«Він знав, що вивезе». Науковці пояснюють, навіщо пригадувати свої вчинки у третій особі
Під час спогадів у ролі третьої особи в нашому мозку активуються ділянки, які допомагають спокійніше визнавати проблеми, долати стрес і негативні думки. Про це йдеться в новому дослідженні в журналі Cortex.
Коли ми пригадуємо ситуацію з позиції свідка, а не учасника, в мозку активується передній гіпокамп і задня медіальна мережа. Співавторка дослідження Пеґґі Жакс пояснює:
«Відновлення спогадів – це активний процес, який може спотворювати наші спогади. Прийняття точки зору свідка допомагає подивитися на минуле так, що в мозку почнуть взаємодіяти ділянки, відповідальні за здатність пригадувати подробиці та відновлювати образи».
Тож коли ми усвідомлюємо здатність мозку викликати спогади із ширшого кута зору, то дистанціюємося від переживань і бачимо більше можливостей виходу зі складних ситуацій.
Як це працює на практиці?
Психолог та автор книжки «Правильне мислення» Браян Робінсон каже – під час внутрішнього монологу до себе краще звертатися не як до «я», а на ім’я чи «він/вона/вони». Це, зокрема, об’єктивно самостверджує нас. Під час таких розмов ми говоримо так, як говорили б із кимось, а тому пропонуємо собі ширший погляд на прикру ситуацію, яка трапилася нібито в когось іншого.
Такі практики знижують тривожність, розвивають самоконтроль і допомагають боротися з «внутрішнім критиком». Це підтверджувало також дослідження 2015 року.
