Що значить «закохатися раціонально»? Пояснює американська філософиня
Природа любови складна, тим паче любові шаленої. Ці почуття можуть надихати і водночас робити дуже боляче. Але чи бувала любов для вас такою дивовижною, що аж здавалася неправильною? Якщо так, то значить, у вас добре розвинута стійкість до ірраціонального кохання, яке могло вам нашкодити.
А якщо не розумієте своїх відчуттів і почуттів, почитайте адаптований переклад статті для видання Aeon. Її авторка Брогаард Беріт, професорка філософії Університету Маямі, пояснює природу шаленої любови на прикладі аб’юзивних стосунків.
Американська письменниця Леслі Морган Штайнер у своїх мемуарах Crazy Love (2009) розповідає про чотирирічний шлюб із Конором, якого систематично виправдовувала в насиллі над собою.
Спочатку він втілював усі її мрії. Конор був красивий, розумний і поводився як джентльмен. Він ніколи не намагався погладити мене по руці чи стегну занадто рано, як це зазвичай роблять інші чоловіки, пише Леслі. Коли він дізнався, що вона не п’є алкоголь, то теж кинув.
Закохана швидко поділилася з Конором дублікатом ключів від квартири, і після цього їхні стосунки перетворилися в жах.
Він душив її до запаморочення і бив по обличчю, розбивав над її головою скло, кидав об стіну, погрожував пістолетом, виймав на трасі ключ із замка запалювання. Однак Леслі не подавала на розлучення, бо була закохана.
Леслі залишалася з Конором не від страху отримати здачі, як це часто буває в аб’юзивних стосунках. Вона писала, що коли скло, яке він розбив, сипалось і різало її обличчя, вона все ще відчувала до Конора любов і вважала їхню пару родиною. Леслі виправдовувала побиття та ховала свої синці впродовж чотирьох років і тільки потім подала на розлучення.
Багато читачів цієї книги написали – авторку не можна звинувачувати в тому, що вона не пішла від аб’юзера одразу. На їхню думку, якщо жертва залишається в жорстоких стосунках через любов, а не страх, то відповідальність за завданий біль лежить тільки на плечах кривдника.
Леслі не могла піти від Конора, тому що втратила можливість приймати раціональні рішення.
Мозок людини в стані шаленої любови, як у Леслі, працює так само, як і в залежного від кокаїну чи метамфетаміну. Дофамінову систему мозку надпотужно активує препарат, яким у нашому випадку виступає усвідомлення того, що нас безмежно кохають.
Коли наші кохані поводяться непередбачувано і порушують стабільне уявлення про те, хто ми одне одному, рівень дофаміну різко знижується. Відчай перемагає критичне мислення і змушує нас робити що завгодно, аби поновити баланс. Мислити тверезо в таких умовах неможливо.
Як я писала у книзі On Romantic Love, раціональна любов – сповна розуму, чуттєва, реагує на подразники, не відірвана від реальности і співзвучна нашому способові мислення. Щоб любов дружила зі здоровим глуздом, вона повинна «складати зброю» перед причинами, які можуть нашкодити вашим інтересам.
Особисті інтереси – це стани, які сприяють нашому загальному добру. Навіть неприємні заняття можуть бути в наших інтересах, якщо завдяки ним ми почуваємося добре. Щоб любов не відривалася від здорового глузду, вона повинна будуватися не на фантазії та ілюзіях про партнера, а на сприйнятті його як реальної людини з реальними недоліками.
Раціональна любов співзвучна нашим переконанням, бажанням та емоціям, вона не змушує нас бути непослідовними. А непослідовність викликають романтичні стосунки за моделлю кохання-ненависти. Любити когось – це мати сильне бажання просувати інтереси партнера. Однак, коли ми ненавидимо, то не хочемо просувати ці інтереси і, ймовірно, хочемо навіть перешкоджати їм. Так напрацьовується звичка любити у стані когнітивного дисонансу. Він стає своєрідним захисним механізмом для тих, хто часто пригнічує свою ненависть, аби уникнути незручного усвідомлення того, що зі стосунками щось не так.
Коли ми шалено закохані, то перш ніж прийняти правду, закриваємо на неї очі або ретельно її редагуємо. На жаль, розуміння того, чого може коштувати шалена любов, не стримує її пазурів від нашої плоті.
Якщо ваші почуття зносять партнера на п’єдестал, пригнічують розсудливість і спричиняють внутрішній конфлікт, значить, ви потрапили у шаленство ірраціональної любови. Оскільки ми зазвичай жадаємо хвилювань і небезпек такого кохання, наважитись на завершення стосунків буває важко. Однак якщо ми залишимось у токсичних стосунках, наші душевні та фізичні рани ніколи не заживуть.
Як у старій приказці: триматися за розбиту любов – це наче стояти на розбитому склі. Якщо залишишся, буде боляче. Якщо підеш, буде боляче, але згодом усе загоїться.
