Як (не) зробити з дитини гуманітарія: діти та математика

Діти

Текст: Тетяна Гриньова

26 Червня 2020 14:12

Мені пощастило з математикою: оскільки всі родичі татового дідуся були математиками, зокрема й мама, в сім’ї не вважали математику складним предметом. Навпаки, математика була чудовою грою, розминкою, простором для роздумів і гіпотез, – на відміну від гуманітарних наук, де потрібно було завчати і запам’ятовувати. Тому всенародну нелюбов до математики я не поділяла.

Коли я виросла, то зрозуміла, що такі стосунки з математикою у людей подібні до висловлювання «Не любите котиків? Та ви просто не вмієте їх готувати!». Якщо ще простіше: не варто ускладнювати. Математика – це просто, математика – це творчість і задоволення. З таким підходом її неможливо не полюбити, правда ж?

Ставши мамою, для свого сина я обрала математичну школу. Не для того, щоб йому було «складніше», а тому що це точно весело, цікаво і розвиває. І йому вдалося! Хтось скаже: «Нууу звісно! Легко вам говорити – у вас генетична схильність».

Але ні, у нас генетично закладене усвідомлення простоти і задоволення від математики, а також відсутність страху перед нею. І так може кожен!

Головне, щоб такої ж думки дотримувалися вчителі у школі.

Ми з World School спробували з’ясувати, звідки ж ростуть ноги у проблеми «Моя дитина не любить математику» і як зробити так, щоб вона її таки полюбила.

Діти не люблять те, що не розуміють: робіть математику зрозумілою і не ускладнюйте

Що молодші діти, то щиріші вони у своїй нелюбові до складного і незрозумілого. Математика – точна наука. Вона інтуїтивна і зрозуміла дітям, особливо на початку. У дітей є природна схильність до того, щоб розуміти її закони.

Малюки із задоволенням рахують свої пальчики і цукерки, вивчають ціни в магазинах, обирають поверх з потрібною цифрою в ліфті. Однак, потрапляючи в початкову школу, вони раптом різко втрачають цей інтерес. Так стається, коли дитина втрачає розуміння того, що відбувається. А втрачає вона його, тому що зрозумілі та інтуїтивні речі починають надто ускладнювати.

Мамам буде зрозумілий приклад з рецептами їжі. Улюблені рецепти – прості і зрозумілі. Тоді й результат виходить смачний і швидкий. Якщо ж рецепт складний, заплутаний, непослідовний – отримаємо негативний досвід, і навряд господиня захоче пережити його ще раз.

Так і з дітьми. Ще вчора самому все було зрозуміло, а сьогодні у школі починають складно навчати простих речей. Розуміння втрачено, і до 4-го класу ми отримуємо твердого гуманітарія.

«Більше пітніє – старанніше вчиться» – міт

У нашій культурі величезна кількість мітів, мовляв більше пітнієш над підручниками – краще вчишся: «Щоби рибу їсти, потрібно у воду лізти», «Терпеливість і праця все перемагають».

В основі розуміння обов’язково повинні бути страждання і піт. Дитина плаче над підручниками – отже, дитина вчиться.

Однак з розумінням це жодним чином не пов’язано, а кількість виплаканих сліз над підручником не пропорційна глибині знань.

Ба більше, саме необхідність пітніти під час навчання відбивають бажання вчитися. Якщо навчання – це страждання, то хто захоче їх примножувати? Точно не шести-восьмирічні діти.

Процес і послідовність важливіші за результат

Дитині не цікаве те, що вона не розуміє, а поточна програма початкової школи, на жаль, незрозуміла і неінтуїтивна. У ній перемішані фрагментарні поняття, не пов’язані між собою теми, викладені непослідовно, а вчителі складно пояснюють прості речі.

Часто фокус учителів – не на спрощенні пояснення, а на спільному з батьками посиленні тиску на дитину.

Якщо на дитину тиснуть, мовляв учи, але водночас пояснюють незрозуміло, то єдиним способом стає завчити. Як результат – зазубрені приклади, які вилітають з голови відразу після підсумкової контрольної.

Ніхто не переймається, як саме дитина рахує, – всіх хвилює правильна відповідь. І це проблема: спочатку потрібно засвоїти процес. Потім на фундаменті розуміння процесу з’являється результат. І з кожним роком задачі ускладнюють, але для дитини це вже не проблема, оскільки її розуміння добре закріплене.

Якщо акцентувати увагу на результаті, не займаючись процесом, дитина просто не зрозуміє, як вона його отримала

. Будь-яке ускладнення задачі призведе до того, що дитина втратить ґрунт під ногами.

Саме тому такою важливою є програма, яка дає прості стратегії для складних задач. Програма, за якою математику вивчають через математичні концепції, а не через «обчислення», а ускладнення відбувається поступово і лише на добре засвоєній базі.

Математика – це набір навичок мислити та аналізувати

Навички формують у початковій школі. Дитина разом зі знаннями засвоює навички: перевірка себе, вміння аналізувати, висувати гіпотези, аргументувати. Якщо дитина не робила цього у початковій школі, вона цього не буде робити і в середній. До 5-го класу в дитини вже мали б бути навчальні звички, якими вона надалі керуватиметься.

Якщо дитину привчили до зазубрювання у початковій школі, то вона й надалі зазубрюватиме інформацію. Якщо дитина звикла, що тільки вчитель і стороння оцінка є цінністю, їй буде складно вчитися з інтересу, висувати свої теорії, перевіряти їх, шукати помилки, виправляти їх і самостійно себе оцінювати, не орієнтуючись на зовнішнє схвалення.

Чому втрата інтересу до математики рідше стається під час навчання за міжнародною програмою?

У міжнародній програмі фокус – не на праці зі стражданням, а на розумінні. Головна ідея – знайти максимально просту стратегію для отримання потрібного результату. Вивчення математики відбувається через математичні концепції. Це загальне розуміння правила, в межах якого дитина може використовувати різні стратегії.

Приклад із життя, який багатьом батькам здається простим, оскільки вони орієнтуються на кінцевий результат, а не на розуміння. Це завдання демонструє, як працює математична концепція: дитині пропонують порахувати кількість монеток на зображенні. Їх там 96, і вони на перший погляд хаотично розташовані. Однак, якщо придивитися уважніше, то зрозуміло, що їх можна рахувати десятками. І коли ми даємо це завдання дитині, ми спостерігаємо, як вона рахує кількість.

Якщо вона поштучно порахувала правильно, то для нас це менш важливо, ніж якщо вона рахувала десятками і зробила помилку. Оскільки у другому варіанті вона зрозуміла сенс концепції рахування десятками і це лише питання часу, коли вона закріпить цю навичку.

Мета міжнародної програми – робити складні речі простими для розуміння. Дітей навчають того, що складні приклади легко вирішувати, тому що є прості стратегії вирішення.

Приклади

Парні і непарні числа

Пояснюємо парні і непарні числа
Викладаємо чипси відповідно до чисел
Виклавши всі, досліджуємо, під якими числами є чипси без пари
Робимо висновок: під парними числами всі чипси мають пару, під непарними – ні