В Парижі вперше показали український документальний фільм «Мир для Ніни»
10 травня в Парижі відбувся прем’єрний показ документального фільму «Мир для Ніни» української режисерки та журналістки Жанни Довгич.
Показ пройшов у межах міжнародного конкурсу 45-го Jean Rouch International Documentary Film Festival.
Після перегляду глядачі долучилися до обговорення з режисеркою Жанною Довгич і продюсеркою Любою Кнорозок.
Дискусію модерував французький історик, дослідник і режисер Крістіан Деланж, який наголосив, що це важлива нагода нагадати французькій аудиторії: російська війна проти України почалася ще у 2014 році, а злочини проти цивільного населення та воєнні злочини були зафіксовані на Донбасі задовго до повномасштабного вторгнення.
Серед гостей показу були представники академічного середовища Парижа, французькі журналісти аналітичних медіа, а також постійні відвідувачі фестивалю та музею.
Під час дискусії йшлося також про необхідність зберігати фокус на українцях, які постраждали від війни ще у 2014–2021 роках і поступово зникають із міжнародного інформаційного поля. Учасники наголосили, що всі жертви воєнних злочинів мають бути визнані незалежно від часу їхнього скоєння, а відповідальність за них не має строку давності.
Як приклад було наведено історію головної героїні фільму — Ніни Брановицької, матері Ігоря Брановицького, українського військового, якого було взято в полон і вбито у 2015 році. Через цю історію авторка Жанна Довгич нагадує, що війна Росії проти України триває значно довше, ніж повномасштабна фаза, і що її перші жертви не повинні зникати з суспільної пам’яті.
Британський журналіст і письменник Кріс Стівен, який спеціалізується на темі воєнних злочинів і працював для The Guardian та The New York Times Magazine, прокоментував фільм, зазначивши, що він переводить суху статистику війни у вимір особистої історії, де поєднуються біль і людська гідність. За його словами, такі роботи допомагають побачити масштаб трагедії через конкретні долі людей.
Фільм «Мир для Ніни» розповідає історію матері, яка після втрати сина намагається домогтися справедливості та встановити правду про злочин, скоєний проти її родини. Її шлях стає спробою зупинити коло насильства та привернути увагу до відповідальності за воєнні злочини, що не мають строку давності.
Режисерка Жанна Довгич зазначає, що перед прем’єрою хвилювалася через складність теми та емоційне навантаження стрічки, однак реакція аудиторії виявилася глибоко співчутливою. Вона сподівається, що фільм стане не лише авторським висловлюванням, а й інструментом суспільного усвідомлення масштабу війни та її наслідків.
Продюсерка Люба Кнорозок підкреслює важливість публічної дискусії після показу, коли глядачі можуть ставити складні запитання та говорити про теми, які часто залишаються поза увагою політичного дискурсу. За її словами, проєкт покликаний змінити підхід до визнання постраждалих від війни, зокрема тих, хто зазнав втрат до 2022 року.
