Спецпроєкти

Меморіальний центр «Бабин Яр», який називали «Голокост Діснейленд», мав російське фінансування. Що зараз з проєктом?


Сьогодні світ відзначає День памʼяті жертв Голокосту. Під час німецької окупації Києва Бабин Яр став місцем масових розстрілів мирного населення і військовополонених. В Україні тривалий час розробляли ідею проєкту, присвяченого вшануванню памʼяті вбитих  – приватний Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» (МЦГБЯ). Серед його спонсорів були зокрема росіяни, проти яких зараз запроваджені санкції. 

bit.ua згадує історію проєкту та пояснює, що з ним відбувається зараз.

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр». Ідея та російське фінансування

У 2007 році в Україні зʼявився державний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», який пізніше набув національного статусу. Фахівці Українського інституту національної памʼяті та Інституту історії України також розробили концепцію створення Меморіального музею Бабиного Яру та Українського музею Голокосту.

Водночас в Україні у 2016-му році почав функціонувати інший проєкт, присвячений ушануванню памʼяті вбитих німецькими окупантами – приватний Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» (МЦГБЯ).

Ідею меморіалу представили тодішньому кандидату в мери столиці Віталію Кличку український скульптор Михайло Рева і український бізнесмен Павло Фукс, який тривалий час мав бізнес у росії. Ідею підтримали бізнесмени з України та рф – серед них акціонери «Альфа-Груп» Михайло Фрідман і Герман Хан, металургійний магнат і власник мистецької галереї PinchukArtCentre Віктор Пінчук.

До наглядової ради фонду, крім донорів, увійшли боксер Володимир Кличко, ексгендиректорка ЮНЕСКО Ірина Бокова, музикант Святослав Вакарчук, головний рабин України Яків Дов Блайх, експрезидент Польщі Олександр Кваснєвський та інші.

Очолив раду Натан Щаранський – радянський дисидент та ізраїльський політик. Виконавчою директоркою стала Яна Барінова, яка з 2015 року координувала робочу групу.

Питання до фінансування проєкту виникали від початку створення фонду. Фрідман і Хан, наприклад, на початку 2018 року потрапили до звіту Мінфіну США як особи, які перебувають під впливом кремля (в Україні санкції проти них запровадили тільки у 2022 році). 

Втім, Фрідман і раніше володів українськими активами, зокрема був акціонером мобільних операторів «Київстар» та lifecell, IDS Ukraine (випускає «Моршинську» та «Миргородську»), «Альфа-Банку» – що було одним з аргументів тих, хто підтримував приватний меморіальний проєкт, фінансований росіянами.

Бабин Яр і Ілля Хржановський: чому режисера вимагали усунути з поста художнього керівника проєкту

У 2020-му до проєкту долучився російський режисер українського походження Ілля Хржановський. Його призначення на посаду художнього керівника спровокувало чимало критики: через сумніви в етичності його попередньої діяльності та бачення меморіального проєкту.

У 2021-му у британському виданні Independent вийшла стаття про меморіал у Бабиному Яру в Києві «”Голокост Діснейленд”, що фінансується Росією, викликає побоювання та підозри в Україні».

Автор статті зокрема згадує «Дау» – експериментальний багатосерійний фільм Хржановського про життя радянського вченого, лауреата Нобелівської премії Льва Ландау. Проєкт був спробою російського режисера відновити такий собі срср в мініатюрі в межах дослідницького інституту, де і працював Ландау. 

Знімання тривали три роки на різних майданчиках в Азербайджані, рф, Україні, Німеччині, Великій Британії, Данії. Більшу частину зняли на спеціально зведеному майданчику «Інститут» у Харкові. 

Проєкт фінансувало українське Держкіно та низка російських олігархів. Суму, витрачену на знімання, продюсерська компанія «Феномен-Фільмз» (правовласниця фільму) не оприлюднила. У 2015-му Держкіно подало до суду на «Феномен-Фільмз» через невиконання умов контракту.

«Побоювання [щодо меморіального проєкту – ред.] посилилися з призначенням російського режисера Іллі Хржановського, чий попередній проект, “Дау”, був суперечливим кінематографічним експериментом, який викликав скандал із відомим неонацистським і несентиментальним підходом до насильства, жорстокого поводження, зґвалтувань і примусу. Кілька місцевих експертів покинули проєкт, один з них звинуватив Хржановського в спробі створити “Діснейленд Голокосту” всупереч бажанням тих, хто вижив», – йдеться у статті Independent. 

Національна поліція почала розслідування щодо творців «Дау. Дегенерація». Уповноважений з прав дітей Микола Кулеба повідомив, що звернувся в поліцію із запитом розслідувати факти залучення немовлят до зйомок фільму:

«Потрібно розслідувати все, що там відбувалося. У нас є різна інформація з різних джерел, від людей, які брали участь у проєкті, але її потрібно перевірити, – пояснив Кулеба в коментарі LB.ua. – За інсайдерською інформацією, дитина, що грала сина головних героїв, була сиротою, його використовували для зйомок, він пожив у “сім’ї” і його повернули назад в інтернат, коли зйомки завершилися. Цей факт теж потрібно встановити».

Провадження закрили у 2021-му через відсутність ознак кримінальних правопорушень. Сам Хржановський заявив, що усвідомлено брав дітей з дитячого будинку, бо вони уже «в старті життя знаходяться у драматичній ситуації». Режисер назвав реакцію українського суспільства на знімання дітей «безумною», адже «ви берете ігровий фільм і реагуєте на епізод в ігровому фільмі».

Також у «Дау. Дегенерація» знімався російський неонацист Максим Марцинкевич, який кілька разів відбував тюремні терміни за розпалювання етнічної ворожнечі та співучасть у вбивствах. Перебуваючи у вʼязниці, він вкоротив собі віку (за іншою версією його умисно вбили). У колонці «Чому я вийшла з Громадської ради Меморіалу Бабин Яр» українська журналістка та громадська діячка Маргарита Яковлєва каже: «[…] Хржановський, що несе вінки на могили нацистів [мається на увазі Марцинкевич – ред], та відмовляє у допомозі врятованим з Бабиного Яру євреям». 

За словами Яковлєвої, попри часткову допомогу від російського режисера родинам врятованих у Бабиному Яру, загалом представники проєкту і ті, хто його підтримували, найчастіше в цій допомозі відмовляли. Натомість команда «Дау» не забула вшанувати вінком могилу Марцинкевича – про це згадував також український письменник Вахтанг Кіпіані.

Також Хржановський вже після призначення на посаду ігнорував той факт, що в Україні триває війна, в одному з інтервʼю заявивши, що «не розумів» цього, хоча знав про «конфлікт на Донбасі».

Концепція меморіалу Бабин Яр

Повністю концепцію так і не розкрили, втім, Хржановський надав для ВВС презентацію, яку відправив наглядовій раді меморіалу «Бабин Яр» у вересні 2019 року. У медіа стверджують, що саме на основі ідей у презентації російського режисера затвердили художнім керівником фонду. 

В одному з розділів йдеться про психологічні експерименти 70-х, серед який – Стенфорський тюремний експеримент. У його межах створили модель вʼязниці, а учасники виконували ролі наглядачів та увʼязнених. Подібні експерименти планувалося адаптувати і до меморіального проєкту. 

Крім цього, Хржановський пропонував ідею VR-подорожей, що «помістять відвідувачів, окрім іншого, в ролі жертв, колабораціоністів, нацистів і в’язнів війни, яким доводилося спалювати трупи».

На знак протесту проти бачення і планів Хржановського головний історик меморіального центру «Бабин Яр», дослідник Голокосту Карел Беркхоф та музейний архітектор з Австрії Дітер Боґнер покинули проєкт. Боґнер також адресував наглядовій раді відкритий лист, в якому охрестив ідеї Хржановського «Голокост-Діснеєм» і наголосив, що вони можуть «вразити недосвідченого читача».

Реакція суспільства на меморіальний проєкт

Відомі діячі мистецтва, учені, громадські активісти зверталися до мера столиці Віталія Кличка і Київради з відкритим листом, в якому закликали не підтримувати проєкт Хржановського. Серед побоювань тих, хто підписався під листом – можливість транслювання російських історичних наративів, які потенційно дискредитовуватимуть Україну та будуть ще одним видом зброї російської пропаганди. 

Також діячі культури і науки зверталися до наглядової ради Центру із закликом усунути від посади Хржановського. До збору підписів щодо звільнення російського режисера долучилися зокрема Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олена Стяжкіна, Ірина Цілик, Мустафа Джемілєв, Володимир В’ятрович, Микола Княжицький. 

Активно виступав проти нового меморіального комплексу дисидент Йосип Зісельс. Він стверджував, що росіяни в цьому проєкті «поводяться як окупанти» під час неоголошеної війни. 

«Я розмовляв із Хржановським і запитав його про те, де, на його думку, в цьому проєкті Путін, – казав Зісельс. – Та схоже, що він не зрозумів запитання. Він не розуміє, що Фрідман не може існувати незалежно, і що ти не можеш мати інвестиційний проєкт в Україні на 100 мільйонів доларів без дозволу Кремля. Він забув, що триває війна, яка щодня вбиває людей».

За словами Зісельса, побудовою меморіалу в Бабиному Яру та формулюванням політики пам’яті в Україні мали б займатися самі українці, громадяни України різних національностей:

«Це має бути саме український погляд на Голокост. І ані росіяни, ані будь-хто інший не мають що тут робити, бо ми самі маємо вибудовувати свою політику пам’яті. І Бабин Яр – це наше випробування. Цей проєкт треба робити внутрішніми силами України».

У статті Independent йдеться, що сам Хржановський визнавав – він не питав у Фрідмана про мотиву спонсорування проєкту, але водночас після «багатьох років дружби» достатньо добре знає спонсора меморіального центру, щоб його про щось запитувати. Також російський режисер називав критику його права очолити цей проєкт расизмом: на його думку, українці повинні говорити про своє минуле, але не мають «ексклюзивних прав» на єврейську історію. 

Під час функціонування проєкту на території Бабиного Яру в Києві встановили низку артоб’єктів. Урочисте відкриття провели на роковини трагедії – у жовтні 2021-го. Серед артобʼєктів – «Кришталева стіна плачу» сербської мисткині Марини Абрамович та «Дзеркальне поле» – споруда з прострілених труб.

Кадр з відео. Меморіал пам’яті жертв Бабиного Яру «Дзеркальне поле»

Вже за повномасштабного вторгнення один з авторів частини візуальних елементів «Дзеркального поля» Денис Шибанов назвав трагедію в Бучі написав «майстерністю художників-постановників з Києва».

Yar Media, яке проіснувало менше тижня

У межах проєкту у 2021 році мали запустити однойменне медіа. Головним редактором значився ексголовред BirdInFlight Євген Сафонов. Тоді розробкою концепції медіа займався Анатолій Ульянов – блогер українського походження, який мешкає у США з 2011 року. 

Назвати проукраїнським – принаймні кілька років тому – Ульянова було складно: він позиціонував себе як «політичного біженця» і неодноразово критикував Україну.

У колонці, присвяченій тридцятиріччю Незалежності України, Ульянов заявив: «Я – доказ того, що ніякої свободи в Україні немає. І таких, як я — мільйони. Ми — живе свідчення “демократії по-українськи”. І саме тому ми так дратуємо “патріотів”, що вже єдиним своїм існуванням заважаємо їм відвернутися від реальності, аби не бачити цей цвинтар мрії і надії».

У заяві Yar Media йшлося про перетворення памʼяті про трагедію Бабиного Яру «на джерело людяності», створення місця для діалогу різних людей – попри їхні погляди, вподобання, особливості чи походження. 

Сам Ульянов теж закликав до обʼєднання «патріотичних клікуш», «колоніальних грантососів» і «навіть В’ятровича». Його візія медіа звучала таким чином: «YAR покликаний дослідити різноманітність людини засобами документального кіно. Уявіть, що Дзиґа Вертов вступив в ґей-шлюб з Довженком, і в спеці простирадл вони породили “Київнаукфільм” з тіктокамі і селфі. Ще не Діснейленд, але з чогось потрібно починати».

22 жовтня 2021 року Ульянов розповів про запуск медіа, а вже 27 жовтня головний редактор оголосив, що разом з усією редакцією покидає проєкт.

«У Музеї Бабиного яру працюють професійні чесні сміливі люди. Вони створюють визначні проєкти. Одним із таких проєктів міг стати YAR. Але на тому, що можна робити від його імені, а чого робити принципово не можна, ми з видавцем не зійшлися», – йдеться в заяві Сафонова.

Ульянов того ж дня опублікував пост про кампанію цькування проти нього, мета якої, за його словами – «залякати редакцію та саботувати запуск YAR MEDIA». 

Медіа так і не запустили: останній допис у фейсбуці проєкту датований 23 жовтня 2021 року, а сайт наразі недоступний.

Санкції проти Фрідмана і Хана. Хржановський покидає проєкт

У вересні 2023 року Ілля Хржановський повідомив, що з літа цього року він не є художнім керівником Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».

За словами Хржановського, він сам ухвалив рішення піти.

«Я не вважаю за правильне працювати в Україні, фізично там не проживаючи і не поділяючи всі біди та небезпеки разом з українським суспільством, яке там перебуває. Обставини мого життя не дозволяють мені зробити цього – з 2006 року я проживаю в Німеччині, громадянином якої є.

Я не пішов на початку війни, бо вірив і знав, що зможу бути корисним Україні, зосередившись на міжнародній діяльності та різних видах підтримки України. Мені здається, багато вдалося зробити і я пишаюся, що зміг стати в нагоді, особливо в найважчі перші місяці цієї страшної війни», – написав Хржановський (цитату перекладено з російської).

Також російський режисер попросив пробачення «у всіх тих, кого факт мого перебування в Україні та моя діяльність дратувала».

Втім, існують припущення, що Хржановський насправді покинув проєкт з інших причин. Фрідман і Хан пішли з наглядової ради проекту Бабиного Яру ще до українських санкцій: у березні, після застосування до них санкцій Євросоюзу. До того ж Хржановський заявив про вихід з проєкту в той самий час, коли «Українська правда опублікувала розслідування про російських олігархів у Лондоні «Лондонград». 

У розслідуванні фігурує Фрідман – і в кадрі з ним можна побачити жінку, дуже схожу на Анну Камишан, яка працювала директоркою департаменту концептуальних розробок і дослідницьких проєктів Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».

Після розслідування про Лондон СБУ оголосило підозру Фрідману про підозру за статтею «Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України».

У 2023-му Фрідман став фігурантом чергового розслідування. «Схеми» виявили, що російський бізнес олігарха співпрацює із росгвардією, надаючи їй послуги зі страхування, наприклад, службового транспорту російських силовиків та військових. Фрідман також перебуває в українському розшуку. На початку 2024-го компанія російського олігарха ABH Holdings S.A. подала позов проти України на понад $1 млрд через націоналізацію «Сенс Банку» (колишній «Альфа-Банк»). 

Меморіал: що зараз з проєктом?

Новий очільник Меморіального центру Олексій Макухін в інтервʼю УП розповів, що з початком повномасштабного вторгнення проєкт заморозив більше 80% активності і приблизно 80% грошей передали на благодійність – придбання «швидких», годування людей, евакуацію. Під скорочення потрапила більша частина персоналу. 

Серед донорів, пояснює Макухін, залишилися Віктор Пінчук, Рональд Лаудер, Володимир Кличко: «Там є, в принципі, великий список, я назвав найбільших на цей момент. Хоча ми знаходимося постійно в процесі пошуку нових донорів».

Також, за словами Макухіна, після змін у фінансуванні Центр сфокусувався на проєкті з архівами. Очільник Центру вважає, що після закінчення війни буде переосмислення проєкту та ставлення до меморіалізації, а наразі про заплановане будування обʼєктів не йдеться. 

Макухін відзначив Хржановського за його діяльність, підкресливши, що «ми як фонд вдячні йому, бо його ідеї, концепції вважаємо дуже сильними і значними, видатними для цього місця».

Він не єдиний, хто позитивно згадував колишнього художнього керівника: наприклад очільник наглядової ради центру Натан Щаранський  написав пост-подяку Хржановському у фб, додавши: «Сподіваюсь, що у післявоєнний час Меморіальний Центр буде розвиватися, грунтуючись на тому, що вже було зроблено досі».

Попри те, шо центр покинули російські олігархи, Йосиф Зісельс вважає його «російським проєктом»: «Ми переконалися, що від самого початку це була  ділянка інформаційного фронту в гібридній війні РФ проти України, метою цього проєкту було довести, що українці – це нацисти, адже Путін і почав повномасштабне вторгнення саме під гаслом  денацифікації».

Зісельс також впевнений, що діяльність проєкту можуть скерувати на допомогу Фрідману та іншим олігархам позбутися західних санкцій. Він нагадує, що «влада не помічає» державної концепції меморіалізації Бабиного Яру, над якою з 2017 року працюють науковці та вчені Інституту історії НАН України.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь