Художник Петро Ряска презентував нову виставку «Корекція пам’яті»
«Корекція пам’яті» — друга виставка Петра Ряски в The Naked Room. Це наступна серія оповіді про його стосунки із живописом та перформансом.
Про художника
Два роки тому експозиція «Діяння Ряски» в галереї об’єднала пейзажі, створені протягом 2012–2019 років, буквально в одну лінію. Цей кураторський прийом дозволив унаочнити послідовний поступ живописної мови Ряски від академічного ліплення форми в бік вільного й тілесного письма. Ніби натхненний цим перепереглядом власного живописного архіву з позиції тривалого перформансу, Ряска взявся за апгрейд полотен, які того вимагали. Під пензль потрапили, передусім, інститутські роботи. Художник повернув старі полотна до власної художньої практики.
Ряска знайшов для цих творів елегантне, але й водночас брутальне рішення: він почав укривати їх новими шарами фарби і наповнювати іншим змістом. У Ряски кореція не є класичною переробкою чи переписуванням, адже міцну форму та композицію так просто не перепишеш. Це радше гра й розмова із собою минувшим — з іронією, але й легкою ностальгією.
У цьому сенсі прикметною є серія жіночих портретів, таких собі сучасних Мадонн, що їх Ряска вкриває напівпрозорим сіро-блакитним накриттям й обрамлює світлим паспарту. За цією делікатною вуаллю вгадуються доволі яскраві, переважно теплої гами кольори, яким художник свідомо зробив десатурацію. У цих творах привиди минулого вже не настільки важливі й присутні, як могло здаватись ледь нещодавно. Проте якою б екзистенційно нестерпною не була ця думка, Ряска кидає глядачу рятувальний круг — домальовує кожній дамі горностая, як у Да Вінчі, або єдинорога, як у Рафаеля. Умовно та майже по-дитячому домальовані класичні герої мистецького канону додають саме ту дрібку іронії, яка дозволяє людській пам’яті бути туманною, але не нещадною.
Ряска є однаково успішним випускником Закарпатської академії мистецтв та Львівської школи перформансу, й однаково добре почувається в обох медіа. Але особливо цікавими є ті його практики, де живопис та перформанс постають постаюсть двома гранями одного твору.
