Спецпроєкти

Чому K-pop популярний в усьому світі, а українська музика – ні? Уроки Південної Кореї для України


K-pop популярний в усьому світі. Українська музика популярна в Україні, також багато українських музикантів реалізують себе в Росії.

Ми в bit.ua обожнюємо українську музику та хочемо, щоб вона процвітала. А тому вирішили розібрати K-pop і знайти там поради для української естради.

Дослідження українського музичного ринку

У 2020 році агенція музичного консалтингу Soundbuzz за підтримки Українського культурного фонду дослідила музичний ринок України.

Якщо коротко, середньостатистичний український музикант працює «в тіні», без потрібних документів, мало заробляє й потерпає від піратства.

Те саме стосується промоутерів, менеджерів, продюсерів і цілих лейблів.

Ось окремі факти про український музичний ринок:

  • 69,3% авторів/виконавців пісень в Україні не є юридично оформленими, тобто працюють «в тіні»;
  • 74,7% респондентів не мають ніяких юридичних документів про співпрацю з будь-якими учасниками екосистеми музичного ринку;
  • для 80,8% авторів/виконавців дохід від музичної діяльності не дозволяє задовольнити їхні базові фінансові потреби;
  • кожному четвертому автору/виконавцю в Україні (24%) музика не приносить доходу. 88,2% авторів/виконавців змушені вкладати у свою музичну кар’єру кошти з інших джерел доходу;
  • 81,8% представників музичного продакшну працюють з артистами на довірі, без жодного юридичного оформлення відносин.

Повне дослідження читайте за посиланням.

То що ж зробив K-pop для завоювання світу? А головне – як це зробив?

Телебачення, інтернет і радіо


K-pop почався у 1992 році з місцевого талант-шоу. Гурт Seo Taiji & Boys здобули дуже низькі оцінки на цьому шоу, але їхній сингл «вистрілив» і 17 тижнів тримався в топах корейської музики.

Навіть зараз, із появою інтернету, талант-шоу й музичні програми на телебаченні та радіо все ще мають великий вплив. Завдяки їм щороку з’являються десятки нових K-pop-виконавців (айдолів).

Качових пісень недостатньо, треба качові кліпи


Впливовість телебачення в Кореї вилилася в якісний кліпмейкінг. На початку нульових, щоб просунути виконавця, потрібно було підкорити авдиторію телебачення. За 10 років великого впливу набув YouTube.

Саме тому в кліпах K-pop багато хореографії, графіки, операторських рішень та яскравої насиченої картинки.

Більше мов = більше ринків


На початку нульових K-pop вже був популярним у молоді, але залишався на локальному корейському рівні.

У 2000 році ринок корейської музики становив близько 300 мільйонів доларів. У сусідній Японії він тоді становив 6,4 мільярда, а у США – 14 мільярдів.

Продюсер Лі Су Ман зрозумів, що не зможе заробити великих грошей на внутрішньому ринку, і вирішив виробляти музику на експорт.

У 2002 році Корея та Японія приймали Чемпіонат світу з футболу. Того ж року корейська співачка BoA випустила японський мініальбом і посіла верхні сходинки в Країні, де сходить сонце. Там вона стала значно популярнішою, ніж у рідній Кореї.

З того часу японська, англійська та китайська мови стали обов’язковими в системі підготовки айдолів.

До речі, у тому ж 2002 році за межами Кореї став популярним серіал «Зимова соната». Це сталося за допомогою домовленостей уряду Південної Кореї з мовними компаніями в стратегічних місцях, як-от Ірак і Єгипет.

Ця тактика спрацювала, і у 2009 році K-pop з англійськими текстами почав підкорювати Америку. Приклад: Wonder Girls’ «Nobody».

У 2011 році почалася слава корея-китайського колективу EXO, які співали мандаринською та корейською.

У 2012 році весь світ розірвав GANGNAM STYLE (більш ніж 4 мільярди переглядів). З того часу K-pop вже не спинити.

Корейці ставляться до BTS серйозніше, ніж європейці до Баха


Увесь цей час ми говорили про K-pop. Головне тут – «pop», тобто попса.

Є така думка, що попса – це щось низькосортне й другорядне. Корейці настільки серйозно ставляться до своєї попси, що почали викладати її в школах. Тільки така підтримка власної культури допоможе цю культуру просунути.

Державна підтримка культури


Культурні проєкти в Кореї мають пільги й підтримку держави. На міжнародному рівні культуру просувають на найвищому рівні. На це є декілька причин.

K-pop і дорами для Південної Кореї є проявами «м’якої сили». Це політичний термін, який означає можливості отримати бажане через співробітництво і привабливість. Тверда сила – це примус, відповідно.

Як ми вже говорили, Корею оточують сильні Китай і Японія. З ними у військовому плані Корея не може змагатися. Тому застосовує власну культуру як м’яку силу.

K-pop також використовують як «м’яку силу» щодо Північної Кореї, аби повернути ці території під контроль. Керівники Північної Кореї це зрозуміли, і за прослуховування K-pop в цій країні можна дістати до 15 років таборів.

Зараз корейська музична індустрія приносить приблизно 5 мільярдів доларів щорічно. Це прямий дохід від музики.

Непрямий дохід порахувати важче. K-pop рухає модну індустрію, бо фанати хочуть одягатися як айдоли. Рухає beauty-індустрію, бо фанати прагнуть мати вигляд айдолів. Рухають туристичну індустрію та багато інших.

До прикладу, корейська влада прогнозує, що один сингл BTS Dynamite принесе в економіку 1,43 мільярда доларів прямих і непрямих доходів.

А в Кореї ще є велика кіноіндустрія, телевізійна індустрія й індустрія відеоігор.

Гарні новини – Україна йде правильним шляхом. Погані новини – занадто повільно


Щодо державної підтримки, з 1 січня цього року в Україні запрацювали пільги для працівників креативних, культурних і туристичних галузей.

Український інститут разом із незалежною ініціативою Music Export Ukraine допомагають просувати нашу музику за кордоном.

У 2019 році 21 наш артист виступив на закордонних музичних фестивалях. Для порівняння, у 2018 році таких було лише сім.

Українські виконавці цікаві не тільки українцям. Експорт налагоджується.

Найближчий ринок, до якого Україна може експортувати свій культурний продукт – це Росія. Але гастролі на території країни-агресора завжди викликають морально-етичні питання.

РФ – не єдиний ринок, до якого може достукатися Україна


NK підкорює сцену латинської музики. Англомовні рок-гурти Stoned Jesus і JINJER значно популярніші за межами України. Так само і DakhaBrakha веде активнішу концертну діяльність за кордоном, попри те, що більшість пісень українською.

Після України пісні Onuka найбільше слухають у Японії. На третьому місці – США.

Alyona Alyona в останньому альбомі фітує з мексиканкою Yoss Bones, австрійкою Sexton, ізраїльтянкою Noga Erez.

Mozgi в альбомі KYIVSTYLE записали декілька англомовних треків.

Усі ці приклади показують, що експортувати музику можна не тільки в Росію, а і в Європу та США. Приклад K-pop індустрії показує, що експортувати культуру доведеться. Адже внутрішній ринок не здатний надати достатньо ресурсів для розвитку.

Українське телебачення, інтернет і радіо


В Україні телебачення є також розвиненим і впливовим. З різних талант-шоу починали великі артисти: Monatik, VLADIMIR DANTES, Антитіла, Alina Pash, Макс Барських тощо.

Талант-шоу досі популярні, проте кількість нових зірок, яких ці шоу продукують, – одиниці.

На щастя є інші канали просування. Завдяки інтернету за останні декілька років стали популярними Alyona Alyona, KALUSH і Jerry Heil.

Можна ще згадати кейс групи KAZKA. Вони мали активну ротацію на радіо. Крім цього, їхній кліп на трек «Плакала» зібрав 378 мільйонів переглядів на YouTube.

Взагалі український кліпмейкінг перебуває на високому рівні

Таня Муїньо знімала кліпи для Lil Nas X, Katy Perry та Cardi B.
Miley Cyrus, Twenty One Pilots, STORMZY, Coldplay знімали свої кліпи в Україні.
Кліпи українських виконавців теж досить якісні. Як приклад: MONATIK – УВЛИУВТ, KAZKA – ПЛАКАЛА, NK – ELEFANTE.

Тут виникає відчуття, ніби все роблять правильно. То чого ж тоді не вистачає?

Висновки


Для Кореї культура – це стратегічно важливий продукт. У неї є державна стратегія розвитку на десятиліття вперед, зокрема стратегія розвитку внутрішнього ринку та стратегія експорту.

Виконання цієї стратегії – один з основних національних інтересів.

Як бачимо, українська креативна індустрія розвивається та стає цікава за межами країни. Держава надає митцям пільги й допомагає просувати їх за кордон.

Але в України немає багаторічної державної стратегії щодо культури. Ба більше, культуру фінансують за остаточним принципом й українську культуру не розглядають як стратегічно важливий компонент і навіть як спосіб наповнення бюджету.

K-pop зародився у 1992 році, а у 2012 році народився GANGNAM STYLE, через рік з’явилися BTS. 20 років знадобилося K-pop на завоювання частини світу. Можливо, якщо почати ставитися до власної культури так само серйозно, то через 20 років українська культура також стане впізнаваною в усьому світі.

Що послухати з української музики?


Дуже відомі гурти й виконавців писати не будемо. Пропонуємо вам такий перелік:

  • Blooms Corda;
  • Cape Cod;
  • Karna;
  • The Erised;
  • Yuko;
  • Гурт [O];
  • DaKooka;
  • Вагоновожатые;
  • TikTu;
  • FO SHO;
  • Refinders;
  • LATEXFAUNA;
  • Леді Джанк;
  • TVORCHI;
  • Brunettes Shoot Blondes;
  • Один в каное;
  • Kurs Valüt;
  • Cepasa;
  • Adam;
  • Braii;
  • The Unsleeping;
  • mama13.
#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь