King of my Castle. Як вибудувати особисті кордони артиста

Артист завжди під пильною увагою. Кожен його крок оцінюється, кожне фото розглядають по пікселю. Це непросто – коли мільйони людей стежать за кожним твоїм кроком. Коли терміни «булінг» та «токсичність» міцно увійшли до нашого лексикону, а конструктивна критика часто втрачається серед коментарів з образами та неприкритим хейтом. І все це на тлі розквіту прикладної психології (і псевдопсихології), коли численні «гуру» переконують вас, що особисті межі потрібно чітко визначити, обвести червоним та забетонувати. Можливо, з кимось це і працює (притому, що це далеко не легкий і швидкий процес), то з артистами це, на жаль, не працює майже зовсім.

Закритість. Плюси та мінуси

Звісно, ​​іноді закритість допомагає створити ауру загадковості. Деякі артисти спеціально закривають всю інформацію про себе, приховують своє справжнє ім’я і навіть ховають обличчя під маскою, змушуючи слухачів здогадуватися, хто це. Але якщо ви не Banksy, від цієї загадковості все ж рано чи пізно втомляться (та й секрет особистості Banksy теж уже, здається, не секрет). Люди хочуть знати про артиста все, хочуть спілкуватися з ним, встановити контакт, стежити за подіями в його житті – як професійному, так й особистому, переживати з ним усе те, що переживає він.

Із встановленням чіткої межі професійне / особисте також не все так просто. Артист може скільки завгодно говорити, що головне – це його творчість, а про особисте життя він не розповідатиме, і крапка! Тільки така позиція лише більше розбурхує слухачів та ЗМІ. Вони з потроєною силою шукатимуть будь-яку інформацію про його особисте життя, слідкуватимуть за кожним його кроком, смакуватимуть кожну зустріч, кожну деталь. Як не парадоксально, навпаки це теж працює: якщо ви хочете, щоб ажіотаж навколо вашого життя був мінімальним – розповідайте про все. Ну або багато про що.

Відкритість. Підтримка і булінг

До того ж слухачам можуть бути цікаві речі, які для артиста давно вже є частиною звичайного життя. Наприклад, процес запису: кожен музикант і виконавець проводить довгі години в студії, це для нього така ж робота, як і, наприклад, проєктування для архітектора або малювання ескізів для художника. Але не кожен із нас – архітектор, художник чи співак, і нам дуже цікаво, що і як вони роблять.

Наприклад, однією з найпопулярніших серій реаліті «Девочки рулят» стала серія, у якій Настя показала процес створення та запису пісні іспанською мовою на студії в Мексиці. Глядачі були просто зачаровані процесом створення пісні, запису, аранжування, адже буквально на їхніх очах народжувався новий хіт. «Пісня просто ? співаю її … крутиться в голові тепер, скоріше б прем’єра ?». «Слухаючи те, як Настя з Льошею записували пісні в студії… у мене пішли мурашки… до глибини душі прям?». «А пісні вийшли, які вони записали??» – такі коментарі з’явилися під цією серією на YouTube.

Як бачите, дуже важливо вміти подивитися на роботу артиста збоку та знайти те, що буде цікавим і новим для глядача. А це непросто: ми щомісяця прослуховуємо десятки демок, переглядаємо сотні фотографій та гігабайти відео з артистом. Із цією профдеформацією треба справлятися, щоб зуміти побачити незвичайне там, де воно приховано від «замиленого» погляду.

Але далеко не завжди коментарі позитивні чи навіть нейтральні. Булінг у соцмережах став частиною нашого життя і може зачепити кожного. А у випадку з публічною людиною він завжди набагато гостріший та інтенсивніший. Не хочеться переказувати, які зауваження іноді дозволяють собі коментатори до статей, відео та фотографій артиста. Тут і обговорення фізичної форми, і критика сценічних образів, і просто необґрунтовані нападки та образи – тотальне та регулярне порушення особистих кордонів. І хоча раціонально ми розуміємо, що не варто брати їх близько до серця, для артиста цей досвід може бути травматичним, адже він насамперед людина.

Важливо зрозуміти та прийняти, що токсична негативна реакція ніяк не пов’язана зі змістом контенту й самим артистом – вона пов’язана лише з коментатором і його станом. Для таких персонажів абсолютно не важливо, чим саме поділився артист – це лише привід для того, щоб вилити свій внутрішній біль і негатив. Артист розповість про своє досягнення? Коментатори напишуть, мовляв, «скільки можна хвалитися». Якщо ділитися негативним досвідом – скажуть, мовляв, «чого ти ниєш, йди попрацюй як я». Буде стриманим – дорікнуть його скритності та штучності, відкритим – звинуватить у тому, що «виносиш сміття з хати» та «живеш напоказ».

Два підходи в реагуванні на токсичні коментарі

Намагатися догодити таким токсичним коментаторам – це не лише марне, а й шкідливе заняття. Ображені або незадоволені своїм життям люди шукають у всьому нагоду перенаправити свій біль та страх на іншу людину. Їм здається, що, принизивши іншого, вони самі стануть сильнішими, кращими, впевненішими. І ваші міркування щодо цього їх не цікавлять, а спроба знайти розумні аргументи – тільки розбурхує, вони переходять на образи, вказуючи на ваші недоліки, уявні чи реальні. Як кажуть, не помічають колоду в оці. Що робити артистові з такими токсичними коментарями? Ми використовуємо два основні підходи. Перший – на відвертий хейт артист не реагує зовсім. А другий – артист всіляко виявляє співчуття та підтримку тим, хто її справді потребує. Допомагає іншим долати їхні важкі стани, відпускати минулі образи та знаходити втрачену віру в себе. Наприклад, у реаліті Настя зачіпає цілу низку таких питань, зокрема питання самооцінки та протидії булінгу.

Як бачите, бути під пильною увагою непросто. Але є і гарні новини. Артист може сам управляти інформацією про своє життя, самостійно регулюючи «дозу» публічності. Це складна гра, тут немає чітких правил та чит-кодів. Як немає і гарантій, що все йтиме за планом. Але управління ступенем своєї публічності – це єдиний спосіб зберігати внутрішній баланс, не впадаючи у крайності.

Як можна управляти публічністю артиста?

Ось кілька базових кроків:

• Визначте ставлення самого артиста до публічних проявів. Наприклад, деякі артисти вважають за краще спілкуватися тільки письмово, віддалено, тому що прямий контакт занадто затратний для них емоційно. Вони можуть дуже втомлюватися після кожного інтенсивного контакту й потім днями відлежуватися, «заряджаючи батареї». Деякі ж, навпаки, готові спілкуватися, як заведені: зустрічі та розмови з десятками людей за день їх не лише не виснажують, а навпаки, заряджають енергією. Водночас обидва типи артистів можуть бути чудовими професіоналами й приголомшливо виступати на сцені. Завдання команди – з’ясувати тип артиста та підібрати для нього зручні формати, канали та частоту спілкування за межами сцени. І будувати подальшу роботу з урахуванням цих факторів.
• Визначте немузичні інтереси артиста: теми, що турбують його поза музикою. Це може бути сім’я та діти, може бути спорт, може бути захоплення кіно чи екологічна активність. Кожна людина має кілька важливих для неї тем, і ваш артист – не виняток. Виберіть із лонгліста ті теми, які йому цікаві / важливі найбільше, і наголошуйте в немузичній комунікації саме на них. 2–3 основних тем буде цілком достатньо, розпорошуватися точно не варто.
• Допоможіть артисту більше розкритися як людині. Це важливо і для комунікації, і для артиста. Якщо, наприклад, йому подобається прогулянка катером, організуйте йому круїз або курси з управління яхтою. Ви отримаєте не тільки чудовий контент, але й допоможете артисту наповнитися енергією.
• Проаналізуйте запити. ЗМІ та звичайні слухачі часто запитують типові речі. Зазвичай ви зможете виділити 5–10 ключових запитань, які звучать для артиста на певному етапі його кар’єри та життя. Обговоріть з артистом відповіді на всі ці запитання або принаймні на деякі з них (можливо, не всі вони вимагають відповіді, в артиста завжди є право вето). Але відповідь на запитання, що хвилюють аудиторію, гарантовано зробить артиста ближче й посилить лояльність.
• Заведіть відеощоденник. Те, що артистові здається щоденною рутиною, може стати справжнім одкровенням для пересічних слухачів. Робота в студії, відеопродакшен, залаштунки шоу, навіть банальні примірки є дуже цікавими для широкої аудиторії. Це також чудовий спосіб висловитися на важливі та цікаві для артиста теми.
• Будьте людяні. І це не тільки про доброту та співчуття. Це ще й про наявність справжніх людських рис та якостей. Артист давно не фарфорова лялька, недоступний образ на чорно-білому екрані. Це жива людина, для якої важливо проживати свої почуття та емоції, ділитися ними зі своїми слухачами. Ну а де проходить межа між артистичним і звичайним – кожен визначає собі сам. Головне дивитися на життя «незамиленим» поглядом.
• Тримайте удар. Щоразу, коли ви ділитеся щирими почуттями та емоціями, ви ризикуєте тим, що вас засудять, висміють, скривдять. Але це не привід уникати відвертої комунікації. Її очевидні вигоди – відчуття близькості та причетності, довіра та взаємна підтримка – перекривають весь можливий негатив.

Важливість щирої комунікації – і для аудиторії, і для самого артиста – важко переоцінити. Навіть якщо твої межі намагаються пробити, навіть якщо тебе завалять негативом. Можливість розкрити себе, показати себе справжнього робить життя повнішим і насиченішим, дозволяє вам знайти відгук у серцях слухачів, знайти підтримку та натхнення.

А негатив – це та ціна, яку змушена платити кожна публічна людина за свою популярність. Ставтеся до цього як до поганої погоди: дощ може початися будь-якої миті, але, як кажуть, «це нас засмутить, але не зупинить».

Думка редакції може не збігатися з думкою авторок колонки.

#bit.ua

Читайте нас у
Telegram