Американська компанія випустила очні імпланти, які вживили собі сотні людей. Але згодом перестала підтримувати їхню роботу: розбираємося, що сталося
Американська компанія Second Sight випустила біонічні очні імпланти, які вживили собі сотні людей з усього світу. Але згодом перестала підтримувати їхню роботу.
Про це написали в журналі IEEE Spectrum, який видає міжнародна некомерційна асоціація «Інститут інженерів електротехніки та електроніки».
Що відомо про біонічні очні імпланти?
Розробляти технологію штучного зору почали на початку 1990-х, а 1998-го інженер Роберт Грінберг та три партнери відкрили компанію Second Sight. Компанія випустила два покоління біонічних імплантів Argus I та Argus II. У 2011 їх схвалили до використання в Європі, а у 2013 році – у США.
Пристрої Argus складаються з:
- біонічних очних імплантів;
- окулярів із камерою;
- невеликого процесора, який кріпиться до пояса.
Принцип дії такий:
- камера записує відео;
- далі відзнята інформація передається у процесор;
- процесор обробляє та зменшує зображення до шаблонів із 60 чорно-білих пікселів;
- далі відправляє сигнал в окуляри;
- окуляри передають сигнал в антену в біонічному оці;
- звідти сигнали надходять до 60-електродної матриці, прикріпленої до сітківки пацієнта;
- електроди стимулюють око різними шаблонами кілька разів на секунду, створюючи спалахи світла, які відповідають відеопотоку з низькою роздільною здатністю.
Argus не допомагає повернути зір, але допомагає людям розрізняти ділянки світла, чого багатьом достатньо, щоб самотужки відвідувати магазин або їздити в метро. Фактично електроди в біонічному очному чипі займають місце фоторецепторних клітин у здоровому оці, які реагують на світло й посилають інформацію по зоровому нерву в мозок.
Проте ці імпланти є дуже складними у використанні. Щоб вживити їх в око, потрібна була довга (близько 4 годин) хірургічна операція. Далі компанія Second Sight призначала кожному користувачу спеціаліста з реабілітації, які могли працювати з носіями імплантів від кількох місяців до кількох років.
Іншою проблемою була ціна. У США пристрій другого покоління Argus II коштував 150 тисяч доларів. А з врахуванням реабілітації витрати могли зрости до 500 тисяч доларів. У США основну частину витрат покривала страховка.
Але можливість вживити імплант мали далеко не всі.
Перемоги штучного зору
Загалом у всьому світі вживили біонічні очні імпланти 350 пацієнтів. У компанії Second Sight визнають, що результати в пацієнтів відрізнялися. Водночас як деякі пацієнти могли розрізнити білі смуги пішохідного переходу на темній дорозі або обличчя, звернене до них, іншим було важко розгледіти навіть основні візерунки та форми. Проте для багатьох усі витрати та операція були того варті.
Чоловік із Нідерландів Єрун Перк майже повністю втратив зір до 19 років. У 2013 році, у віці 36 років, Перк став одним із наймолодших людей, які купили пристрій Argus II. Усього за кілька років Перк знявся у відео Second Sight, де катався на лижах та стріляв із лука.
У 2015 році він наважився поставити Argus II в друге око й став єдиною людиною у світі з двома біонічними очними протезами.
Один із лікарів, який брав участь у клінічних випробуваннях, Люсіан Дель Пріоре згадує хвилювання, коли Управління з контролю за продуктами та ліками США схвалило технологію Argus II для людей із генетичним захворюванням із назвою пігментний ретиніт (друга назва – абіотрофія сітківки). Адже інших варіантів для таких пацієнтів не було.
«Ці люди були в повній темряві. Вони не могли відрізнити яскравий день на пляжі від перебування у вугільній шахті в Піттсбурзі. Ідея, що вони отримують якийсь зір, була якоюсь наелектризованою – для пацієнтів і лікарів», – розповів лікар.
Недоліки штучного зору
Але не всі були задоволені результатами.
Пацієнтка Барбара Кемпбелл користувалася імплантом із 2009 року й була задоволена. Але у 2013 році імплант раптово перестав працювати, коли вона пересідала з одного поїзда на інший у нью-йоркському метро. Полагодити пристрій не вдалося. Кемпбелл думала видалити імплант, але відмовилася від цього через ризики повторного хірургічного втручання.
Інша пацієнтка Лінда Кірк вживила Argus II у 2017 році. Але згодом вона зрозуміла, що пристрій її радше відволікає, ніж допомагає. Лінда перестала користуватися пристроєм через кілька років.
Також деякі пацієнти скаржилися на біль та запалення. Але все ж більша частина тих, хто користується імплантом, не відчула «серйозних небажаних явищ», пов’язаних із пристроями.
Проблеми з оновленнями та підтримкою пристроїв
У 2019 році компанія Second Sight сповістила своїх пацієнтів, що зупиняє розвиток технології очних імплантів. Вони заявили, що зосередяться на новому продукті – мозковому імпланті для незрячих Orion. Тоді розпочалися клінічні дослідження, у яких взяли участь 6 пацієнтів.
Співзасновник компанії Грінберг заявляв, що довгостроковий план Second Sight завжди полягав у тому, щоб перейти до мозкового імплантату, який би безпосередньо стимулював зорову кору. Нейронний пристрій може допомогти більшій кількості людей із проблемами зору, навіть тим, хто не має права на імплантат Argus II через серйозне пошкодження сітківки або зорового нерва.
Проте грандіозні плани компанії ніяк не допомагали їхнім пацієнтам. Проблема полягала в тому, що при встановленні очних імплантів компанія обіцяла випускати оновлення та поліпшення. А в майбутньому планувала покращити пристрій настільки, що пацієнти зможуть розпізнавати людей.
Також вони запевняли, що продовжать підтримку імплантів Argus, закуповуватимуть комплектувальні для пристроїв та забезпечуватимуть роботу фахівців із реабілітації.
Але в лютому 2020 генеральний директор Second Sight покинув компанію. У березні Second Sight заявила, що зупиняє діяльність та звільняє більшість працівників через фінансові складнощі на тлі пандемії коронавірусу. Протягом наступних декількох тижнів майно компанії продали на аукціоні.
Про припинення роботи компанії пацієнтів ніхто не попередив. Наприклад, Росса Доерра, якому поставили імплант у 2019 році, якось зателефонував своєму реабілітологу. Той розповів йому, що їх усіх щойно звільнили.
А коли Россу Доерру знадобилося пройти магнітно-резонансну томографію, його лікарі не змогли додзвонитися в компанію Second Sight. Раніше компанія просила своїх пацієнтів телефонувати перед проведенням подібних обстежень.
У листопаді 2020 року в Єруна Перка, який катався на лижах і стріляв із лука після вживлення Argus, розбився процесор, що кріпиться до пояса. У компанії йому не змогли допомогти. Проте йому вдалося знайти непотрібний процесор в іншого клієнта компанії. Йому вдалося відновити роботу свого пристрою та знову бачити світ.
«Шкода, що з Argus усе зупинилося. Але я щасливчик. Я ніколи не шкодував про те, що вживив протез», – заявив Єруна Перка.
Що буде далі?
Виданню IEEE Spectrum компанія Second Sight заявила, що зробить усе можливе, щоб надавати «віртуальну підтримку» лікарям, які працюють із пацієнтами, що вживили Argus. Також вони пообіцяли надати обмежену кількість процесорів та окулярів, якщо їх потрібно буде замінити. Але біонічних очних імплантів на заміну вони надати не зможуть.
У червні 2021 року компанія Second Sight знову вийшла на біржу з метою продовжити роботу над мозковим імплантом Orion. Вони залучили тоді 57,5 мільйона доларів. Але згодом акції компанії впали приблизно втричі, і вже в лютому 2022 року Second Sight оголосила про злиття з біофармацевтичною компанією Nano Precision Medical.
Нікого з попереднього керівництва в новій компанії не буде. Але вони продовжать роботу над мозковим імплантом.
Для видання IEEE Spectrum генеральний директор Nano Precision Medical Адам Мендельсон заявив, що поки не знають, які будуть договірні зобов’язання об’єднаних компаній перед пацієнтами з Argus. Але пообіцяли, що зроблять усе, що буде «правильно з етичного погляду».
Що чекає пацієнтів з Argus, поки невідомо. Але якщо нова об’єднана компанія не розв’яже проблему цих людей, тоді, ймовірно, буде менше охочих вживлювати мозкові імпланти.
