«Клінічний хамелеон»: як лікувати наслідки черепно-мозкових травм різної складності?
Військові на війні отримують не лише видимі травми, а й невидимі. Зокрема, йдеться про легкі черепно-мозкові травми, спричинені вибухами. Але можуть також траплятися середні та важкі травми, що потребують спеціалізованого лікування. Усі вони призводять до порушення когнітивних навичок — пам’яті, уважності, моторики, концентрації тощо.
Комплекс симптомів у кожного пацієнта може бути індивідуальним, тому лікарі-неврологи обговорили наслідки травм різної складності в рамках міжнародної конференції «RECOVER TOGETHER. Долаючи наслідки бойової травми». Подія організована національною мережею реабілітаційних центрів для поранених військових RECOVERY. Центри надають безоплатні реабілітаційні послуги захисникам і захисникам України по всій країні.
Можливості медикаментозного лікування
Катерина Зінов’єва, лікарка ФРМ КНП «УВБКЛ» УМР, ас. кафедри нейрореабілітації ФПО УжНУ, членкиня правління УТФРМ
Досвід показує, що в процесі роботи із черепно-мозковою травмою середньої важкості у пацієнтів часто трапляються ускладнення, які не завжди можна врахувати вчасно. Ми зосереджуємося на видимих симптомах, таких як тахікардія, температура чи втрата свідомості, але є нейроендокринні дисфункції, які залишаються поза увагою.
Один із критичних аспектів — це гіпопітуїтаризм після черепно-мозкових травм, який спостерігається у 15–60% випадків. Наслідки цього стану включають хронічну втому, слабкість, когнітивні порушення та зміни в м’язовій масі. Рання діагностика й лікування можуть суттєво покращити якість життя таких пацієнтів.
Раннє втручання та розуміння механізмів нейрошторму, пов’язаного з черепно-мозковою травмою, допомагають уникнути тривалого перебування в інтенсивній терапії. Кожен випадок вимагає індивідуального підходу, оскільки симптоми й ускладнення часто унікальні.
Ефективна реабілітація залежить від команди, яка включає всю мультидисциплінарної реабілітаційну команду, а також таких фахівців, як ендокринолог, невролог. Важливо вчитися на помилках і активно досліджувати нові підходи в лікуванні.
Легка черепно-мозкова травма: автограф війни
Ксенія Возніцина, директорка Центру психічного здоровʼя та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України, лікарка-неврологиня
Легка черепно-мозкова травма — це не просто струс головного мозку. Вона має унікальні механізми пошкодження, пов’язані з вибуховою хвилею, що викликає дифузне аксональне пошкодження й нейрозапалення, яке часто не видно на МРТ.
В українській армії легка черепно-мозкова травма носить епідемічний характер. Практично кожен солдат отримує таку травму, а деякі з них по п’ять-сім епізодів. Вони накладаються один на одного і викликають посткомоційний синдром, який дуже небезпечний для якості життя.
Механізми травм від вибухової хвилі включають гідродинамічний удар ліквора, мікротравми судин і нейронів, а також фізичне явище кавітації. Ці процеси провокують каскад нейрозапалення, який не можна побачити на звичайній діагностиці.
Відновлення після легкої черепно-мозкової травми базується на нейропластичності. Це не про крапельниці, ін’єкції чи таблетки, а про фізичну терапію, ерготерапію, психотерапію, заняття з терапевтом мови і мовлення тощо.
Весь посткомоційний синдром я називаю «клінічним хамелеоном», тому що він про все й ні про що. Він дуже неспецифічний. Усі ці симптоми притаманні понад сотні різних захворювань, які є в організмі у людини. Але важливо пам’ятати, що три групи симптомів обов’язково будуть присутні в кожного пацієнта. Набір буде різний, комбінація скарг буде різна, але всі вони будуть присутні.
Практичні рішення для реабілітації військових з важкими ЧМТ
Андрій Шевчук, лікар ФРМ вінницького центру мережі RECOVERY, КНП «Вінницький обласний клінічний медичний реабілітаційний центр ветеранів війни та радіаційного захисту населення Вінницької обласної ради»
17 січня 2024 року до нас на реабілітацію надійшов пацієнт із важкою черепно-мозковою травмою, вогнепальними пораненнями голови та множинними переломами кісток черепа. Він прибув до нашого центру в лежачому стані, з вираженою слабкістю, лівобічним геміпарезом і когнітивними порушеннями.
Команда лікарів розробила індивідуальний реабілітаційний план, що включав заняття з фізичної терапії, ерготерапії, психологічний супровід. Першочерговою метою було навчити пацієнта змінювати положення тіла, відновити основні навики самообслуговування, такі як самостійний прийом їжі та менеджмент сечового міхура та кишківника.
Через три тижні ми побачили перші результати: пацієнт зміг сидіти без підтримки, здійснювати активні рухи кінцівками, покращились когнітивниі функції. Під час виписки в липні він самостійно міг ходити по сходах, долав великі дистанції, значно збільшилась мʼязова сила.
Один із найбільших викликів у роботі з таким пацієнтом — психологічна адаптація. Людина має прийняти свій стан і почати працювати над собою, що вимагає активної участі всієї команди, зокрема психологів і родичів.
У досягненні результату допоміг ранній початок реабілітації, профілактика ускладнень і мультидисциплінарний індивідуальний підхід до пацієнта.
