Мертві теж надсилають листівки в соцмережах. Як технології дають нам можливість стати безсмертними
Ви знаєте, що полюбляла їсти на сніданок ваша прапрабабуся? А яким було перше побачення в її батьків? Подивімось правді в очі – ми часто погано знаємо про вподобання наших предків, а іноді навіть не пам’ятаємо їхніх імен.
Однак у майбутньому все точно буде по-іншому. Закарбувати свій слід на планеті, назавжди залишитись у пам’яті наступних поколінь і здобути безсмертя – такі можливості дає нам цифрова ера.
Ми створюватимемо копії свого мозку
Ідея безсмертя або життя після своєї природної смерті зображена в багатьох романах наукових фантастів. Наприклад, у трилогії Пітера Гамільтона «Пришестя ночі» генна інженерія досягла такого рівня, що дає змогу легко клонувати себе й залишатися вічно живими.
Можна згадати також серіал «Каприка» – приквел «Зоряного крейсеру “Галактика”», де головна героїня Зої Ґрейстоун створює свою віртуальну копію, яка має замінити її після смерті. Ідея згадується й у романах Аластера Рейнольдса «На сталевому бризі» та «Пробудження Посейдона», де є герой Юніс – цифрова копія вже мертвої людини.
Потенціал цифрових копій мертвих людей розглядається в епізоді серіалу «Чорне дзеркало» – Be Right Back
Загальна ідея цифрового безсмертя полягає в тому, що стати безсмертними можна, створивши одну або багато копій свого мозку, відповідно, залишаючи на планеті клона своєї біологічної оболонки. Потім ці копії можуть жити вічно.
Дослідники також припускають, що існуватиме одностороннє та двостороннє безсмертя.
У першому випадку нащадки зможуть дізнаватися інформацію про померлих завдяки:
- цифровим меморіалам;
- спеціальним сервісам (наприклад, спільнота KeepTheirMemoryAlive для вшанування померлих);
- профілям людини в соцмережах, які отримали статус вічної пам’яті.
Двостороннє ж безсмертя означає, що в померлого/-ої є можливість взаємодіяти з нащадками та рештою живого світу у формі чат-бота або віртуального прототипа себе.
Як легко клонувати себе
Завдяки технологічним досягненням цифрове безсмертя справді вже не здається таким недосяжним.
У 2015-му, наприклад, з’явилася унікальна соцмережа Eter9, яка має намір створити вашого віртуального клона за допомогою штучного інтелекту.
Програма працює так само, як звичайна соцмережа. Після входу в систему ви можете вказати свої інтереси, поділитися цікавими публікаціями, розповісти про життя та завантажити будь-які фотографії. На сайті ви також можете створити власний набір віртуальних друзів.
Застосунок деякий час спостерігатиме за інформацією, яку ви додаєте, щоб створити вашого клона. Згодом він набереться хоробрості, почне писати повідомлення за вас і робити публікації, поки ви спите. Ну а коли ви помрете, створюватиме ефект вашої присутності – робитиме публікації, які ви самі могли робити та завантажувати фотографії, які ви могли б завантажити. Він навіть взаємодіятиме з іншими користувачами – і все від вашого імені.
Розробники стверджують: «Мета програми – досягти вічного життя нетрадиційним способом. Ця мережа має особливості, які дають змогу людині досягти безсмертя в кіберпросторі. Ваше віртуальне Я залишиться в системі та взаємодіятиме зі світом так, ніби ви все ще живі».
Програма нині перебуває тільки в режимі бета-тестування, однак уже 100 тисяч користувачів спробували її можливості.
Схожою є програма Eternime. Її розробники розповідають: «Eternime стане вашим особистим біографом. Він захоче дізнатися про вас якомога більше речей і зберігатиме репліки з ваших соціальних мереж, електронної пошти чи смартфона. Він намагатиметься знайти сенс і контекст у всьому, що ви робите, і буде вести короткі чати з вами щодня, щоб отримати більше інформації.
Якщо ви хочете завантажити всі свої думки та всю особистість і, можливо, в майбутньому, свою свідомість, то не зможете це зробити якимось одним спеціальним шнуром. Вам доведеться працювати над цим до кінця свого життя. Десять хвилин щодня складатимуть тисячі годин вашої історії після смерті, які транслюватиме ваша копія.
Герой/-їня у застосунку розвивається, як тамагочі. На початку в нього будуть тільки невеликі задатки інтелекту, але чим більше ви з ним розмовлятимете та чим більше інформації ви йому/-їй надасте, тим розумнішим він/-вона стане. Подумайте про нього/неї, як про малу дитину, якій доведеться багато чого навчитися, поки він/вона не перетвориться на дорослого/-у.
Аватар також замінить особистий щоденник і стане вашим основним шляхом до особистого розвитку. Він допоможе вам поміркувати над подіями у вашому житті, згадати спогади, які ви ніколи раніше не записували, і поставити собі правильні запитання».
Керувати своєю присутністю після смерті можна й по-іншому. Такі вебсайти, як Dead Social, мають доступ до облікових записів людей у Facebook та Twitter і можуть оновлювати сторінки після їхньої смерті. У програмі можна навіть надсилати друзям попередньо підготовлені вітання із днем народження. Однак просто уявіть собі, що ваша близька людина померла, а з її сторінки вас і далі вітають зі святами. Звучить трохи крипово, якщо чесно.
Сьогодні ми не знаємо, що буде з нашими сторінками в соцмережах після смерті, але багато людей уже задумалося про конфіденційність своїх даних. Саме тому стають популярними цифрові заповіти, у яких можна вказати, що робити із цифровою спадщиною та активами, наприклад паролями, листуваннями та поштовими скриньками.
Як ми вшановуватимемо пам’ять
Дослідники також стверджують, що цифрове клонування кардинально змінить майбутнє релігії. Це питання викликає багато дискусій.
Хтось вважає, що постійна присутність даних про померлих в інтернеті призведе до поліпшення культури вшанування предків. Інформація дасть змогу краще розуміти та більше знати про життя померлої людини.
Завдяки таким технологіям ми зможемо інтегрувати померлу людину у своє життя, зберегти пам’ять про неї та її біографію набагато довше. Це полегшить наші відчуття та допоможе набагато легше переживати втрату.
З’явився навіть термін «цифрове вшанування». Зберігатимуть пам’ять про померлих:
- меморіали та сторінки, розміщені на спеціальних меморіальних сайтах;
- церемонії, похорони та поминки у віртуальних 3D-світах, таких як Second Life;
- електронні надгробки із Bluetooth, на сонячній енергії або з QR-кодами, які надають інформацію про померлого;
- віртуальні свічки, які можна запалювати щомісяця, щороку чи одного разу й назавжди.
- аватари померлих в онлайн-іграх і віртуальних 3D-світах.
Хтось, навпаки, вважає, що «цифрове вшанування призводить до неспокійного посмертного існування. Смерть сприймається в культурі багатьох народів як сон чи відпочинок, а соціальні медіа та посмертна активність змусять людину матеріалізуватися, а її душу тривожитися. Негативно впливатимуть і живі надгробки із Bluetooth, збільшені в цифровому вигляді труни та пам’ятні урни, які відтворюють зображення померлих».
