Cпецпроєкти

Як соцмережі змінили наш мозок і кому потрібно менше бути онлайн? Розбираємося з експертом


Булінг через зовнішність, постійна критика та засудження неідеальних параметрів тіла – у соцмережах люди дозволяють собі бути грубими, бо не відчувають відповідальности. Але все це може стати причиною появи психічних розладів і погіршити стан тих, хто вже їх має.

Як змінилася робота мозку під впливом великої кількости інформації та кому варто обмежити своє перебування в соцмережах? Ми запитали у психотерапевта, наукового керівника Інституту когнітивного моделювання Спартака Субботи.

Коли соцмережі стають шкідливими

Загалом, соціальні мережі – корисний ресурс, і важливо, для чого саме людина використовує їх. Якщо для комунікації в межах роботи або навчання – це одна історія. А якщо люди із психічними розладами використовують соцмережі для уникнення подразників і розвитку корисних навичок – це зовсім інше.

Наприклад, людина із соціальною фобією замість офлайн-знайомств з іншими залишається вдома й ізолюється в соцмережах. А авдиторія, з якою вона спілкується, також може бути соціофобною. І навіть 20 хвилин буде досить, щоб «нахапатися» негативної оцінки у власний бік.

Люди з депресією часто займаються скролінгом стрічки, водночас зменшують свою фізіологічну активність. Це знижує вироблення гормону серотоніну, сон погіршується, а також не формується альтернативний здоровий досвід.

Більшість осіб із розладами перебуває у групі ризику: вони надто чутливі до подразників і різного роду інформації. Їхня нервова система дає змогу некритично ставитися до цієї інформації та сприймати її як істину. Також люди з розладами часто сприймають твердження інших як особисте осудження.

Зв’язок соцмереж і розладів

Я радив би дедалі менше користуватися соціальними мережами (зокрема, пошуковиками) людям з іпохондрією, розладами харчової поведінки, соціальною фобією та дисморфофобією.

Дисморфофобія – розлад, за якого людина надто переймається власною зовнішністю, знаходить у собі вигадані дефекти та вважає, що інші осуджують її. Такі особи часто сприймають будь-яку критику зовнішности інших на свій рахунок.

Соціальні мережі можуть стати причиною формування дисморфофобії. У людей є різні еталони краси, які часто бувають нереалістичними, особливо ті, що формуються в підлітковому віці. Наприклад, зовнішність манекенниць, яка є насправді нездоровою, або особливі риси обличчя відомої акторки.

Люди з дисморфофобією не надто сприймають похвалу, але дуже чутливі до критики. Вони можуть десь почути, що їхня форма носа некрасива й узяти це на віру.

У мене був пацієнт, який уважав себе низьким за зросту 186 см. І якщо в його компанії з’являвся хтось вищий, він почувався жахливо. Він також вважав, що в нього «не такий» колір очей, і соромився його. Це може здаватися смішним із боку, але людина насправді сприймає все серйозно.

Особлива проблема з розладами харчової поведінки. До них належить нервова анорексія, нервова булімія і компульсивне переїдання. Люди з такими розладами можуть знайти в мережі багато однодумців, а ще багато критики, що підкріпить їхнє бажання втрачати вагу.

Як і у випадку з дисморфофобією, люди з харчовими розладами також хочуть відповідати стандартам, що їх нав’язують соцмережі. На фоні культу ідеального тіла з’являється уявлення про те, який вигляд має бути в успішної особи. Формується прямий зв’язок між зовнішністю та успіхом. Це викривлення сприйняття реальности веде до переоцінки власного тіла – і людина намагається реалізувати ту форму, яка є уявленням про її ідеал.

Одна моя пацієнтка з розладом харчової поведінки говорила, що хоче собі такі ж параметри тіла, як у найкрасивішої жінки у світі. Я пояснював, що в неї інша форма тіла, і вона фізіологічно не зможе досягти таких розмірів. Але пацієнтка відмовлялася від їжі, бо вірила, що схудне. І проблема в тому, що такі люди знаходять підтримку в різних спільнотах у соцмережах.

Люди з іпохондрією – надмірною тривогою за власне здоров’я – використовують мережу як спосіб пошуку негативної інформації для підтвердження своїх діагнозів. Іпохондрики постійно шукають у себе захворювання й намагаються знайти негативну інформацію про стан свого здоров’я.

Будь-який пацієнт з іпохондрією, який шукає симптоми в інтернеті, наштовхнеться на негативну оцінку свого самопочуття. Для нього це стане доказом його хвороби та погіршуватиме його стан.

Наприклад, в іпохондрика температура тіла 37. Він переконаний, що хворіє. А насправді через тривогу виділяються гормони адреналіну, норадреналіну й кортизолу, які можуть трішки підвищити температуру. Людина буде повністю здорова, але й далі тривожитиметься, через що знову будуть виділятися гормони стресу.

Вплив соцмереж на мозок

Наші когнітивні функції залежать від того, скільки часу ми проводимо в соцмережах, і від якости цього часу.

Через великий потік інформації мозок починає застосовувати латентне гальмування – відсіювання непотрібного. За деякий час око замилюється, і більшість інформації сприймається як неважлива.

Згадайте, як буває у соцмережах: ви подивилися якийсь жарт, а за 10 хвилин не можете згадати, про що він був. Мозок не затримує інформацію, а очищає її, бо головна функція пам’яті – це забування, а не запам’ятовування.

Через велику кількість комунікації збільшується мигдалеподібне тіло. Це частина головного мозку, що відповідає за тривогу, емоції та емпатію.

Є таке поняття, як число Данбара. Воно говорить, що до 150 людей у комунікації – це норма. Усе, що вище, – серйозний стрес, який нервовій системі складно толерувати. Велика кількість комунікацій призводить до ситуативної атрофії лобових часток, що відповідають за когнітивні функції, і збільшення мигдалини.

Звісно, можна пожартувати, що з часом наш мозок перетвориться на два великих мигдалеподібних тіла. Але я вважаю, що згодом алгоритми соцмереж просто будуть відсіювати більше інформації за нашими інтересами.

Як бути людям із розладами

Людям із психічними розладами я раджу використовувати соцмережі тільки для значущої комунікації. Мережі не підходять для підкріплення власних переконань щодо проблем і не для спростування свого стану.

Не варто обговорювати свої проблеми з іншими. Запевнення інших людей дасть дуже коротке задоволення, до того ж сильно закріпить потребу в постійному підтвердженні, що з вами все гаразд.

Якщо ви відчуваєте, що вам потрібна підтримка ззовні, варто звернутися по допомогу до фахівців. На щастя, є безліч сервісів, які дають можливість безплатно проконсультуватися з психологом. Наприклад, платформа безплатної психологічної підтримки «Розкажи мені».

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь