Від 60-х до сьогодні: 5 найстрашніших фільмів різних десятиліть
Жорстокі сцени в кінематографі не можуть бути однозначними: вони завжди шокують, провокують дискусії про їхню необхідність та етичність у фільмі. Підхід до жахів і страшних моментів у кіно змінювався в різні десятиліття, а режисери намагалися знайти ще більш виразну мову для попередження насилля в реальному житті.
Ми відібрали етапні фільми з п’яти різних десятиліть, які вплинули на наше сприйняття страшного кіно. Стрічки з цього списку не намагаються просто викликати відразу в глядача, а справді викликають емпатію та невимовні відчуття до героїв найжахливіших сцен.
Психо
1960
Відомий фільм Альфреда Гічкока вже давно розібрали покадрово, безліч разів написали про його значимість в історії кіно та пояснили, чому саспенс і психоаналітичний підхід у трилерах – це завжди ефективно. Проте будьмо відвертими: попри все написане або прочитане про «Психо» культова сцена вбивства в душі досі викликає в нас відвертий жах, а від особистості Нормана (головного героя) холоне кров.
Сало, або 120 днів Содома
1975
Останній фільм італійця П’єра Паоло Пазоліні викликав скандали та шокував глядачів, але також (можливо) став причиною вбивства режисера, який пройшовся по всім голосним темам: сексуальні оргії, гомосексуальність, садизм і мазохізм, педофілія, копрофагія, вбивства. Однак найстрашніше – навіть не перенасичення фільму насиллям, а усвідомлення дегуманізації, втрати людського обличчя, що її показує стрічка.
Синій оксамит
1986
Ця робота Девіда Лінча – страшна, але надзвичайно естетична стрічка. Хоча окремі сцени викликали обурення ще до виходу на екрани: за легендою, місцеві жителі викликали поліцію, коли побачили зйомки деяких жорстоких сцен у фільмі.
«Синій оксамит», на перший погляд, розповідає улюблену історію Лінча – про маленьке містечко, таємничі вбивства, табуйоване та моторошне кохання. Проте, якщо порівняти з наступними стрічками режисера, цей фільм дуже простий за формою та не перевантажений прихованими смислами. Завдяки цьому лаконізму (незвичному для Лінча) «Синій оксамит» лякає по-особливому: різко та напряму.
Незворотність
2002
Жоден список жорстоких і страшних фільмів не може обійтися без згадки одіозного фільму Гаспара Ное, який зображує чи не наймоторошніше зґвалтування в історії кіно. Хоча добиває глядача «Незворотність» не болісною реалістичністю, а усвідомленням крихкости людського життя загалом. Саме із цим відчуттям доводиться дивитися значну частину фільму – і під кінець воно просто вибухає.
Сонцестояння
2019
Фільми жахів в останні роки зайняли важливу нішу в кіно та вже не вважаються андеграундом. Але через це вони часто жертвують основною ознакою жанру – власне відчуттям справжнього страху, а не миттєвого переляку. «Сонцестояння» – найстрашнішого фільму десятиліття – це не стосується: там біль і відчай пронизує всю стрічку від перших до останніх хвилин.
Ще більше це відчуття підсилює незвична для жанру атмосфера: світла та навіть веселощів. У цьому світі насильницькі ритуали так і хочеться виправдати потойбічними силами, однак цього зробити не вдається – уся жорстокість (якої тут дуже багато) йде тільки від людей.
Можна запитати, навіщо взагалі дивитися на насилля в кінокадрі, коли його забагато й у реальному житті. Одна з можливих відповідей, на яку спираються прихильники/-ці трилерів, фільмів жахів і драм із жорстокими сценами, – такий перегляд лікує наші особисті травми та допомагає контролювати рівень насилля у власному житті.
