Флешбек в Україну 90-х, перші гаджети та поява «Дії»: як розвивались технології за роки незалежності

Я народився у 1990-му, тож технології в нашій країні розвивалися буквально на моїх очах.

Люди читали статті про перші комп’ютери, які з’являлися за кордоном у 80-х, про інтернет, який з’явився в інших країнах значно раніше. У 90-ті здавалося, що до появи комп’ютерів нам ще далеко – ми бачили їх тільки в американських фільмах. Але суспільство прагнуло наздогнати технологічний прорив західних держав.

Коли я був підлітком, у нашій родині з’явився комп’ютер, а пізніше й інтернет. Це був чудовий приклад розвитку технологій та пристосування до них українців. Разом із технологіями поліпшувався й рівень життя людей.

Згодом поява комп’ютерів стала масовою, з’являлися нові гаджети. Покращувалась якість інтернету: він ставав безлімітним, стали доступними різноманітний софт, сайти та соціальні мережі. Спостерігаючи за цим упродовж 30-ти років, ми очікували, що державні послуги й увесь державний сектор розвиватимуться за подібною логікою. Але був розрив між держсектором і життям людини.

Здебільшого ми зіткнулися з безліччю бюрократичних процедур: паперовими довідками, складністю зміни місця реєстрації, отриманням паспорта… У людей немає розуміння, як все влаштовано в інформаційних системах держави, у державних реєстрах. І в цьому держоргани набагато відстали від бізнесу. Зараз Мінцифра трансформує це в зрозумілу форму для суспільства, адже у 2021 році держава – це сервіс.

Для цього ми створили єдиний бренд «Дія» – новий рівень взаємодії держави та громадян, зручний і людяний. На порталі вже можна отримати онлайн майже 70 державних послуг, а в оновленому мобільному застосунку – доступ до 9 своїх цифрових документів та 12 послуг.

Держава повинна бути простим сервісом, а не лячним монстром, і сучасні реалії нам це диктують. Хоч якісь 10 років тому ніхто не розумів, що це можливо. Ніхто не уявляв, що прикордонник точно знатиме інформацію про твої борги, кредити. Або що в поліції буде вся необхідна інформація про водія. Чи, наприклад, відомості про землю, які були лише на папері, перейдуть у digital. Це межа всіх очікувань у більшості сфер.

Про перші кроки в digital та вихід на новий рівень

До того, як я вирішив змінити життя людей на краще, зробити власний внесок у розвиток країни, і до того, як потрапив у команду Віцепрем’єр-міністра – Міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, я мав власний бізнес, ми його розвивали разом із дружиною. Це було digital-агентство. Будували ми його повільно, оскільки дуже уважно ставилися до продукту, і це було нашою головною метою.

Ми одними з перших у країні почали будувати контент-стратегії. За часів, коли ми починали працювати над маркетингом у соціальних мережах, зазвичай постили посилання на товари й очікували, що люди будуть на це реагувати. Ми ж у своєму агентстві для клієнтів вводили рубрики, акцентувалися на всіх метриках, аналізували, наскільки впливає на конверсію й залученість логотипа на фотографії, і заглиблювались у всі деталі.

Паралельно багато уваги ми приділяли й роботі з клієнтом. Ми не просто надавали йому якусь послугу з диджиталу, а завжди дотримувалися правила, що не існує універсальних стратегій. Єдина універсальна стратегія – що в кожній сфері, з кожним клієнтом ти повинен починати з нуля, якщо хочеш досягти результатів. Це згодом привело нас до великих клієнтів, зокрема до PepsiCo, Sniezka, Fedoriv Hub та ін.

Ринок розвивався разом із нами, це був чудовий симбіоз. Ми дивилися, як на наших очах з’являлися digital-компанії, які переймали наш досвід або самостійно досягали успіхів.

Можу сказати тільки, що якщо ви підприємець і читаєте цей матеріал, поділюся інсайтом, до якого я прийшов через кілька років роботи в агентстві: не варто боятися конкуренції, особливо цінової. Адже завжди будуть конкуренти, які демпінгують за ціною. Але водночас завжди будуть клієнти, які є вашими та які розумітимуть, чому ви коштуєте дорожче.

Це прекрасний інсайт, до якого я прийшов свого часу й почав зовсім по-іншому ставитися до ринку. Я розумів: коли настає час підвищувати вартість, коли поліпшується якість продукту.

І другий досить очевидний інсайт, про нього багато говорять, але мало хто його може прийняти, – не варто намагатися працювати з усіма клієнтами, адже більшість із них намагається вичавити з тебе максимум. І ці зусилля не варті ваших внутрішніх витрат.

Про роботу в Мінцифрі та поняття «незалежність»

Для мене поняття «незалежність» складається з декількох частин.

Перша, безумовно, стосується роботи. Я дотримуюся принципів, що працюю там, де мені комфортно, де є зрозумілі цілі, де моє керівництво мене мотивує своїм прикладом. Це особливо важливо після власної справи.

У Мінцифрі я працюю під керівництвом Віцепрем’єр-міністра України – Міністра цифрової трансформації Михайла Федорова та його першого заступника Олексія Вискуба. Це, зокрема, той драйвер, який тримає мене в команді, крім всіх мотивацій. Водночас незалежність – це коли ти можеш ухвалювати рішення в роботі, бачиш результат і коли не просто робиш щось, що тобі говорять, або просто виконуєш завдання.

Друге, що стосується незалежності – це прийняття себе та свого оточення. Кожен у моїй команді, зокрема і я, є окремою особистістю. Ми не маємо якихось забобонів чи загальних правил, окрім єдиного – усі ми повинні бути дуже залученими в проєкт. Це те, що нас об’єднує.

І третє, що хочу сказати про незалежність, – це те, що ти даєш її іншим, коли ставиш завдання й визначаєш терміни, а людина самостійно й незалежно визначає шлях, яким вона до нього дійде. І головне, щоб ця робота була виконана добре.

Як цього домогтися? Звичайно, це роки самостійної праці, коли тебе цінують за твою компетентність і за твій внесок у команду. І, відповідно, тобі довіряють, щоб ти з багатьох питань ухвалював рішення самостійно, і цей вектор повністю збігався з віжином міністерства. Такі ж речі я виховую у своїй команді.

Про технології майбутнього: що буде за 10-20-30 років?

Звичайно, як держслужбовець, як людина, яка працює в Міністерстві цифрової трансформації та диджиталізує країну, хочу запевнити, що за 10-20-30 або навіть 100 років я не хочу, щоб життя людини було під будь-яким контролем. І в кожного з нас повинен залишатися значний ступінь свободи в прийнятті рішень, у своїх діях – і це найголовніше.

Але водночас технології майбутнього, з погляду держави, повинні зробити життя людини максимально комфортним. І дії держави повинні бути передбачувані для кожного. Хотілося б мінімізувати контакт людини з держорганами. Тому держава повинна грати на випередження й розуміти, у які життєві ситуації українець потрапляє, щоб людина не відчувала дискомфорту.

Щодо всіх інших технологій, які ми бачимо у фільмах про майбутнє, читаємо в книгах, – просто питання часу, коли вони будуть реалізовані. Вони для мене не є технологіями майбутнього. Це технології, які просто стануть нам доступними раніше чи пізніше і свого часу будуть доступні для кожного. Це і автомобілі з автопілотами, і летючі автомобілі, і життя за межами нашої планети. Найголовніше – не варто чинити опір технологічним змінам. Особливо починаючи з «Дії»!

З великим інтересом я припускаю, якими будуть технології через 10-20-30 років. Адже технології на наших очах розвиваються з неймовірною швидкістю. Ця швидкість щороку збільшується, і дуже цікаво, як швидко для нас стануть доступними ті речі, про які ми можемо фантазувати в наших найсміливіших мріях.

Щодо Дня Незалежності України, я як ніхто знаю, що таке «30-річний» вік, адже мені зараз 30. Тож я бажаю Україні бути максимально самостійною й самодостатньою країною, подавати приклад іншим державам. І ми зараз у Міністерстві дбаємо про це зі свого боку, створюючи нові послуги та сервіси для зручного життя громадян. Звичайно ж, я бажаю, щоб Україна повернула свої окуповані території. Бажаю, щоб всі жителі країни відчували гордість і поліпшення рівня життя, а також були щасливі та диджиталізовані. І щоб замість Міністерства цифрової трансформації з’явилося Міністерство щастя, яке б опікувалося рівнем щастя громадян.

Думка редакції може не збігатися з думкою автора колонки. 

#bit.ua

Читайте нас у
Telegram