Cпецпроєкти

Протокол для підтримки дихальної функції у пацієнтів з підозрою чи підтвердженим коронавірусом

Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий!

Ми продовжуємо вивчати закордонні практики та протоколи лікарів з Китаю, Італії та США, щоб інформаційно підтримати наших медичних працівників в умовах боротьби з інфекцією COVID-19.

Пацієнти з коронавірусом небезпечні для анестезіологів, медсестер, інтернів-анестезіологів, всіх, хто доглядає інфікованих, та інших пацієнтів. Медичні працівники проводять процедури, що можуть призвести до поширення вірусу.

Тож катедра анестезіології та медицини болю університету Вашингтону склала програму дій з підтримки функції дихання пацієнтів, у яких є підозра/підтвердження/ймовірна захворюваність на COVID-19.

Сатіш Баґванджі – бакалавр медицини та хірургії, Майк Краудер – доктор медицини, доктор філософії, Карлос Дельгадо – доктор медицини, Рената Феррейра – доктор медицини, Метью Холман – доктор медицини, Джон Ланг – доктор медицини, Бурхард Макенсен – доктор медицини, доктор філософії, член Американської спільноти ехокардіографії, Алекс Пенг – доктор медицини, Рон Полдін – доктор медицини, Сем Шарар – доктор медицини, Діпак Шарма – доктор медицини, Майкл Соутер – бакалавр медицини та хірургії, член Королівського коледжу анестезіологів, Моніка Вавілала – доктор медицини.

Термінологія

  • У районі П’юджет-Саунд, де відбувається внутрішньогрупове поширення вірусу, пацієнти з підозрою на захворюваність COVID-19 мають симптоми гострого респіраторного захворювання (висока температура та принаймні одна ознаку респіраторного захворювання, наприклад, кашель або задуха), АЛЕ немає розуміння того, що саме може бути причиною цих симптомів. Саме такі випадки Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) відносить до категорії пацієнтів з підозрою на захворюваність COVID-19. Якщо під час обстеження до випадок пацієнта можна описати саме так – він потрапляє до зазначеної категорії.
  • До категорії пацієнтів «з підтвердженою захворюваністю на COVID-19» належать ті пацієнти, які є лабораторно підтвердженими носіями коронавірусу SARS-CoV-2.
  • ВООЗ також виокремлює категорію пацієнтів, які є «ймовірними носіями коронавірусу». Вони схожі до категорії пацієнтів «з підозрою», проте їхні лабораторні аналізи без однозначних висновків. У цій програмі дій категорія пацієнтів «з імовірною захворюваністю» входитиме до категорії пацієнтів «з підозрою на захворюваність».

 

Мета протоколу – забезпечити пацієнтам з підозрою або підтвердженою захворюваністю на COVID-19 належний догляд, мінімізувавши можливе зараження медичного персоналу. Для досягнення цих цілей необхідно визначити процедури, що допоможуть персоналові, який підтримує у пацієнтів функції дихання, убезпечити себе, інших членів команди з нагляду за такими пацієнтами та інших пацієнтів від зараження за допомогою певних ресурсів, зокрема засобів персонального захисту.

 

 Протокол для підтримки дихальної функції у пацієнтів з підозрою або з підтвердженим коронавірусом

  1. Інтубація має бути здійснена заздалегідь якомога раніше, щоб попередити розповсюдження вірусу у вигляді аерозолю в повітрі. Інтубацію повинні проводити найдосвідченіші спеціалісти з ларингоскопії, а призначати – відповідальний анестезіолог.
  2.     Щоб зменшити ризик поширення вірусу у формі аерозолю поза палатою пацієнта, варто розглянути варіант інтубації пацієнта в ізоляторі або палаті інтенсивної терапії, після чого транспортувати його до операційної кімнати. Таке рішення належить приймати, зважаючи на кількість персоналу, обладнання та можливі ускладнення дихання в пацієнта.
  3. Екстрені інтубації та процедури можна здійснювати лише в засобах індивідуального захисту. Незалежно від стану пацієнта необхідно дотримуватися правил використання засобів індивідуального захисту. Засоби індивідуального захисту потрібно одягати і знімати згідно з офіційною інструкцією та під наглядом спеціально навченого персоналу.
  4. Для здійснення анестезіологічних процедур відповідний спеціаліст має бути готовий до проведення значного проміжку часу в засобах індивідуального захисту, тому бажано перед початком проведення процедур випити достатню кількість води та відвідати вбиральню.
  5. Комплект засобів індивідуального захисту для підтримки функцій дихання пацієнта складається з одноразового халата, двох комплектів рукавичок, захисту очей, респіратора PAPR або N95 зі щитовим захистом обличчя. Потрібно надягнути перший комплект рукавичок, потім респіратор PAPR або N95 зі щитовим захистом обличчя. Далі одягнути одноразовий халат та надягти другий комплект рукавичок.
  6. Персонал, який підтримує функції дихання пацієнта, має бути одягнений у повний комплект засобів індивідуального захисту. Лише медпрацівники, які пройшли спеціальне навчання щодо надання допомоги пацієнтам із захворюваністю на COVID-19, можуть бути залучені до нагляду за такими пацієнтами. Якщо певні члени медперсоналу, які пройшли таке навчання, недоступні в необхідний момент – можливе проведення навчання для медичних працівників, які не проходили такого навчання.
  7. Навченим роботі із засобами індивідуального захисту лікарям-анестезіологам бажано здійснювати процедури, пов’язані з підтримкою функції дихання наодинці. У деяких складних клінічних випадках анестезіолог, який був залучений до такої роботи з пацієнтами, може просити про допомогу інших спеціалістів з анестезії. Другий спеціаліст може зайти, якщо він має повний комплект засобів індивідуального захисту. Перший спеціаліст на час роботи другого звільняється від своїх обов’язків. Замість них може працювати лише той персонал, який пройшов навчання з роботи в засобах індивідуального захисту.
  8. Навчені роботи із засобами індивідуального захисту ординатори та лікарі можуть доглядати пацієнтів із захворюваністю на COVID-19, коли це необхідно. Усе ж таки рекомендовано залучати якомога менше медичного персоналу для догляду за пацієнтом. Бажано, щоб це був лише лікар-анестезіолог.
  9. Пацієнтів необхідно перевозити до операційної кімнати з відділу інтенсивної терапії у супроводі лікаря-анестезіолога, медичного техніка, медичної сестри та хірурга. Пацієнтів в екстреному стані перевозять з відділу екстреної допомоги медична сестра відділу екстреної допомоги, пульмонолог та хірург, поки анестезіологічний персонал налаштовує необхідну апаратуру в операційній кімнаті. Якщо пацієнт підключений до апарату штучної вентиляції легень, то він не може бути відключений від нього і апарат має бути доставлений до операційної кімнати разом з пацієнтом. У кімнаті мають лежати тільки необхідні для процедур речі. Варто розглянути можливість використання динаміків для ведення комунікації під час процедури та дошки з маркерами, якщо такі є. Необхідно перевірити справність системи відображення стану пацієнта, апарату штучної вентиляції легень, аспіратора, наявність катетерів, лікувальних препаратів, до того як пацієнта доставлять до кімнати. Необхідно використовувати лише одноразові стетоскопи.
  10. Після перевезення пацієнта до операційної потрібно залишити каталку теж у приміщенні. Якщо це можливо або якщо це необхідно, персонал може обробити її з метою знезараження та забрати в передпокій для подальшої обробки.
  11. Надалі потрібно провести відеоскопічну або пряму ларингоскопію – обидва варіанти допустимі. Проведення відеоскопічної інтубації за допомогою глайдскопа (вважається найбільш точним пристроєм для проведення відеоскопії) може зменшити ймовірність взаємодії з вірусом у формі аерозолю, що робить такий спосіб проведення відеоскопії найбезпечнішим, під час такої технології необхідно використовувати одноразові леза. Лікар повинен ретельно вибирати технології. Змінні леза мають бути напоготові в сусідній кімнаті. У разі виникнення складних ситуацій під час проведення інтубації можуть знадобитися одноразові гортанні маски. Поряд з приміщенням операційної має бути підготовлений візок з усім необхідним для інтубації, зокрема фіброоптичний ларингоскоп.
  12. Система живлення киснем має працювати з HEPA-фільтром та бути якомога ближче до маски пацієнта та ендотрахеальної трубки. Бажано, щоб система живлення киснем мала функції прямої аспірації, щоб цей процес можна було здійснювати без вимкнення системи. Не можна допускати зупинки роботи системи живлення киснем, HEPA-фільтр повинен залишатися в нормі.
  13. Необхідно переконатися, що пацієнт гемодинамічно стабільний, якщо ні – потрібно зробити внутрішньовенну ін’єкцію та/або підняти кров’яний тиск, щоб уникнути гіпотензії.
  14. Протягом 5 хвилин потрібно преоксигенувати пацієнта 100% киснем через маску для інгаляційного наркозу. Поза операційною допустимою для використання є маска з високим потоком кисню, але з невисоким рівнем потоку кисню через канюлю. Подача пацієнту кисню з допомогою мішка Амбу може бути менш ефективною.
  15. Необхідно зробити швидку послідовну індукцію (з крикоїдним тиском, якщо в пацієнта виявиться повний шлунок). Застосування мішка Амбу допустиме лише в разі крайньої необхідности, оскільки під час його використання є ризик аеролізації виділень пацієнта. Якщо така процедура була розпочата, її має проводити досвідчений спеціаліст, сама процедура не повинна бути довготривалою, а кисень потрібно подавати невеликими об’ємами, тиск повинен бути низьким. Під час процедур, пов’язаних з підтримкою функцій дихальних шляхів, варто враховувати ймовірність виникнення в пацієнта кашлю. Не рекомендовано проведення фіброоптичної індукції пацієнту при свідомості чи інгаляційної індукції, оскільки під час таких процедур існує висока ймовірність утворення аерозолів.
  16. Після інтубації потрібно надути манжетку та перевірити, чи немає витоку повітря. Для правильного розміщення туби необхідно використовувати ларингоскоп (манжет має бути нижче голосових зв’язок), перевірити, чи достатньо вона віддалена від зубів та чи розміщена вона в трахеї за допомогою кінцевої приливної капнографії. Стетоскоп не можна використовувати разом з окремими видами респіраторів PARP. Необхідно налаштувати штучну вентиляцію легень пацієнта та стабілізувати його. Усе використане неодноразове обладнання для підтримки функції дихання повинно бути запаковане в пакет з позначкою «Біологічна небезпека» для подальшого знезараження.
  17. Необхідні обладнання та медикаменти мають передавати до операційної тільки ті з персоналу, хто використовує повний комплект засобів індивідуального захисту, включно з респіратором N95 та щитовим захистом обличчя.
  18. Після завершення процедури пацієнтів з відділу інтенсивної терапії транспортують інтубованими назад до палати інтенсивної терапії, там вони можуть бути екстубовані, якщо це припустимо. Пацієнтам, палати яких розташовані на тому ж поверсі, що й операційна, персонал, за винятком команди анестезіологів, може провести екстубацію в операційній. У такому випадку на час транспортування за необхідности потрібно надягнути пацієнту кисневу маску, переконатися, що вона щільно прилягає та надягнути поверх неї хірургічну маску. Розпочинати транспортацію пацієнта можна, лише після того як він відкашляється або  після того як буде проведено аспірацію зайвих виділень, якщо в такій виникне потреба. Після цього пацієнта можна транспортувати до його палати-ізолятора. Пацієнта транспортує назад та ж команда, що й привезла його в операційну. Немає необхідности відправляти пацієнта до спеціального приміщення після завершення процедури. 
  19. Лікарі-анестезіологи мають залишатися у повному комплекті засобів індивідуального захисту до кінця транспортування пацієнта, після чого зняти його (комплект) в ізольованому приміщенні під наглядом та згідно з протоколом.
  20. Після того лікарі-анестезіологи мають ретельно вимити руки, перевзутися, надягнути нову шапочку та переодягнутися в інший комплект медичного одягу, після чого вони можуть працювати з іншими пацієнтами.
  21. Після того як пацієнт покинув кімнату, в якій відбувалися процедури, кімнату слід закрити для всього персоналу, допоки в приміщенні не буде очищено повітря на 99,9%. Потрібно відвести для цього 35 хвилин та не пускати нікого у приміщення. Після перебування у приміщенні інфікованого пацієнта воно має бути продезінфіковано. Обробка всього, що є у приміщенні, повинна відбуватися із застосуванням ультрафіолетового світла після обробки всього приміщення. Приміщення може бути використане лише за годину після транспортації пацієнта та дезінфекції.

До цього протоколу можна вносити правки залежно від виникнення проблем з ресурсами та персоналом, проте безпеку пацієнтів та лікарів необхідно максимально забезпечувати й надалі.

Джерело: UW Medicine COVID-19

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: