Як поважати час?

Ділюсь історією, яка колись дуже вплинула на мене як на професіонала. Тепер ця притча – частина філософій «Бюро продажів Андрія Крупкіна».

Напиши та кинь у кошик

Викласти проблему/запит на папері – це дуже проста річ, але вона може зробити життя керівника й підлеглого менш напруженим і більш продуктивним.

Якось я влаштувався в компанію, яка торгувала запчастинами.

Назвати це «компанією» було складно: три людини з директором. Але директор здався мені досить цікавим типом. І ось чому. 

На третій день роботи намітилася солідна угода. Директор одного господарства дав мені заявку на покупку запасних частин, але розрахуватися запропонував гречкою.

Треба зауважити, що в торгівлі запчастинами я розбирався поверхово. А вже в бартері взагалі був повним профаном. Проте цього не показував. Бадьоро відповів клієнту: «Подумаємо!», і пішов до свого шефа за порадою. Бачу, що людина не зайнята: сидить за столом, черкає щось на клаптику паперу.

Починаю викладати питання. А він, не дослухавши, каже:

– Ти напиши свої запитання й поклади їх у кошик.

– Не зрозумів, – кажу я. – У який кошик? У сміттєвий?

–  А ось у цей, – показує він пальцем. – Він для вхідної комунікації.

Дивлюся, на столі в нього стоять один на іншому три лотки для паперів. На верхньому написано «ВХІДНІ».

– Я зрозумів, наступного разу так і зроблю. Але зараз мені треба терміново це питання вирішити, я обіцяв сьогодні ж зателефонувати клієнтові.

А він мені знову пальцем на лотки показує й говорить:

– У кошик. 

Більше я нічого йому не сказав.

Взявши папір, почав викладати письмово. Зіпсував кілька листків і задумався. А потім зрозумів:  ніякий він не дивак, радше це я такий… Виявилось, що даних у мене було дуже мало. Яка гречка? Який сорт? Як у неї визначати якість? Які ціни? Чиїм коштом буде перевезення? Без усього цього ніякої серйозної розмови не вийшло б.

Накидав я список запитань і почав знову телефонувати клієнтові. А потім за десять хвилин стисло й конкретно виклав суть справи. І мовчки поклав у «кошик» директора. А ще через кілька хвилин він підійшов до мене й простягнув моє послання з коментарем і схваленням.

До речі, та компанія, яка торгує запчастинами, дуже швидко піднялася на ноги. А я в цього директора багато чого навчився.

Наприклад, того, що коли співробітник не може сформулювати й викласти свою пропозицію письмово, значить:

•  у нього немає повних даних;
•  він не цілком упевнений у необхідності того, що пропонує;
•  він хоче перекласти відповідальність із себе на керівника;
•  ця пропозиція насправді не має цінності.

Від себе додам. У «Бюро продажів Андрія Крупкіна» в обов’язковому порядку, окрім обдуманого звернення до керівника, є правило «кількох варіантів».

До чого тут час?

Просто так запитати «Шеф, що мені робити?» – не вийде. Обов’язково пропонуємо кілька варіантів рішень.

У такий спосіб ми не перекладаємо відповідальність за рішення на керівника, а пропонуємо самі. Плюс економимо час на зайвих балачках.

Керівник, якщо це дійсно треба, просто погоджує або доповнює завдання.

Підсумовуючи, скажу. Не поспішайте! Спочатку покладіть запитання в кошик! А якщо серйозно: поважайте і свій час, і час свого керівника. Це саме та річ, яку нізащо не повернеш.

Думка редакції може не збігатися з думкою автора колонки.

#bit.ua

Читайте нас у
Telegram