Cпецпроекти

Тетяна Гриньова: «Доброчинність може бути різною, зокрема й веселою. Кожен може зробити щось корисне»


На Подкаст Великих Історій від Zagoriy Foundation завітала видавчиня, фандрейзерка та майстриня перетворювати корисні вчинки на звичку Тетяна Гриньова. Директорка фонду Євгенія Мазуренко розпитала гостю про перші доброчинні маратони, мотивацію і сміливість втілювати те, що раніше здавалося неможливим.

Євгенія Мазуренко: Ти рання пташка. О котрій прокинулась і чи вже бігала сьогодні?

Тетяна Гриньова: Прокинулась о 4.30, тобто десь по обіді буду почуватися, ніби надворі вечір. Сьогодні не бігала, бо дощ перешкодив. Проте взагалі системно бігаю вже сім років, а останні три беру участь у маратонах (їхня стандартна довжина – 42,2 км). У кожного маратонця є план – бігати щонайменше 200-300 кілометрів на місяць.

Я тренуюся приблизно 4-5 разів на тиждень переважно зранку – це вже звичка. Зазвичай долаю дистанцію майже 10 кілометрів на день, у вихідні – 20-30 кілометрів. Мені це радше приємно, ніж складно. Бігаючи зранку, я планую день і розкладаю думки по полицях.

Є.М.: Передивившись твій інстаграм, я для себе вибрала кілька ключових асоціацій: мама, власниця рудого кота, видавчиня, людина, що створила фітнес-кемп, бігунка, добрчинниця, блогерка та інфлюенсерка. А як себе позиціонуєш ти?

Т.Г.: Складне питання. Понад усе я не люблю, коли мене називають блогеркою та інфлюенсеркою. Ці визначення – результат не першої сходинки, а наслідок того, що ти робиш, але точно не самоціль. Якби я не займалася бізнесом, бігом, доброчинністю, у блозі мені просто не було б що розповідати. 

Не дуже люблю вести інстаграм, оскільки більше мені подобається не викладати фото, а писати. Фейсбук для мене показовіший і ближчий за форматом. 

Майже 14 років я займаюся медіа і понад 9 з них розвиваю bit.ua. Останні 2,5 роки я доволі активна в доброчинності і зараз  прийшла до того, що хочу розвивати цей напрямок системніше і сфокусованіше. Не так давно ми створили платформу Kind Challenge для добрих бігунів: кожен може зареєструватися на ній, щоб допомагати доброчинним організаціям.

Є.М.: Чи ти добре пам’ятаєш свій перший доброчинний маратон?

Т.Г.:  2018 року я пробігла перший доброчинний маратон і за рік зібрала для фонду «Таблеточки» мільйон гривень. До того не була пов’язана з благодійним фандрейзингом, але, отримавши вагомий результат, зрозуміла, що не можу просто кинути цю справу. Так органічно я почала розвивати ідею бігового фандрейзингу і поширювати її на оточення. Результат ви можете побачити за посиланням

Є.М.: У чому мета платформи Kind Challenge?

Т.Г.: Загалом у процесі створення я керувалася тим, щоб не просто популяризувати фандрейзинг, а допомогти добрим справам стати корисною звичкою. Ти як ніхто знаєш, що в благодійності є дуже багато мітів, і серед них – ніби цим можуть займатися тільки заможні люди.

Однак, наприклад, історія Сполучених Штатів демонструє зовсім інше: там благодійністю у різних формах може займатися будь-хто. У Штатах, до речі, біговий фандрейзинг дуже розвинений. Один тільки Нью-Йоркський маратон збирає понад 20 000 000 доларів на добрі справи за один пробіг.

Є.М.: Як ти взагалі дійшла до такого формату: біговий фандрейзинг?

Т.Г.: Випадково. 2016 року пробігла свій перший маратон, і мені сподобалося відчуття після перетину фінішу. Сплеск дофаміну та ендорфінів, розуміння, що я змогла зробити щось складне – це дуже мотивує. У певний момент подумала: «Було б круто написати книгу про зв’язок маратонів та бізнесу». Цю ідею я не кидаю і книгу обов’язково допишу.

Три роки тому подумала, що можна зробити якийсь божевільний біговий челендж, і вирішила пробігти 12 маратонів за рік – хотіла накопичити досвід, історії і пригоди для книжки.

Після п’ятого маратону в Римі відчула спустошення і повне небажання бігати ще колись у житті. Моя подруга, тренерка зі щастя Алла Клименко, сказала: щоб відновити бажання пройти цей шлях, потрібно шукати нову мотивацію. Так виникла ідея збирати кошти біговим фандрейзингом для доброчинного фонду «Таблеточки».  

Мільйон зібрався, а я відтоді навчилася багатьох способів, як робити фандрейзингові маратони ефективно.

Є.М.: Як ти рятуєшся від вигорання тепер?

Т.Г.: На жаль, біг не генерує гроші – хоча було б класно, якби ти бігла, як золота антилопа з казки. Я збирала щонайменше сто тисяч щомісяця. У певний момент зрозуміла: потрібно розширювати авдиторію, придумувати щось нове, щоб залучити людей до доброчинности. 

Пошук нових форматів, підходів і випробування їх без страху – це дуже мотивує! Звісно, розчарування трапляються на кожному шляху, проте якщо в людини є емпатія до проблеми, вона буде готовою інвестувати в її вирішення час, енергію та сили. З таким підходом задумане зазвичай вдається.

Більше про користь бігу для себе та інших, про фандрейзинг, нові підходи до благодійности та необхідність системности в усьому, за що берешся, – у Подкасті Великих Історій з Євгенією Мазуренко та Тетяною Гриньовою.

СЛУХАТИ:

Apple Podcasts

Google Podcasts

Anchor FM 


ДИВИТИСЯ:

YouTube 

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: