Моя думка є такою, що договір мають читати юристи. Та в сучасному світі більшість зіштовхується з потребою в підписанні договорів, а можливість звернутися до юриста не завжди є.

Тому перша порада – хоч і самостійно, але обов’язково читайте договори, які збираєтеся підписати.

Це кропітка робота, а іноді й нудна, але витрачений час на прочитання цього документа надалі зекономить ваші нерви, гроші, сили та виправдає витрачений вами час.

Що треба знати перед тим, як укладаєш і підписуєш договір

Договір – важливий документ, який перед підписанням треба уважно прочитати та ознайомитися з його положеннями, навіть якщо шрифт надто дрібний і потрібно багато часу.

Звісно, всі договори дуже різні, але до кожного є можливим застосування універсального підходу в його вивченні.

Далі звернімося до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Варто пам’ятати, що законодавець визначив принцип «свободи договору». Це означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обігу, вимог розумности та справедливости.

Водночас частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що під час укладення господарського договору сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Тобто треба розуміти, що без досягнення згоди щодо цих умов договір можна вважати неукладеним.

На цьому блоці варто зупинитися детальніше.

Предмет договору становить його суть – те, заради чого він укладається (опис того, що кожна зі сторін повинна зробити для іншої сторони).

Щодо кожного конкретного договору предмет має своє визначення.

Наприклад: для договору надання послуг – це конкретні послуги; для договору оренди – передача певної речі в користування за певну плату. Тому щодо предмета договору все повинно бути дуже зрозумілим, без створення простору для іншого тлумачення.

Ціна договору. Договірною є ціна, щодо якої сторони дійшли згоди як щодо оплати однією стороною іншій за виконання взятого на себе зобов’язання. Ціна вважатиметься договірною, коли до її розміру сторони дійшли спільно.

Строк договору. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права й виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Строк дії договору та строк виконання зобов’язання (наприклад, строк постачання товару чи надання послуг) можуть відрізнятися. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальности за його порушення, що відбулося під час його дії.

Щодо інших істотних умов договору – їх треба шукати в Цивільному кодексі України. Зазвичай їх закладено в розділі щодо окремих видів зобов’язань (прямо в описі договору).

У процесі вивчення не соромтеся читати довго й уважно. Ви можете просити всі документи, що вас цікавлять, та пропонувати внести правки. Просіть усі додатки, графіки, програми, додаткові умови й інші документи, які згадуються в тексті договору як додатки, бо вони є його частиною.

Підписуючи договір, ви визнаєте, що прочитали й погодилися з усіма цими документами.

Підписанти договору та їхні повноваження

Важливим елементом договору є повноваження підписантів сторін договору. Наявність повноважень означає, що особа, яка підписує договір, наділена певним обсягом прав.

Від імені юридичної особи може діяти її керівник. Його повноваження варто перевірити, подивившись рішення або протокол про обрання його на посаду, а також витяг зі статуту щодо його повноважень.

Підписувати договір за довіреністю – це законно. Однак важливо перевірити цю довіреність. Ви маєте повне право ознайомитися з цим документом. У довіреності має бути наявне повноваження про право на підписання договорів, а термін дії цієї довірености не повинен минути.

Права й обов’язки сторін, які підписують договір

Зазвичай у договорі так називається цілий розділ.

Читайте, що, коли і як та в які строки потрібно виконувати грошові зобов’язання. В ідеальному договорі на кожне право однієї сторони наявний відповідний обов’язок іншої сторони. Однак у реальних умовах досягти паритету дуже складно, але намагайтеся досягти балансу.

На мою думку, один із найважливіших розділів – відповідальність сторін.

Якщо звернутися до Єдиного державного реєстру судових рішень, судова практика свідчить про те, що істотне місце там посідають спори, які виникають із підстав порушення сторонами взятих на себе зобов’язань.

Це означає, що кожна сторона договору має бути зацікавлена в тому, щоб до договору було внесено положення, які змушували б іншу сторону належним чином виконувати взяті зобов’язання та визначити відповідальність у разі їх порушення.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за браку таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог визначаються.

Порушенням узятого за договором зобов’язання вважається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання тягне за собою певні правові наслідки, передбачені законом або договором:

• припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено договором чи законом, або розірвання договору;
• зміна умов зобов’язання;
• сплата штрафу;
• відшкодування збитків і моральної шкоди.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власности.

Вважаю за необхідне зосередити вашу увагу саме на такому ефективному способі забезпечення зобов’язання, як неустойка. Цей спосіб забезпечення виконання зобов’язань є засобом впливу, що застосовується для спонукання сторони договору до виконання його умов належним чином, а тому її обов’язково треба передбачити в договорі.

Важливо враховувати співрозмірність суми неустойки до порушеного зобов’язання.

Вам варто знати, що навіть у разі не зазначення в договорі боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

У договорі часто прописують стандартне визначення відповідальности, яка встановлюється відповідно до норм чинного законодавства. Але моя вам порада – значно краще відповідальність формулювати детально, з чітким розумінням кожної сторони про кожний її крок.

Зверніть увагу на розділ, що стосується реквізитів сторін.

Зазвичай для реквізитів фізичних осіб зазначають паспортні дані, адресу проживання (реєстрації), адресу для листування та банківські реквізити.

Для юридичних осіб ця частина має показувати: індивідуальний податковий номер; унікальний ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; місцеперебування; адресу листування та банківські реквізити.

Щодо «прикінцевих положень» – це не непотрібна дурниця. Іноді там можуть бути приховані важливі речі. Зокрема, до якого суду треба передавати спір, у разі недосягнення згоди в процесі виконання умов договору, у яких випадках і як можна розірвати договір. Та й сама процедура повідомлення один одного сторонами про будь-які зміни.
Завжди треба читати документ та оцінювати всі можливі ризики.

Думка редакції може не збігатися з думкою авторки колонки.

#bit.ua

Читайте нас у
Telegram