Закони артринку. Як насправді формується ціна на роботи митців?
Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий! 
Дивуватися або навіть злитися, чому мистецтво коштує величезних грошей, – одна з вічних розваг. Новина про ціну банану Мауріціо Каттелана (робота «Comedian» за 120 тисяч доларів) викликає в людей абсолютно щирі реакції: від «як і чому?» до «якого дідька?». Натомість ані ярмарок, ані покупець скандальної інсталяції не здивовані – для них це звичайний акт купівлі-продажу, вигідна інвестиція.
Схема оцінки будь-якого твору мистецтва дуже чітка: ціна формується за законами ринку, а суб’єктивні враження від творчости відходять на дуже-дуже далекий план. Саме це ціноутворення на арт здатне здивувати навіть людей, які часто відвідують музеї та знаються на течіях або іменах художників/-ць.
Щоб трохи розвіяти цю містичність сотень тисяч та навіть мільйонів доларів за роботи рівня «я і сам/-а так вмію», ми зібрали основні критерії, за якими аукціони, галереї та колекціонери прицінюються до мистецтва.
1. Мертві художники коштують дорожче за живих
Цинічно, але зазвичай правдиво. На це є кілька причин. По-перше, історія вже розставила все на свої місця й колекціонерам можна не гадати, стане митець популярним чи ні. По-друге, зазвичай чітко відома кількість робіт художників із минулого. Голландський живописець Ян Вермеєр написав за життя 21 картину, із яких до нас дійшло 16. Зрозуміло, що коштують вони захмарно – від 30 мільйонів доларів мінімум. Якби ж був ризик, що за рік картин стане вдесятеро більше, їхня ціна мала б суттєво впасти.
Водночас не можна забувати, що картини старих майстрів подолали вікові дистанції та стали історичною спадщиною, а це також підвищує їхню вартість.
Як підтвердження цьому – найдорожча картина у світі належить Леонардо да Вінчі. Це «Спаситель світу», проданий за 450,3 мільйонів доларів.
2. Робота має інституційне схвалення
Це означає, що твори художника виставляють у галереях і музеях, про них пишуть статті, видають книжки та каталоги. Таким чином можна оцінити рівень митця: локальний, національний, міжнародний (зрозуміло, що дорожче). А також заручитися авторитетом поважних інституцій, до яких є довіра. Великі музеї і галереї проводять експертизи та оцінюють суспільне та мистецьке значення твору. Для колекціонерів це стає підтвердженням якости.
Ще важлива аукціонна історія: ціна роботи має зростати з кожним продажем, показуючи рівень попиту на роботу та стабільність і передбачуваність інвестиції в мистецтво.
3. Біографія митця доповнює імідж твору
Якщо коротко: так, ім’я автора надзвичайно важливе. Якщо ваш сусід виставить у коридор пісуар, а його ім’я – не Марсель Дюшан, то ніхто не буде викладати два лями за такий артоб’єкт. Першим би вам про це розповів сам Дюшан: у 1917 році він надіслав свій редімейд «Фонтан» на виставку, але підписав його псевдонімом «R. Mutt». Експонат не взяли, а коли Дюшан оприлюднив своє авторство – дуже шкодували.
Пояснити таку тенденцію з економічного погляду легко: художник несе за собою репутацію та ідеологію. Деякі його/її дії підвищують попит (Дюшан просував дадаїзм, а його «Фонтан» був живим втіленням напрямку), інші – зводять усі досягнення нанівець. Наприклад, навряд чи хтось зараз буде вкладати гроші в мистецтво часів Третього Рейху заради інвестицій.
4. Робота є ексклюзивною, але не надто
Через це тиражна графіка та фотографії коштують відносно дешево, а от картини та скульптури – найдорожчі. Адже в картини є єдиний і неповторний оригінал, який і буде мати найвищу ціну, натомість офорт може нараховувати багато екземплярів. Тому художники-графіки та фотографи свідомо не друкують надто багато відбитків, а також нумерують, який із них був першим. Надалі це також впливає на вартість.
Для порівняння: найдорожча картина Пікассо (остання та найвідоміша версія з серії«Алжирські жінки») коштує 193,5 мільйонів доларів, натомість його літографії можна придбати за 10–40 тисяч.
Інша справа з творами, які існують лише впродовж короткого часу. Перформанси, гепенінги та деякі інсталяції «працюють» лише кілька хвилин, годин або днів. Відтак їх фіксують у форматі відео або залишають реквізити з події. Є колекціонери, які збирають такі фіксації, але про захмарні суми в таких випадках поки не йдеться, адже це купівля не самого твору мистецтва, а тільки спогаду про нього. Інша справа, як у випадку з бананом Каттелана, коли сам акт купівлі-продажу швидкознищуванної роботи перетворюється на мистецький жест. У таких ситуаціях купується не сам твір, а інформаційний розголос навколо художника, галереї чи колекціонера. Що також дорого коштує.
5. Твір передбачає можливість дискусій навколо нього
Купівля мистецтва – це інвестиція. Тож колекціонер має бути впевненим, що придбаний товар не буде падати в ціні (бажано тільки зростатиме). Це можливо, якщо про художника пам’ятатимуть, говоритимуть та сперечатимуться. Для цього твір має або бути важливою віхою в історії мистецтва, або висловлюватися на нагальні та водночас вічні теми, або ж мати перспективу стати таким у майбутньому.
Наприклад, твори Жана-Мішеля Баскії не втратять актуальности за кілька десятиліть: вони й далі «поширюватимуть» ідеї боротьби з расизмом в Америці другої половини ХХ століття, а також транслюватимуть дух «Фабрики» Воргола, нью-йоркської графіті-культури та шаленої молодости. Найдорожчу роботу Баскії (без назви) продали в 2017 році за 110,5 мільйонів доларів.
6. Немає сумнівів в оригінальності роботи
Із цим все просто: якщо експерти не можуть підтвердити авторство роботи або ж музеї, галереї і аукціони висловлюють недовіру, або ж процес ідентифікації ще триває – колекціонер суттєво ризикує, адже підробки не коштують майже нічого. Хоча цей ризик може й виправдатися, якщо авторство все ж підтвердять (для цього професійні колекціонери часто мають власні експертизи).
Така гра в удачу схожа на вкладання грошей у молодих і невідомих митців: раптом хтось із них стане успішним та згодом ціна на його/її роботи виросте в тисячі разів? Who knows.
7. Технічні якості
Так, розмір роботи та використані матеріали також впливають на початкову вартість. Це особливо помітно на локальному рівні або ж у середовищі молодих митців: велика за розмірами картина такого автора коштуватиме дорожче за аналогічну маленьку, і це не дивно. Однак варто зазначити, що коли підключаються попередні шість чинників, розмір може взагалі не відігравати ролі.
У процесі купівлі-продажу твору головне вміння – це передбачити його значимість у майбутньому на певному рівні. За деякими параметрами це схоже на купівлю житла: вибираючи квартиру або будинок, люди звертають увагу не тільки на висоту стель або колір цегли, а й на «емоційні» речі: атмосферу району, образ сусідів, наявність магазинів та транспорту поряд. Так само й ціну мистецької роботи неможливо визначити без мінливого контексту, в якому вона перебуває.