Скасуймо старість: чому ми так боїмося віку?
Днями я закінчила читати книгу Рея Курцвейла «Transcend: Nine Steps To Living Well Forever». Питання вічного життя та продовження молодості (чи здорової та повноцінної зрілості) зараз видається нав’язливим. Ми боїмося старіти, тому вживаємо БАДи, робимо ін’єкції краси, тренуємось, аби підтримувати тіло у формі.
Бажання бути forever young, як у пісні Jay Z, – норма чи нав’язливий стан? І де межа між здоровим доглядом за собою та патологічним страхом старіння?
Чому ми так боїмося старіти?
Геронтофобія – страх старіння – поширений стан для реальності, яка живе культом молодості та краси.
Сучасний світ не гарантує успіх із набуттям віку чи досвіду: двері відкриті для 15/20/25-річних, у видання Форбс є щорічний рейтинг «30 до 30», у якому – юні мільйонери, стартапери-ентузіасти та блогери.
Здається, це світ не для людей третього віку
Старіння в уяві більшості з нас неестетичне й неприємне – словом, його хочеться відкласти на потім, а краще – скасувати. До того ж часто старіння – це процес, який супроводжує самотність: пенсійний вік, відсутність друзів, бодай хобі – реальність, з якою доводиться миритися тим, кому «за 50/60/70». Усе це на тлі стигм на кшталт «у такому віці не варто…» – продовжити можна чим завгодно: яскраво одягатися, відкривати бізнес, учитися чи подорожувати.
Проблеми з працевлаштуванням
Старість часто супроводжують проблеми зі здоров’ям. А ще – відсутність роботи та професійного попиту. І це за умови, якщо дослідження вчених Гарвардського університету, у якому взяли участь більш ніж 6 тисяч людей за 50 із середнім віком 65 років, виявило, що 70% опитаних почуваються на кілька років молодшими за реальний вік.
За даними дослідження AARP (Американської Асоціації людей на пенсії), лише 10 відсотків американців віком за 60 працевлаштовані. 64% опитаних зізналися, що страждали від ейджизму роботодавців – із віком їм все складніше влаштовуватись на роботу.
Страх стати некрасивим/-ою
Рекламу та соцмережі заполонили жінки й чоловіки без віку – їхні світлини доводять, що гравітацію та процеси старіння можна зупинити. Це впливає на нас із вами – користувачів соцмереж. Нам здається, що ми теж так можемо, варто лише докласти зусиль. Ну і вкласти кошти, звісно.
У 2002-2003 роках Британська Асоціація естетичної хірургії проводила 10 700 процедур. За 10 років кількість операцій перетнула позначку 50 тисяч. Зазначимо, що Асоціація фіксує лише третину всіх хірургічних втручань, які проводять в Об’єднаному Королівстві.
Особливо від культу молодості потерпають жінки. На тлі цього ледь не маніфестом сивини та зморшок виступають свіжі світлини зі знімання чергової частини фільму «Секс у великому місті», акторки якого наближаються до 60 років. Скільки осуду з боку загалу має небажання зупиняти вік, скільки негативу в тому, щоб сприймати як норму зміни в зовнішності.
Замість висновків
Когнітивні функції мозку, швидкість мислення, пам’ять і здатність до засвоєння нових навичок справді змінюються з віком. Видається цілком справедливим бажання відтягнути старість.
Серед найбільш переконливих порад того ж Курцвейла – порада щодо зниження рівня та кількості стресу в житті.
Порада хороша, проте автор запевняє, що таких стресових факторів, як відпустка, переїзд у нове житло, зміна роботи, теж треба уникати. Тобто ідеальне життя для збереження молодості – те, у якому немає місця емоційним гойдалкам: ні хорошим, ні поганим.
Молодість – новий спосіб інвестицій. Курцвейл переконує, що якихось 10 років і кожен стрес на зразок народження дитини, переїзду, відпустки, нового кохання вартий того, щоб його уникати.
Чомусь мені така вартість вічної молодості видається занадто високою.
Думка редакції може не збігатися з думкою авторки колонки.