Спецпроєкти

Без «Бійцівського клубу» та хаузу: яким би був світ без ЛГБТ?


Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий! 

За різними дослідженнями в будь-який час розвитку цивілізації в суспільстві є 5–7% гомосексуалів. Тобто незалежно від століття, країни чи рівня прийняття ЛГБТ концентрація представників сексуальних меншин завжди залишається приблизно однаковою.

Проте на сьогодні рівень адекватного прийняття суспільством ЛГБТ-людей в Україні є найнижчим у Європі згідно з останніми дослідженнями Pew Research Center. Нам здається, це терміново потрібно змінювати.

На секунду ми уявили, яким було б наше життя без гомосексуалів. Запрошуємо вас у мандрівку світом, де немає «Бійцівського клубу», жінки до сьогодні ходять тільки в спідницях, а Друга світова війна закінчилася п’ятьма роками пізніше.

Чак Поланік Бійцівський Клуб

Знайомтеся, етнічний українець, автор бестселерів, зокрема й найвідомішого – «Бійцівський клуб». Чак Поланік – відкритий гей. З партнером, чиє ім’я він не розголошує, проживає у Ванкувері.

Кар’єрний шлях письменника був не з легких: у молодості він змінив багато професій – від санітара в госпісі та волонтера в притулку для безхатьків до механіка дизельних автомобілів. До речі, пізніше саме робота в госпісі (Чак відвозив невиліковно хворих пацієнтів на зустрічі груп підтримки) стала основою сюжетної лінії знайомства Джека і Марли в романі.

Фільм Девіда Фінчера з Бредом Піттом та Едвардом Нортоном у головних ролях став причиною появи нового культурного феномену в Штатах, навіть попри повний провал фільму в кінопрокаті та різкі негативні відгуки критиків за пропаганду насильства та вандалізму. Ім’я цьому феномену – провокація. Поланік описав дуже непривабливі процеси людського життя і зробив на цьому ім’я. 

Після виходу фільму фанати часто зверталися до автора з діаметрально різними висновками: хтось почав псувати їжу клієнтам у ресторанах за аналогією з романом, а хтось вирішив продовжити навчання та повернутися до коледжу. У будь-якому разі, «Бійцівський клуб» – культовий продукт, без якого важко уявити сучасну літературу та рейтинг IMDB.  

Ів Сен Лоран жіночі костюми

До 1960-х років костюми суспільство сприймало тільки як чоловічу прерогативу або жіночий робочий одяг. Саме Ів Сен Лоран у 1967 році презентував жіночий Le Smoking, таким чином подарувавши всім жінкам світу «індульгенцію» на носіння брючних костюмів. 

Колись Лоран працював у модному домі Крістіана Діора на посаді його асистента. Після раптової смерти модельєра молодого помічника призначили художнім керівником дому Dior у 21 рік. А вже за 4 роки разом зі своїм партнером П’єром Берже Лоран створить YSL.

Після презентації смокінгу дизайнер отримав безліч негативних відгуків про те, що він «руйнує гендерні норми», а деякі з ресторанів продовжували відмовляти жінкам у відвідуванні закладу через порушення суспільних норм та нахабство.

Тоді ще ніхто не знав, що Ів Сен Лоран стане новатором. Пізніше він першим випустить на подіум чорношкіру модель, презентує першу прозору блузу, першу колекцію pret-a-porte та стане символом жіночої емансипації у світі моди.

Алан Т’юрінг перемога у Другій світовій війні

Сумна історія британського математика та криптографа стала основою для художнього фільму «Гра в імітацію» з Бенедиктом Камбербетчем у головній ролі.

Якщо ви не бачили фільм, дуже коротко перекажемо його вам: математик практично самотужки створив машину Bombe, що стала найважливішим інструментом для розшифровки повідомлень «Енігми» нацистів. Таким чином пан Тюрінг скоротив перебіг Другої світової на декілька років.

Уже після закінчення війни, у 1952 році, Алана звинуватили в «грубій непристойності» відповідно до поправки Лабушера – розділу 11 англійського Акту про поправки до кримінального законодавства, який давав судам можливість притягувати до відповідальности гомосексуальних чоловіків. Йому запропонували  примусову гормональну терапію або в’язницю, і Алан обрав перше.

За два роки після терапії вчений вкоротив собі віку. Лише значно пізніше його визнали однією з найвідоміших жертв гомофобії у Великій Британії.

Енді Воргол попкультура

«Я прокидаюся щоранку. Розплющую очі і думаю: ось, знову все спочатку».

Американський художник, фотограф, дизайнер, продюсер та письменник, а найголовніше – один із засновників та популяризатор масової культури, він намагався вивести попарт виключно з площини мистецтва та перевести його в площину повсякденного життя. Простіше кажучи – зробити мистецтво доступним для всіх.

На початку 60-х Воргол створив відому серію полотен з банками кока-коли і консервів, а також відоме зображення банки томатного супу «Кемпбелл», що стали згодом візитівкою Енді.

Ідею масового виробництва мистецтва Воргол реалізував у своїй Фабриці – студії, що працювала, видаючи до 80 шовкографій на день, поставивши твори мистецтва на потік. Він казав: «У майбутньому кожен зможе стати відомим за 15 хвилин». Енді створив абсолютно нову споживацьку культуру, за якої «Президент п’є колу, Ліз Тейлор п’є колу і навіть ти п’єш колу», адже завдяки можливостям виробництва він зміг стерти різницю між бідними та багатими, надавши доступ до мистецтва всім.

І хоча Воргол ніколи не зробив камінг-ауту, він вів спосіб життя відкритого гея, про що говорять зокрема і багато з його робіт. 

Френкі Наклз хауз

Френкі називають хрещеним батьком хаузу. Це напрям в електронній музиці.

Історія хаузу почалася в Чикаго, коли місцеві діджеї експериментували з драммашинами та дисковокалами. Уже дуже скоро результатом експериментів стала популяризація нетипового саунду диско поверх жорсткого звуку електронних драммашин.

У 22 роки Френкі Наклз став одним із резидентів чиказького клубу Warehouse. Вважають, що саме від назви цього культового клубу пішла назва стилю. Музикою, яку ставив Френкі в перші роки свого резидентства, було диско. Особливо на його творчість вплинула «смерть диско» у 1981 році. Жанр вийшов з моди, і на ринку став відчутнішим дефіцит танцювальних платівок. Тож Френкі почав міняти аранжування старих треків, монтувати композиції, додавати нові звуки і біти.

У 42 років він забирав свою єдину статуетку «Греммі» за нову в тому році номінацію «Автор найкращих реміксів року».

Френкі пощастило: роки його активности випали на  вже ліберальну Америку. Однак якби музикант народився на 20 років раніше, цілком можливо, ми б і далі танцювали під Bee Gees.

Нещодавно діджитал-креативна агенція ISD Group за підтримки National Democratic Institute презентувала проєкт «Різні. Рівні»: він про толерантність та прийняття в суспільстві ЛГБТ-спільнот.
Сама кампанія складається з треку та кліпу, а також платформи, на якій кожна людина може долучитися до мапи толерантних українців, а також записати слова підтримки ЛГБТ-ком’юніті у віртуальній студії звукозапису прямо на сайті. Усе буде толерантність!

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь