Війна і відбудова. Недитячі думки молоді про відновлення України
Покоління молодих українців знає про війну не з фільмів, книжок і відеоігор, вони бачать її на власні очі. І не лишаються осторонь: молодь хоче бути частиною післявоєнної України та власноруч відновлювати нашу країну – фізично та інтелектуально. Про це говорять 90% молодих українців, а понад 40% вже роблять внесок у нашу перемогу і беруть участь у формуванні нової держави.
Торік школярі середніх і старших шкіл з усієї країни спільними зусиллями створили Маніфест змін – власне бачення майбутньої України та її відновлення. Маніфест розробляли в рамках молодіжної програми «Країна взаємно красивих людей» від освітньої фундації GoGlobal.
Ми поговорили з кількома авторами цього Маніфесту – одинадцятикласниками, які от-от увійдуть у доросле життя і стануть рушіями змін в Україні. Попросили їх детальніше розповісти, яким вони бачать майбутнє нашої країни, як відбудовуватимуть її та як зміни, на їхню думку, треба впроваджувати в першу чергу.
Саша – про те, що сформувало сучасну Україну та що чекає економіку після війни
Сьогоднішню Україну сформували події останніх дев’яти років. Майдан, АТО/ООС, розвиток громадянського суспільства зробили нас тим, хто ми є зараз.
Саме у післявоєнний період ми станемо справжньою нацією, об’єднаною однією метою та спільними прагненнями.
росія як країна-агресор виплачуватиме репарації протягом багатьох років. Ми маємо контролювати використання цих коштів.
Я буду всіма силами, нехай навіть революційним шляхом, прагнути до викорінення корупції та відбудови України. Впевнений, що більша частина моїх однолітків розділяє мої погляди.
Головним завданням після останнього зробленого пострілу буде реалізація «безпекових заходів», адже необхідно буде зосередитися на запобіганні можливого повторного вторгнення.
Щойно всім стане зрозуміло, що на теренах України відновився мир і спокій, наші землі знову зацікавлять закордонних інвесторів. Для цього є економічні, статусні та ресурсні засади, бо підтримувати Україну буде дуже престижно.
Костя – про зміну менталітету та відхід від усього російського
Відбудова країни полягатиме не в реставрації зруйнованих об’єктів архітектури, а в модернізації інфраструктури і виробництва. Особливо це стосується великих підприємств.
Після війни зміниться менталітет багатьох українців, більшість населення почне розмовляти українською. Перехід займе не один рік, оскільки ми як і будь-яка інша цивілізована країна не будемо силоміць змушувати всіх розмовляти українською.
Реформація більшості сфер життя насамперед буде пов’язана із вступом до ЄС та НАТО та відходом від усього російського.
У відновленні велику роль зіграє потенціал нашої країни, адже Україна багата майже на всі види ресурсів та має вихід до двох морів. Геополітичне розташування дуже вигідне і його потрібно правильно використовувати.
Після перемоги в нас буде ідеальний шанс, щоб стати однією з провідних європейських країн. Все буде залежати лише від того, як ми його будемо використовувати. У нас можливе своє «японське економічне диво», але потрібно розуміти, що повна відбудова країни займе не менше 10-15 років.
Марина – про Україну як креативний та освітній хаб
Після закінчення війни Україна стане глобальним креативним осередком, де можна комфортно й безпечно жити, творити, розвиватися.
Надзвичайно важливо відновити не лише знищені міста, а й зруйновані війною екосистеми, зокрема, природні місці проживання диких тварин.
Українська освіта стане цікавішою, стимулюватиме креативне, критичне мислення, буде ближчою до звичайного життя, доступною та корисною. Модернізовані університети та школи стануть основою для розвитку наук у країні.
Неможливо забути й про економічний розвиток. Україна має надзвичайний економічний потенціал, працьовитих людей та підтримку, яку зараз показує увесь світ. У недалекому майбутньому Україна покаже себе як потужний економічний центр у східній Європі.
Україна збереже все своє культурне надбання. Кожен із нас вже більше цікавиться мовою та культурою. Надзвичайно важливо, щоб ми всі зрозуміли важливість мови, адже нація помирає не від інфаркту, спочатку у неї забирають мову.
Яке воно – нове покоління українців і чим ми можемо їм допомогти
Тетяна Коврига, директорка GoGlobal
Коли ми вирішили запитати у дітей про їхнє бачення майбутнього, ми не очікували на такі глибокі, аналітичні відповіді. Війна змусила дітей та підлітків дуже швидко подорослішати. Вони не бояться брати на себе відповідальність, не бояться приймати складні рішення, не бояться діяти. Діти та молодь з перших днів війни займаються волонтерством, ті, хто за кордоном, приводять своїх батьків на мітинги та вуличні акції підтримки, аби світ ані на хвилину не забував про те, що в Україні йде війна. І наша задача не лише підтримати їх у цьому, а й озброїти знаннями, необхідними у сучасному світі, практичним корисним навичками. Навчити їх бути лідерами, слухати себе, бути психологічно стійкими. Розкрити їхній потенціал, підтримувати й поважати.
Ми це вже робимо у GoGlobal. Лише торік наші програми вплинули на 136 000 дітей. На початку війни ми залучили іноземних волонтерів, які допомагали дітям. Вчителів, які проводили уроки з бомбосховищ.
Але, навчаючи їх, плекаючи їх, говорячи з ними, ми маємо розуміти, що вони не такі, як ми. Бо це геть інше покоління. Вони мислять по-іншому. Бачать цей світ під іншим кутом. Вони мріють про інше. Наша справа – підтримувати їх у всьому.
