Олімпійські ігри потрібно зупинити або терміново реформувати: ось чому
Олімпійські ігри нічого не платять спортсменам. У них є фонди підтримки, але ті гроші дістаються мізерному відсотку учасників. Загалом спортсмени вкладають кошти з власної кишені.
Футбольні, баскетбольні, гандбольні клуби платять своїм гравцям. Бійцівські організації, тенісні турніри, кіберспорт – усі вони платять спортсменам.
Олімпійці чекають на допомогу від держави або від спонсорів.
То як живуть спортсмени-олімпійці, як функціонує система та що не так з Олімпійськими іграми – розберемося в цьому матеріалі.
Скільки заробляє та як витрачає гроші Міжнародний олімпійський комітет?
За 2013-2016 роки Олімпійські ігри заробили приблизно 5,7 млрд доларів США. 73% цих грошей отримали завдяки продажу прав на трансляцію. Ще 18% прийшли від реклами.
Міжнародний олімпійський комітет – це некомерційна організація. 90% власних коштів вони витрачають на соціальні програми.
Приблизно половина цих грошей пішла на розвиток інфраструктури міст, які приймали Олімпійські ігри.
Комітет фінансує Всесвітню антидопінгову агенцію.
Більш ніж 500 мільйонів доларів витратили на Олімпійську солідарність. Це програма розвитку спорту для спортсменів у скруті, а також для спортсменів-біженців. Вона включає стипендії та щомісячні гранти для олімпійців і тренерів.
Тобто Олімпійські ігри не сидять на мішку з грошима, а дійсно вкладають кошти в розвиток спорту. Але не все так просто.
Ріо-де-Жанейро й Афіни не могли собі дозволити Олімпійські ігри
Ігри в Ріо коштували приблизно 13,1 мільярдів доларів США. Бразилія небагата країна, тому вона не могла собі дозволити стільки витрачати – але дозволила.
Перед Олімпіадою, на країну навалилася фінансова криза, спалах вірусу Зіка, політичні та корупційні скандали. У такій ситуації зайві 13 мільярдів доларів дуже б допомогли державі, та Олімпіаду все одно провели.
Криза була настільки важкою, що бразильські чиновники пророкували повний крах у сфері державної безпеки, охорони здоров’я, освіти, мобільності й управління довкіллям.
У підсумку цього не сталося, але країна перебувала на межі. Після Олімпіади виникла інша проблема: усі спеціально побудовані об’єкти виявилися непотрібними, навіть зараз вони стоять закинутими.
Олімпійські ігри в Афінах коштували близько 11 мільярдів доларів. Більшість економістів стверджують, що вони стали поштовхом, який скинув усю Грецію до фінансової кризи.
Грецькі проблеми з економікою почалися за десятиліття до ігор. Країна не могла дозволити собі витрачати стільки грошей на спортивні змагання, але політики все ж провели олімпіаду.
Так само, як і в Бразилії, більша частина побудованої інфраструктури досі стоїть закинутою.
Чи не логічніше було б проводити Олімпійські ігри на вже збудованих об’єктах?
Олімпійський комітет відшкодовує містам частину витрат на проведення олімпіади. Ріо отримав 1,5 мільярда доларів. Цього замало для розмаху олімпіади 2016 року.
Усі наступні змагання стають дорожчими. Вартість олімпіади в Токіо вже перетнула суму у 26 мільярдів доларів і продовжує рости. Жоден комітет не здатен компенсувати й 20% такої суми.
Плюс усі олімпійські містечка після закінчення ігор треба або розбирати, або пристосовувати до інших цілей. Адже жодне місто у світі не потребує такої велетенської спортивної інфраструктури.
Логічніше було б проводити олімпіаду на вже готових об’єктах або спеціально побудувати одне містечко та організувати всі заходи там.
Є більш важливе запитання: чи не пора Олімпіаді платити спортсменам за виступ?
Якщо олімпійські ігри не платять, звідки ж у спортсменів гроші?
В Україні підтримувати спортсменів можуть Кабмін, благодійні фонди/меценати, місцева влада, спортивні федерації, НОК/СКУ/ФСТ. Підтримувати можуть за допомогою грошей та обладнання, дарувати квартири тощо.
Держава виплачує кошти за медалі. За золоту медаль дають 125 тис. доларів, за срібло – 80 тис., а за бронзу – 55 тис.
За підсумками літньої Олімпіади в Ріо-де-Жанейро держава виплатила 1 мільйон 165 тисяч доларів призових. Плюс місцеві бюджети зазвичай купують олімпійцям квартири.
Якщо не брати медалі, скільки заробляє спортсмен?
24 канал із посиланням на Кабмін пише, що базова ставка члена національної збірної з олімпійських та неолімпійських видів спорту – близько 4 тис. гривень. Разом з премією на руки вони отримують 5-6 тисяч.
Якщо спортсмен є членом якогось товариства – ще 1,5-2 тисячі. Окрім цього, кожен із них має обласні стипендії регіону – плюс 1,5-3 тисячі на місяць.
Чемпіон світу або Європи – отримує додаткову стипендію Президента (від 5 до 12 тисяч гривень на місяць) або Кабміну (9 тисяч гривень на місяць).
Так статусний спортсмен може одержувати 20-30 тисяч гривень на місяць.
Багаторазова чемпіонка Європи та світу з плавання й учасниця Олімпіади Дарина Зевіна в інтерв’ю розповіла, що зарплата від Міністерства 10-12 тисяч гривень на місяць. Плюс бонуси за призові місця та чемпіонський статус. Зарплати в тренерів ще нижчі.
Якщо спортсмен не чемпіон світу/Європи, якщо у нього немає щороку медалей, то він зароблятиме менше ніж бариста. Просто нагадаємо, що кожен спортсмен змагається з кращими з усього світу. Мало в якій сфері життя існує така конкуренція. А ще не забуваємо про травми й про просте невезіння.
Так в усьому світі
Можна сказати, що Україна – не найбагатша держава, та ситуація приблизно однакова в усьому світі.
Згідно з дослідженням, професійні канадські спортсмени щорічно витрачають бюджетних коштів на 14 920 канадських доларів більше, ніж заробляють своїми спортивними досягненнями.
Сумарно боргу учасників олімпійської збірної Канади – 27,5 млн канадських доларів на рік.
Багато провідних олімпійських спортсменів у США ледь виживають. Вони змушені постійно позичати гроші або покладатися на щедрість інших людей.
Сайт sportsmanagementdegreehub оприлюднив список професій, які вибирають американські олімпійці, щоб зводити кінці з кінцями. Спортсмени працюють бухгалтерами, офіціантами, дизайнерами, тренерами тощо.
Світ так працює, що одні види спорту приносять гроші, а інші ні
Футбольні клуби – це бізнес, і вони платять дуже великі зарплати своїм гравцям. UFC – це бізнес, який приносить бійцям мільйони.
Список можна продовжувати довго, але у світі існує багато видів спорту, які не оформили в бізнес – вони існують тільки завдяки бюджетним вливанням.
Це не проблема України. Бюджетні організації з усього світу є менш ефективні, ніж приватні.
В теперішній структурі тільки 10% олімпійців зароблятимуть достатньо для якісного життя. 90% спортсменів змушені чекати допомоги від держави й обростати боргами.
Висновок
Олімпійські ігри – це структура, на яку держави витрачають мільярди доларів, а учасники кладуть свої життя. У результаті світ має фінансові кризи й бідних спортсменів.
Очевидно, що ігри потребують реформування.
По-перше, світу не потрібно стільки стадіонів. Ігри краще організовувати або на об’єктах, що вже існують, або побудувати один комплекс для проведення ігор.
По-друге, не треба заганяти спортсменів у борги та змушувати їх шукати спонсорів. Олімпіаді час платити гонорари або хоча б компенсувати вартість житла, харчування й переїзду.
