ЕмейZYN
маршрути Буковеля:
як відпочити від відпочинку
Коли люди потрапляють у Буковель відпочити, зазвичай починається марафон. Треба встигнути на гірку – і з гірки. На лижах, на бордах, на екскурсію. В чани, на Синяк, на Хом’як (це гори, якщо що). Поселфитися, об’їстися, ще раз поселфитися – про всяк випадок.
І в якийсь момент, десь між третім підйомом і четвертим чаном, приходить проста думка: від такого відпочинку вже самому потрібен відпочинок. Ні, ми не те щоб проти. Нам і чани подобаються, і бординг. Але ж не все одразу. Бо Буковель – це не обов’язково встигаторство-досягаторство, а ще й місце, де просто треба сповільнитися.
Так з’явилися емейZYN-маршрути – прогулянки, які не вимагають від вас нічого. Без підготовок, тиску і всього цього аааааа, терміново, біжим, зараз!. Усе просто. Береш навушники. Вмикаєш наш плейлист – він якраз триває приблизно стільки, скільки одна така прогулянка. Або свій плейлист – якщо у тебе там якийсь особливий музичний вайб (ми не наполягаємо на своєму). Тепло вдягаєшся, не забуваєш девайс або баночку ZYN* – і виходиш пройтися без поспіху.
Хіба не емейZYN? Нам здається, що дуже. Давай глянемо, куди можна сходити!
Уздовж Вільшанця,
подалі від галасу
Уздовж Вільшанця, подалі від галасу
Невелика прогулянка вздовж річки Вільшанець не має драматичних підйомів чи дахозносних панорам. Ну так і не треба. Зате по дорозі ти матимеш інше: смачний хрускіт снігу під ногами, свіжість повітря, легке шурхотіння води поруч. Овва, виявляється, можна не поспішати кудись! Просто йдеш, слухаєш музику і дивишся, як річка тече своїм темпом – і ніби підказує, що можна так само.
Скільки: 25-30 хвилин (від точки ZYN* на мапі) в одну сторону. Ну, і назад стільки ж, ти ж в лісі не лишишся.
В плейлісті: KRYZHANA, KLER, Ти не проти, KOLA, Джамала.
Йдемо до підніжжя гори
Синяк… і не піднімаємося
Йдемо до підніжжя гори Синяк…
і не піднімаємося
Синяк у Буковелі часто звучить як план-максимум (та не в тому сенсі, ми про гору!). Типу, ну раз вже тут, то треба йти. А ми пропонуємо інше: піти до підніжжя – і цього вже більш ніж достатньо. Бо кайф у Карпатах починається не на вершині, а коли ти просто йдеш лісом, слухаєш, як під ногами хрустить сніг, і раптом розумієш: о, я вже в горах. До речі, можна не притримуватися маршруту, і сказати, що підніжжя починається там, де тобі захотілося. Воно ж підніжжя, це штука нечітка в просторі.
Скільки: 20-30 хвилин в одну сторону. Плюс п’ять хвилин, якщо робитимеш фоточки і снігових янголів в лісі.
В плейлісті: Vivienne Mort, BAH.ROMA, Cape Cod, ONUKA, Latexfauna.
Прочимчикувати на ZYN
Пік біля 14 витягу
Прочимчикувати на ZYN Пік біля 14 витягу
ZYN* зробив поп-ап прямо біля підніжжя гори, навпроти 14 витягу. Це той випадок, коли ти заходиш «на п’ять хвилин» – і раптом розумієш, що п’ять хвилин тобі давно були потрібні. Всередині – лаунж-зона, де можна просто сидіти, говорити або мовчати (без продуктивності й без «давай швидше»). Є фотозони: льодова печера, фотобудка, і ще льодовий бар з температурою -14°C, де все виглядає так, ніби шматок вершини перетворили на місце для туси з друзями.
Скільки: 15 хвилин пішки від старого центру Буковелю, 15 назад, але є ризик, що ви тут залишитеся на пару годин.
В плейлісті: KLER, Krykhitka, Blooms Corda, Alex Silakov, Schmalgauzen.
*Не виключає усіх ризиків. Містить нікотин, що викликає залежність. Тільки для використання повнолітніми особами.
Рушаємо у Поляницю
за лайфстайлом
Рушаємо у Поляницю за лайфстайлом
Буковель – як вітрина. Тут усе трохи показне: музика гучніша, куртки яскравіші. І це нормально, за цим сюди й їдуть. Але фокус у тому, що варто відійти буквально трохи вбік – і ти вже в Поляниці. Можна зайти в місцеву крамницю й почути «славайсу», замість «доброго дня». На розі – старий дерев’яний будинок із гостроверхим дахом, який стоїть собі і в ньому навіть живуть! Окремий кайф – місцевий віндоу-шоппінг. Ідеш повз сувенірні крамнички, де на тебе дивляться ліжники, гуцульські топірці й купа всього такого, що ніби шепоче: «візьми мене на пам’ять». Не факт, що візьмеш, але точно подивишся із задоволенням.
Скільки: 50-60 хвилин спокійного ходу, ідеально – колом, щоб цікавіше було вертатися.
В плейлисті (давайте-но трохи фанку): ВІА «Арніка» – «Як я спала», ВІА «Водограй» – «Дівчино мила», ВІА «Жива вода» – «Звідки в тебе очі сині», ВІА «Карпати» – «Вже дощі зупинились», ВІА «Музики» – «Музики», Назарій Яремчук – «Озовися», Естрадно-джазовий ансамбль «Медікус» – «Танець».
Ну що, здається, ми знайшли в Буковелі такий жаданий спокій.
Цими маршрутами ми й самі ходили цієї зими, коли хотілося
просто видихнути. І знаєте що? Вийшло. Бо ненапряжність –
вона така: за нею не ганяються, її просто зустрічають по
дорозі.
Тож беріть навушники, вмикайте свій (або наш) плейлист, тепло вдягайтеся, кидайте в кишеню девайс і баночку ZYN* – і йдіть у своєму темпі. Можуть бути й свої маршрути, звісно. І так, будь ласка, не загубіться. А якщо загубитеся – то найдіться до обіду у готелі.
Побачимось у Буці!
*Не виключає усіх ризиків. Містить нікотин, що викликає залежність. Тільки для використання повнолітніми особами.
