера – головного художника епохи ізоляції?


Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий! 

«Усі ми зараз – картини Гоппера», – почали кілька тижнів назад писати у твітері та виставляти відповідні роботи художника. Дівчина сидить на ліжку й порожнім поглядом дивиться у вікно, чоловік заправляє автівку на безлюдній заправці, вимерлі й порожні міські площі… Багато творів американського митця й справді нагадують сучасний світ на карантині.  

Самотність людей Едвард Гоппер зображував у часи, коли людство якнайшвидше намагалося від неї втекти – у період із 1920-х до 1950-х, до того ж у бурхливому та людному Нью-Йорку. Щоб показати ізольованість людини від суспільства, зовсім необов’язково зображувати її одну. Про це свідчить і найвідоміша картина художника – «Опівнічники». Сьогодні вона може розповісти нам трішки іншу історію: як люди були самотні й раніше, коли бари були відчинені, а дистанція в півтора метри – непотрібною.

Історія

У грудні 1941 року Японія напала на американську воєнну базу в бухті Перл-Гарбор, що на Гаваях. США змушені були вступити до Другої світової та відмовитися від попередньої ізоліціаністської позиції. Для багатьох мешканців це стало великим потрясінням: у суспільстві поширювалися панічні настрої, а тривожні розмови заполоняли всі сфери життя. Багато хто з мешканців Нью-Йорка вірив, що незабаром місто також атакують.

Едвард Гоппер завершив своїх «Опівнічників» 21 січня 1942 року. Багато хто зараз вбачає в картині відтворення тих настроїв, які панували в Америці впродовж кількох тижнів. Хоча художник і справді міг перейняти напруженість ситуації, але вголос такого впливу він жодного разу не визнавав. Його дружина Джозефіна навіть зробила замітку у своєму щоденнику: «Ед не висловлює жодного інтересу з приводу дуже вірогідної можливости борбандування міста». А сам художник згодом безліч разів повторював, що ніколи не пов’язував мистецтво зі злободенними темами. 

Місце

Досі тривають дискусії, який саме бар зображено на картині Гоппера. Художник ніколи не називав його, тільки зазначав, що його надихав ресторан на Грінвіч Авеню неподалік від Мангеттена. Чи справді існувало схоже місце, чи це збірний образ нью-йоркських ресторанів, встановити так і не вийшло. Хоча одне кафе у 2014 році й вирішило гучно змінити назву на «Опівнічники».

Така увага до локації не дивує: бар із картини Гоппера визнають головним персонажем твору. Ключова деталь у розумінні «Опівнічників» – немає видимих дверей, які б вели з приміщення на вулицю. Коли це помічаєш, замкненість відвідувачів у ресторані стає ще більш відчутною, а саме приміщення починає бути схожим на незалежний організм, який тільки поглинає в себе людей із міста. Та дозволяє спостерігати (чи навіть підглядати) ззовні.

Один із імовірних варіантів локації: 70 Greenwich Avenue

Нічне місто – це також історія про світло. Для нас зараз це може бути не настільки зрозумілим, але художники першої половини ХХ століття знали на практиці, наскільки нове штучне освітлення відрізняється від неелектричного чи природного світла. Флуоресцентні лампи увійшли до масового вжитку на початку 1940-х і змінювали сприйняття світу вночі. Хоча на вулиці темрява, бар наче не належить ані дню, ані ночі. Він осторонь не лише життя людей, але й природних циклів.

Джозефіна

Основні відомості про роботу були оприлюднені завдяки дружині Гоппера, Джозефіні. Вона фіксувала у своїх записах процес роботи художника. Найцікавіші подробиці можна знайти в її листі до сестри:

«Ед щойно закінчив дуже гарну картину – нічну їдальню з трьома постатями. (…) Ед позував у дзеркалі для двох чоловіків, а я – для жінки. Він працював близько півтора місяця».

Джо була улюбленою та майже постійною моделлю Гоппера. Вона – руда жінка в «Опівнічниках», а також більша частина самотніх жіночих персонажів з картин. Автопортрети Едвард також часто приховував у роботах. Тому в його творах і справді мало персонажів: увесь світ часто зводився буквально до двох людей.

Гемінґвей і Ван Гог

Серед улюблених історій Гоппера була коротенька розповідь Гемінґвея «Вбивці» 1927 року. У ній два чоловіки заходять у їдальню, коли вже починає сутеніти, й обговорюють замовне вбивство іншої людини. У той час бармен усвідомлює марність будь-яких дій у цій ситуації – навіть думок щодо життя іншого. 

Деякі біографи хотіли приписати цю історію до «Опівнічників». Але це може повністю викривити відчуття від картини. Вона вражає саме своєю безсюжетністю: персонажі надто заглиблені в себе, тримають внутрішню дистанцію від інших. А домисли «а про що вони будуть говорити одне з одним за п’ять хвилин» можуть цілком знищити це мерехтливе почуття самотности. 

«Опівнічників» часто порівнюють із картиною Ван Гога «Нічна тераса кав’ярні» 1888 року, хоча насправді ці роботи цілком протилежні. Для Ван Гога ніч була жвавішою за день і краще пасувала новому суспільству. А для Гоппера ізольованість людини не залежала від пори доби.

Світ у речах навколо

Про самотність зазвичай говорять як про щось погане, від чого потрібно тікати та позбавлятися. Картини Гоппера неодноразово сприймали саме так. Інколи його світ навіть вважають антиутопічним. Однак насправді всесвіт художника аж ніяк не гнітючий або негативний. У ньому багато краси – тихої та непомітної.

Ця краса завжди втілюється в гармонії речей навколо. Вони справляють враження стійких, непохитних, навіть вічних. Складається враження, що саме в речах, а не в людині, можна знайти безмежність. У картинах Гоппера така атмосфера – коли ми перестаємо розпорошуватися на буденність і кількість зв’язків, зупиняємося та уважно дивимося на інтер’єр навколо нас. У цей момент відкривається багато нового, на що раніше не звертали уваги. 

Так, усі ми – картини Гоппера. Але не тільки зараз. Самотність не з’явилася з початком карантину, не зникне й після його завершення – вона є невід’ємною частиною людського буття. Тож до творів Гоппера ми будемо повертатися знову й знову, перевіряючи їх на вічність.          

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: