Партнерство в законі: як українські одностатеві пари можуть узаконити свої стосунки
Здавалося б, 2021 рік. Здавалося б, Україна, яка прагне долучитися до Євросоюзу та впроваджувати європейські цінності. Право на вільний вибір партнера чи партнерки — невід’ємне право людини. Стаття 21 Конституції України закріплює право кожного громадянина на рівні з іншими правами. Проте чомусь в нашій країні досі заборонені шлюби між одностатевими партнерами та партнерками.
Попри це, в Україні все-таки діють певні лазівки, які надають таким партнерствам бодай якогось правового статусу. Розповідаємо, як одностатеві пари можуть узаконити свої стосунки та навіщо це взагалі потрібно.
Тож навіщо потрібен шлюб?
22 березня 2011 року Україна на сесії Ради ООН з прав людини в Женеві підтримала спільну заяву країн-членів ООН про необхідність припинення насильства та порушення прав людини за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.
20 квітня 2011 року ООН рекомендувала Україні «здійснити правовий захист одностатевих партнерств». Частина 1 статті 21 Сімейного кодексу України визначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб зазвичай сприймають як певний ритуал: ти маєш знайти собі супутника або супутницю і створити сім’ю. Має бути сукня, обручки, голуби і, звісно, штамп в паспорті. Та насправді шлюб дає подружжю низку прав:
- Спільне володіння майном
- Право на спадок
- Відвідування партнера/-ки в лікарні
- Усиновлення дітей
- Право не свідчити проти одне одного
Так, деякі із цих прав шляхом додаткових зусиль та витрат дійсно можуть реалізувати і одностатеві пари. Але наскільки це про рівні права – питання відкрите.
До того ж, в країні існують і комерційні програми, до яких доступу в одностатевих пар через відсутність шлюбу немає.
Тож що можна зробити?
Поїхати туди, де це дозволено
Станом на лютий 2021 року одностатеві шлюби можна законно укладати у 29 країнах (загальнонаціональних або в деяких юрисдикціях):
Аргентина
Австралія
Австрія
Бельгія
Бразилія
Канада
Колумбія
Коста-Ріка
Данія
Еквадор
Фінляндія
Франція
Німеччина
Ісландія
Ірландія
Люксембург
Мальта
Мексика
Нідерланди
Нова Зеландія
Норвегія
Португалія
ПАР
Іспанія
Швеція
Тайвань
Велика Британія
США
Уругвай
У разі подорожей до Вірменії чи Ізраїлю одностатеве подружжя зможе скористатися перевагами, які дає офіційний статус сім’ї. Куди саме їхати – залежить від ваших фінансів, адже цінники на укладання шлюбу для іноземців, очевидно, усюди різні. До того ж, у деяких країнах (наприклад, Великобританії) перш ніж одружитися, треба особисто повідомити про це офіс реєстрації принаймні за 29 днів, до цього вже перебуваючи в країні принаймні тиждень.
Але тут постає інша проблема: Україна дуже неохоче визнає одностатеві шлюби, укладені за кордоном. Якщо такі партнерства досі не мають аналогу та взагалі не згадуються в українському законодавстві – відповідно, немає жодних правових підстав для їх визнання в Україні.
Проте порядок визнання шлюбів, укладених за кордонами України у відповідності з іноземним законодавством, прописаний у Законі України «Про міжнародне приватне право», а саме у статті 58. Частина 2 цієї статті говорить: «Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні», – тобто одностатеві шлюби, укладені за кордоном між не-громадянами України, є дійсними в Україні без будь-яких обмежень.
Частина 1 цієї статті ставить умовою визнання шлюбу, укладеного за іноземним законодавством, наявність хоча б в одного з партнерів/-ок громадянства України. Правові підстави недійсності шлюбу викладені у статтях 38-41 цього кодексу, а стаття 38 говорить, що «підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу».
Жодна зі згаданих статей не містить прямої та явної заборони на укладення шлюбу між особами однієї статі, тому можна дійти висновку, що одностатеві шлюби громадян України, укладені за іноземним законодавством, у принципі, мають бути дійсними в Україні, якщо Конституційний суд, який тлумачить законодавство, не вирішить інакше.
Але поки що ані прецедентів визнання, ані відмови від визнання одностатевого шлюбу громадянина/-ки України, укладеного за іноземним законодавством, з боку українських державних органів не було. Тому ви можете йти до суду та домагатися, щоб цей союз сприймався на території України.
Цивільне партнерство
11 березня 2016 року Кабiнет Мiнiстрiв України повiдомив про намір розробити законопроєкт про легалiзацiю одностатевого цивільного партнерства до другого кварталу 2017 року. Цим розпорядженням Кабмiн затвердив план дiй з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року.
План передбачав подачу в другому півріччі 2017 року на розгляд уряду законопроєкту про легалiзацiю в Українi зареєстрованого цивiльного партнерства для рiзностатевих i одностатевих пар з облiком майнових i немайнових прав. Такий законопроєкт мав ураховувати питання володіння й спадкування майна, утримання одного партнера іншим у випадку непрацездатностi, конституційне право не давати свідчень проти свого партнера тощо.
І ось, нарешті, 11 листопада громадська діячка Олеся Соломіна повідомила у соцмережах про те, що вона підписала зі своєю дівчиною перший партнерський договір в Україні.
Для чего люди вступают в брак?
Почему просто не жить вместе? Зачем все эти юридические заморочки?
Помимо романтического…Опубліковано Олесею Соломиною Вівторок, 10 листопада 2020 р.
Це дійсно перший в Україні випадок. Проте цивільне партнерство вирішує тільки вузьке коло проблем – здебільшого умови договору стосуються володіння та використання спільно нажитого майна партнерів. У цьому допомагають відсилки до Цивільного кодексу.
«Сімейне право — це про майнові відносини. Фокус в тому, що партнерський договір створює такий же правовий статус, але не звертає уваги на стать сторін. Більш того, сторін в договорі може бути більше, ніж дві. У договорі є ще ціла низка пунктів, які відновлюють правову конструкцію сім’ї, закріплену в сімейному кодексі та інших законах. Це — комплексний документ, який об’єднує договір, заяви, довіреність тощо. Ідея такого договору прийшла до мене дуже давно. Я кілька місяців розробляв документ, після чого зареєстрував авторські права на нього», — написав у фейсбуці юрист Артем Афян, який розробив документ та допоміг його укласти.
Проте всі інші проблеми, пов’язані зі статусом близкого члена сім’ї, досі не вирішені. Тому, знову ж, говорити про рівність у цьому випадку — дуже важко.
Просте товариство
Це чимось схоже на цивільне партнерство. Для підтвердження статусу сім’ї в судовому процесі одностатева пара може укласти договір про спільну діяльність.
Сам договір спрямований на те, що сторони погоджуються на певну спільну діяльність без створення юридичної особи. При цьому обидва учасника/-ці мають внести певний капітал. Таким вкладом учасника/-ці можуть бути грошові кошти чи інше майно, професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв’язки. За згодою сторін здійснюється грошова оцінка нематеріальних вкладів. Внесене учасниками майно, як правило, вважається їхньою спільною частковою власністю.
На все це майно, а також на те майно, яке буде здобуте впродовж періоду дії договору, у всіх учасників/-ць договору (так, їх може бути і більше двох) будуть рівні права. При цьому захистом інтересів кожного/-ї учасника/-ці слугує така вимога до діяльності простого товариства, за якої позбавлення або відмова учасника від права на частину прибутку є неможливим.
Загалом цей договір створений не спеціально для одностатевих пар. Тому це скоріше лазівка в законі, аніж якась притомна можливість для одностатевих пар узаконити стосунки. Однак така форма договору може підходити для одностатевої сім’ї в аспекті узгодження прав та обов’язків щодо ведення спільного побуту.
