«Редактор казав: „Не знаю, як треба, але те, що є зараз, не подобається“». Історії тих, хто пише тексти на фрилансі
Нескінченні правки, спроби змусити себе нарешті дописати той клятий матеріал і постійні пошуки натхнення за кілька годин до дедлайну – ось реалії тих, хто працює з текстами на фрилансі.
Поговорили з авторами/-ками текстів про те, як вони перейшли на фриланс, як вони самоорганізовують роботу та де їм більше подобається працювати – удома чи в офісі.
Елеонора Чорноморченко
журналістка, копірайтерка, фрилансерка
Про освіту й любов до текстів
Я пишу тексти 1,5 року. Ще після 9 класу я хотіла вступати на журналістику, у школі обожнювала уроки мови та літератури, а інколи з десяток разів перечитувала свої твори та намагалася переписати їх ще краще та цікавіше.
Однак чомусь я ніколи навіть не розглядала для себе можливість навчатися журналістики або копірайтингу, адже не знала про їхні перспективи. Я вступила на «соціальну роботу» і лише інколи писала якісь дописи в соцмережі. Люди відгукувалися та казали, що в мене виходить, однак змогла повірити в себе я лише за декілька років після.
Про першу роботу й перехід на фриланс
Спочатку я волонтерила та просто писала дописи для соцмереж однієї ГО. Виходило складнувато й наобум, якщо чесно.
Коли почався глобальний світовий карантин, я втратила роботу, хворіла й сиділа вдома. Питання професійної ідентифікації було гострим, і я довго шукала себе. Якось я потрапила на консультацію до кар’єрної консультантки, і вона порадила мені спробувати себе в текстах.
Я почала писати портфоліо – просто вигадувала тексти для брендів, що вже існують. Саме тоді одне лайфстайл-медіа шукало авторів – я надіслала резюме, написала тестове, але мені відмовили. За кілька місяців я спробувала ще раз, і ця спроба виявилася успішною. Мені було цікаво все, і я не могла повірити, що тепер працюю у справжньому медіа, а мої колеги – це справжня редакція.
Із часом я трошки набралася досвіду та почала писати на фрилансі – у моєму випадку спрацювало сарафанне радіо, і з часом клієнтів ставало все більше та більше. Кудись я надсилала свої тексти сама. Але то вже зовсім інша історія :)
Про плюси й мінуси штату та фрилансу
Зараз я зрозуміла, що волію працювати на фрилансі або ж отримувати винагороду за проєктну роботу. А ще порахувала, що коли працюю у штаті, то мій час купують значно дешевше, аніж коли я працюю на фрилансі.
Окрім того, для мене дуже важливо самостійно вибудовувати свій графік. Оскільки я сова за хронотипом, то значно продуктивніше працюю після 11–12 годин дня, а у штаті найчастіше робота починається о 9–10 годині.
Також мені подобається самостійно регулювати свою зайнятість – коли хочу відпочити, можу просто не брати тексти в роботу або знизити їхню кількість. Я можу піти серед дня гуляти або поїхати на Петрівку по книжки. У штаті такої можливості немає.
Про теми текстів та те, скільки часу потрібно на один матеріал
Я пишу на різні теми – про роботу, життя, бізнес, маркетинг, креативні тенденції, а також про стоматологію, медитацію та здоров’я.
Мені цікаво писати на багацько тем, бо маю цікаву особливість – коли пишу, то майже завжди закохуюся в тему. Мене захоплюють як маловідомі подробиці з життя українських письменників, так і маркетингові секретики підприємців.
На один текст можу витратити від декількох годин до декількох днів – залежить від глибини дослідження матеріалу та потреби в залученні експертів / героїв.
Про боротьбу з прокрастинацією
Інколи дуже складно сфокусуватися, і мене відволікає все підряд – стрічка фейсбуку, треба замовити крем для обличчя чи полити квітку. Окрім того, я працюю вдома, і біля мого робочого місця є спальне ліжко – таке звабливе та м’якеньке. Однак, якщо я відволікаюся, то доводиться працювати ввечері чи вночі. Водночас мій хлопець відпочиває, і я могла б провести час із ним. Саме тому намагаюся оптимізувати робочий час.
Останнім часом я виробила для себе важливу стратегію: перед тим, як почати працювати, я роблю всі ранкові та ритуальні штуки – вмиваюся, чищу зуби, переодягаюся, снідаю, роблю собі каву та сідаю працювати.
Окрім того, я ховаю телефон та інші штуки, які відволікають, з поля зору. Так, навіть пилочку для нігтів…
Далі я ставлю собі таймер. Техніка помодоро мені не підійшла, однак я змогла адаптувати її під себе – умовно розбиваю завдання на шматочки та розраховую, скільки часу потрібно на його виконання. Не знаю, як це працює, але майже завжди виходить зібратися, і часові межі допомагають. Коротше, їм слона шматками.
Антон Візковський
журналіст
Працюю з текстами 13 років. Завжди подобалося писати. Часто у школі за твори отримував хороші оцінки, і ці твори веселили весь клас, зокрема й учителів.
Моя перша робота була пов’язана з копірайтингом. Звичайно ж, вона мені не була цікавою, бо я писав сотні не потрібних нікому рекламних текстів із серії «Як купити холодильник вигідно». Дуже дратувало. Але я працював із гарними співробітницями, і мені це подобалося.
Мені зручніше працювати на фрилансі. По-перше, я не дуже люблю людей та колективи. У мене сильно зростає тривожність, і я починаю злитися. По-друге, офіс відволікає від роботи.
Я пишу на ті теми, які погодимо з редактором. Зараз це соціальна сфера, культура загалом, технології, айті. Іноді замовляють тексти про політику. До речі, мої перші серйозні тексти були присвячені політичним темам.
На текст іде від двох годин до тижня, залежно від складності. Найдовше робити інтерв’ю чи розслідування.
Найдивніші правки – це коли редактор прямо казав: «Я не знаю, як треба, але те, що є зараз, мені не подобається».
Боротися з прокрастинацією допомагає постійне підвищення цін у нашій країні. Скоро ми будемо доплачувати, щоб ходити на роботу.
Ліна
журналістка, фрилансерка
Про освіту та шлях до текстів
Пишу тексти близько семи років. Починала ще з університету, коли разом із другом робили студентську газету – не типову, де розповідали про те, які концерти та інші заходи відбулися, а культурну. Там були біографії історичних особистостей, поради фільмів, музики та інше. Газета проіснувала недовго, але хист до написання текстів залишився.
За освітою я журналістка, і, мабуть, одна з небагатьох, хто працює за спеціальністю серед моїх однокурсників/-ць. Утім, завдячую любові до текстів не університету, а медіа, які я читаю майже щодня вже багато років. Саме круті матеріали надихали мене робити щось подібне.
Про роботу на фултайм і фриланс
Я починала зі звичайного медіа, де основним контентом були новини. Там я вперше спробувала писати повноцінні тексти – були вони, звісно, жахливими.
За кілька років я вирішила, що новини – не зовсім те, що я хочу робити (точно не все життя). Тоді я почала шукати роботу, пов’язану саме з текстами. Через невеликий досвід і роботу здебільшого з новинами мене не поспішали брати до штату на фултайм. Зате вдалося знайти фриланс – кілька разів на місяць писати тексти на психологічні теми.
Потім я почала зв’язуватися із замовниками та розширяти перелік тем, на які писала – медицина, косметика, мода, історія, література тощо. Найскладнішими були медичні теми: варто було ретельно опрацьовувати першоджерела й розуміти, що не напишеш антинаукової маячні. Щоправда, надскладні теми, які без поради лікаря писати не можна, я не брала до роботи.
Коли набиваєш руку й зарекомендовуєш себе як гарна авторка, спрацьовує сарафанне радіо, і клієнти самі тебе знаходять. Головне – швидко відповідати, не нагрібати більше, ніж можеш написати, і не зривати дедлайни. І – з власного досвіду – краще відразу припиняти стосунки із замовником/-цею, який/-а затримує гонорар і годує тебе сніданками, що незабаром усе буде. Зазвичай вони зникають, і грошей за роботу ти не отримуєш.
Кілька разів я писала для медіа. Орієнтувалася зазвичай на те, хто є власником/-цею ресурсу, яка тематика, а також на відгуки друзів, які із цим медіа співпрацювали.
Про плюси й мінуси фрилансу
Плюси зрозумілі: ти можеш працювати в будь-яку годину доби, регулювати кількість замовлень самостійно та не їздити до офісу. Також на фрилансі насправді можна заробляти більше, ніж на фултайм, витрачаючи менше часу.
З мінусів – замовлень в один момент може бути забагато, в інший із ними взагалі глухо. Тож варто відкладати кошти, щойно є можливість – щоб не влипати в борги. Також іноді складно розрахувати, скільки роботи ти дійсно потягнеш: легко набрати забагато замовлень, а потім писати ночами й ридати над клавіатурою, бо нічого не встигаєш.
Найбільший мінус – це нестабільність. Утім, на фултайм у тих самих медіа, особливо молодих, також може бути нестабільно: ніколи не знаєш, чи не захоче інвестор/-ка раптово припинити фінансування тощо.
Про боротьбу з прокрастинацією
Коли розумієш, що можеш написати текст у будь-який час доби, це надто розслабляє. І от ти сидиш, до дедлайну кілька годин, і вже продумуєш, як не відкриватимеш повідомлення від замовників/-ць і які виправдання казатимеш. Це не клас, і щоб так не відбувалося, варто розраховувати час і можливості. А ще – штурхати себе щоразу, коли хочеться відкласти на потім.
Я зазвичай мотивую себе нагадуванням, що за роботу мені платять, а без грошей я не виживу :) Плюс стараюся брати теми, які мені цікаві (чи від яких принаймні не вивертає) – тоді захоплюєшся текстом, і навіть не доводиться змушувати його писати.
Також допомагає така тема: ти пів години робиш що хочеш – дивишся відео, малюєш щось, гортаєш книжку, – а потім приступаєш до роботи та працюєш, доки не зрозумієш, що варто відпочити знову. Я не проти перерв, за грамотного підходу вони тільки покращують роботу. Головне – щоб перерви не віднімали весь час, який плануєш на роботу.
