Скільки треба заплатити, щоб потрапити на ТБ? Розвінчуємо міти про телебачення
Інколи здається – все, що відбувається на телебаченні, приховане за темною завісою. Через це існує багато мітів про ТБ, які стали настільки популярними, що в них почали вірити, навіть не замислюючись, чи є це правдою. Поширеними є байки про вимирання телебачення, проплачену участь у шоу, консервативну атмосферу на телеканалі, підставних героїв та написанні заздалегідь сценарії для них.
Разом з Вищою школою Media & Production ми вирішили з’ясувати, що з цього правда, а що є мітом. Коментарі фахівців, які працюють на телебаченні та знають все про його внутрішню кухню, читайте у матеріалі.
Міт 1. Телебачення вимирає, а його місце займає інтернет
Про протистояння телебачення та інтернету говорять вже давно. Актуальним це питання залишається і досі, адже з’являються нові формати і платформи, які задовольняють потреби людей у цікавому контенті. Наприклад, ТikТok, YouTube, Instagram і стрімінгові платформи Netflix, HBO, Disney+ та Apple TV. Але чому тоді ТБ все ще випускає контент і є одним з найпопулярніших форматів?
Очевидно, що почалася доба дуже складної боротьби звичайного ТБ та інтернету. Однак не потрібно так швидко ховати телебачення, яке має багато актуальних функцій. Сучасне ТБ ефективно інтегрує різноманітні фішки, що стали популярними в інтернеті, і в цьому також є його унікальність. Наприклад, уже починають з’являтися нові шоу, побудовані виключно на ТikТok.
Наша команда «Сніданок з 1+1» інтегрує та осучаснює мову ТБ. Ми використовуємо референси мовлення в інтернеті для прямих етерів ранкового шоу. А рейтинги доводять, що це працює.
Міт 2. Герої шоу платять за участь у проєктах
Популярна думка: щоб взяти участь у телешоу, потрібно заплатити, а кастинги та відбори – це лише формальність. Деякі учасники кастингів стверджують, що їхня поразка свідчить про те, що лише одного таланту недостатньо. Дуже складно зрозуміти, де правда, через суб’єктивність цих висловлювань. Проте й у такому питанні також можна розібратися за допомогою фахівців.
У проєктах Big Entertainment Shows не платять за участь, це умови формату і наше бачення того, як народжують зірки – все має бути по-чесному. Не має значення, ми шукаємо для шоу зірку чи просто талановиту людину. Критерій один для всіх – яскравість, харизма, талант. Якщо людина має все це, ми і так візьмемо її в шоу.
До прикладу, в «Голос Країни» взагалі неможливо потрапити за гроші, адже оцінюється лише голос. І за тренерське крісло проєкту ніхто не може заплатити, бо в журі топові артисти, які мають досягнення у своїй сфері. Якщо в ролі тренера з’явиться зірка, участь якої потрібно аргументувати і пояснювати глядачу, це не наш варіант.
Міт 3. Атмосфера на ТБ доволі консервативна, тому канали не відкриті до нових форматів
Молодь рідше дивиться телебачення, тому цілком зрозуміло, чому цей міт став таким популярним останніми роками. Місце, яке раніше займало ТБ в нашому житті, тепер за іншими форматами та контентом, які сформували у нас звичку швидкого споживання в режимі реального часу. Тому складається враження, що ТБ рухається занадто повільно. Чи це дійсно так?
З 90-х років на українському телебаченні адаптовано величезну кількість форматів. Особисто я нарахувала майже двісті. ТБ не може бути не відкритим до нових форматів, адже інакше не буде цікавим і не зможе заробляти. Це взаємозалежний процес − ми виробляємо те, що будуть дивитися наші глядачі.
З 2014 року кількість адаптованих проєктів в етері дещо скоротилася: можливо, глядач це також відчув. Однак це закономірний наслідок: гривня впала, зріс роялті за проєкти, які необхідно сплачувати у валюті. А до загальних економічних проблем додався ще й карантин. Тому наразі ми з вами спостерігаємо за найміцнішими та найуспішнішими форматами на нашій території: «Голос Країни», «Танці з зірками», «МастерШеф», «Холостяк/Холостячка», «Міняю жінку», «4 весілля», «Хто зверху?», «Звана вечеря».
Насправді всі канали постійно переглядають новинки, що виходять на телебаченні та в інтернеті у всьому світі, і шукають нові програми, цікавіші формати. Перш ніж шоу, програма, серіал, фільм чи будь-що з того, що ви звикли дивитися, потрапить на ТБ, – це проходить перевірку. Потрібно врахувати чимало факторів: відповідність цільовій авдиторії, гнучкість формату, драматургію, актуальність теми та форми, вартість та ще багато чого. Тож рішення про запуск програми в етерну сітку завжди дуже зважене.
Міт 4. На телебаченні не працює молодь
Як потрапити на ТБ, якщо ти студент/-ка? А що, як мене не візьмуть через брак досвіду? Ці страхи зупиняють молодь перед роботою на телебаченні. Тому, зрештою, здається, що молодих працівників на ТБ немає.
Думаю, що моя історія повністю спростовує і знищує цей стереотип про молодь і телебачення. І таких кар’єрних історій, до речі, є чимало. На ТБ потрібні люди ідейні та професійні – це головне, а вік не має жодного значення.
Я потрапив на телебачення у 18 років, як тільки закінчив 1-й курс інституту і пройшов навчання у Вищій школі Media & Production. Спочатку було складно поєднувати навчання і роботу, але всі труднощі однозначно того варті. Потрапити на загальнонаціональний канал без досвіду роботи – не просто, але це реально. Головне не просто мати бажання, а й багато працювати. Зараз мені здається, що після роботи в новинах працювати на інших проєктах − рай.
Міт 5. У шоу запрошують підставних героїв-акторів
Багато хто вважає, що кожне шоу має чітко розписаний сценарій, а для його втілення запрошують підставних героїв-акторів. Ніби ці історії дуже схожі на реальні, але насправді покликані заповнити етерний час та емоційно захопити авдиторію. Як часто ви так думали чи чули щось подібне?
Який би майданчик мовлення не був – телебачення чи інтернет, – люди чекають від нього справжніх історій, адже і світу про себе ми розповідаємо у форматі сторітелінгу.
Звісно, є жанри, які передбачають залучення підставних героїв, однак якщо такий прийом використовують у неприродних для цього форматах, то це вже маніпуляція. Ми не зможемо зацікавити і донести до глядача потрібний меседж, якщо в етері все буде лише декораціями і фікцією. До прикладу, «Сніданок з 1+1» працює в жанрі інфотейнмент, в основі якого − реальні люди і справжні історії.
Інша справа – як ми подаємо історію. Вміння подати, описати її так, що вона стає яскравішою, емоційнішою, краще запам’ятовується – це вже майстерність журналістів-райтерів.
Міт 6. Стати ведучим/-ою на ТБ майже нереально
Якщо в далекому дитинстві стати ведучим чи ведучою телеканалу здавалося недосяжною мрією, зараз весь цей телесвіт здається ще менш доступним. Історії успіху телеведучих іноді справляють враження фантастичних, майже казкових. Як з кореспондента чи адміністратора вони торували собі шлях у крісла ведучих і зрештою ставали ними? І чи достатньо однієї лише мрії?
Для всіх, хто не вірить, що можна стати телеведучою, хочу сказати – насправді це цілком реально. Моя історія, яка розпочалась із навчання у Вищій Школі Media & Production, – яскравий тому приклад.
Я була ведучою свят у маленьких містечках, писала сценарії і намагалася розвиватись як ведуча. Після навчання у медіашколі я була стажеркою в декількох проєктах 1+1 media. Це також був крутий досвід, який дозволив побачити процес зйомок зсередини. Пам’ятаю, як, стоячи за лаштунками проєкту «Танці з зірками» у ролі адміністраторки, я дивилася на ведучого на балконі. Мені захотілося бути там, і я уявила себе ведучою до найменших дрібниць. Коли мене затвердили на ведучу «Сніданку з 1+1», це стало абсолютною несподіванкою, після чого я ще довго не могла повірити у своє щастя.
Подібні історії відбуваються не тільки зі мною. Головне – ви повинні бути готовими до такої роботи, постійно розвиватись і займатись самоосвітою. А також розуміти, для чого вам потрібно ТБ, чому саме ви маєте стати ведучою чи ведучим. Якщо говорити конкретніше, то раджу розробити чіткий, покроковий план і почати з простого. Найважливіше – це діяти і вірити у свою мрію.
Міт 7. Потрапити на ТБ неможливо
Зважаючи на все вище перераховане, складається враження, що телебачення є недосяжним. У кожного для віри в цей міт може бути одна чи декілька причин, про які ми говорили раніше. Чи дійсно потрапити на телебачення дуже складно або майже неможливо?
Насправді я й сама довго була серед тих людей, які вірили, що на телебаченні можна працювати лише завдяки знайомствам і зв’язкам. І навіть навчаючись у США на журналістку, я не думала, що зможу коли-небудь працювати на ТБ в Україні.
Проте, таки потрапивши туди, я зрозуміла, що насправді саме телебачення набагато більше потребує нових, кваліфікованих людей, ніж є на сьогоднішньому ринку. Зараз ми в такій ситуації, коли телеканалів багато, а працювати нікому.
Тому теза про те, що потрапити на роботу на ТБ неможливо, – вже не актуальна. У нас у компанії є гасло про те, що нашу роботу бачать усі, адже телебачення – це не те місце, де свої недоліки чи помилки можна приховати за якимось знайомствами. Твою роботу оцінюють всі, і ніхто не захоче брати людину, яка не збільшуватиме рейтинги.
Один з варіантів, як потрапити на телебачення і стати кваліфікованим працівником, – пройти навчання у Вищій Школі Media & Production. Це освітній проєкт, головною метою якого є забезпечити в Україні якісну медіаосвіту світового рівня. Тут можна обрати напрям навчання, який цікавий особисто тобі: телевиробництво, журналістика телевізійних новин, робота ведучого, International media school, дитяча медіашкола.
Зі школи за 6 років випустилися вже 1500 студентів. Деякі з них тепер працюють у 1+1 media та на проєктах 1+1 Production. Історія Нелі Шовкопляс, згадана вище, є яскравим прикладом того, як навчання і мрія допомагають досягнути мети. А міти про телебачення розвіюються швидко, як тільки ти спробуєш доторкнутися ТБ-всесвіту.
.
