8 типів оренди житла, яке пропонують у Києві
Загальноприйнятий факт: винаймати квартиру у Києві – це, водночас, і трагікомедія, і горрор, і справжній детектив. А ще – особлива духовна практика, пройшовши яку ніщо ніколи не здаватиметься страшним випробуванням. Резюмуємо, яку оселю пропонує нам велика шумна столиця.
НІЧНИЙ КОШМАР
Основний артефакт: унітаз, який пожовтів та бачок, який протікає
Старі килими з оленями на стінах зібрали весь наявний пил у всесвіті (а також клопів). Паркет гнилий, шматки деревини просто відвалюються (або ж це покритий зверху сірий лінолеум-універсал), ламінат стерся, слідів лаку чи фарби уже не залишилось. Усе, по чому ти ходиш нагадує про те, що усі наші життя закінчаться у повній самотності.
Ванна кімната навіює депресію сама по собі, меблі, які займають 3/4 усього простору (а якщо розкласти диван – то знадобляться прийоми акробатики). Єдина користь від такої пропозиції – після життя у нічному кошмарі можна значно попустити свої побутові потреби та дістатись того самого адекватного мінімуму.
«СОЮЗ НЕРУШИМЫЙ»
Основний артефакт: запилене вікно з ванної на кухню або віденські стільці
Перед порогом крутиш у голові мантру: сталінка, цегляний будинок, високі стелі. Сталінка, цегляний будинок, високі стелі. Але як тільки ступаєш усередину, ловиш велич громіздкого трюмо розміром з вагон поїзда та його всевидяче око (кругле дзеркало). У голові мутить від шпалер з квіточками – але саме так ти маєш почувати себе на зустрічі з сакральним. Поки ти тримаєшся вкупі з самим собою, хазяїн, дідусь років за 70, суворо попереджає про сусідів – усі вони колись були важливими членами партії. Зрозуміло, що гучної музики та тусовок тут недолюблюють (за це за тобою прийдуть з НКВД). Однак з дідусями можна подружитись, розмовляти за жизу та рубитись у шахи, совок ліквідувати чи модернізувати – варіант не такий уже й апокаліптичний.
СКАНДИНАВСЬКИЙ МІНІМАЛІЗМ (МАЙЖЕ)
Основний артефакт: величезне серце або вульгарна картина над ліжком
Нерідко це тойже «союз нерушимий», проте господарі трішки напряглись – позбулись явної радянської спадщини та зробили косметичний ремонт. Однотонні стіни (як у психлікарні, тільки трохи веселіших кольорів). Меблі з ДСП, які ламаються від подиху вітру. Загалом наче усе чисто і акуратно, помітно, що власники хотіли зробити «як у ІКЕА», але через відсутність потрібного досвіду, вийшло як завжди. ІКЕА до фінішу не добігла.
СЮРПРИЗ
Основний артефакт: стара сантехніка або проводка – на вибір (або водночас)
На початку тебе гризла недовіра: чудове розташування, адекватна ціна, близько до метро (або ж це умовний «центр»). Квартира чиста, стіни не обшарпані. В чому ж подвійне дно? Згодом заспокоюєш себе думками «ну бувають же хороші варіанти, можливо це подарунок долі за всі мої життєві страждання». Як тільки ти здобуваєш баланс, у цю ж мить починають пригоду у дусі «квартирної трилогії» Поланскі. Уночі труби починають нити, наче середньовічні відьми. Проводка починає гру в «я виб’ю усі твої запобіжники, коли ти увімкнеш чайник». А сусіди виявляться рідкісними психами, яким заважають навіть твої тихі кроки у м’яких тапочках. Але ж загалом, як тут скаржитись: умовний центр, нормальна ціна, стіни не обшарпані…
ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ
Основний артефакт: п’яна компанія поблизу вікон або таргани
Коли столичний бродяга не хоче втрачати внутрішній комфорт квартири з класним інтер’єром та переплачувати за «центр», його бінокль повертається на Лівий берег – але не на новенькі, скажімо, Осокорки, а десь ближче – якась станція Лівобережна. Життя на тому березі має свою філософію та ритм, які не зрозуміти тим, чиє серце належить крамничкам у парку Шевченка. Власне там можна знайти хороші квартири за адекватну ціну. Єдиний нюанс – у всьому, що знаходиться за межами твоєї житлової коробки. Сюрпризи підкрадатимуться ззовні.
Панелька змусить тебе знати життєписи усіх сусідів (від гучних сварок до сексу та походів у туалет), над тобою обов’язково житиме слон, який жонглюватиме гирями у вільний від роботи час. А у ліфті, який пахне як кефір, що добряче прокис, іноді їздитиме якийсь псих, який співає дитячі пісеньки не своїм голосом. Комусь не пощастить з тарганами, чиї гастролі щоденно проводитимуться з кухні у вітальню і назад. Тихоні, які звикли до «центру» швидко звідси втікають з травмованою психікою, або ж адаптуються і стають сильнішими.
ХАТА НА ДЕРЕВІ
Основний артефакт: Стара підлога або поламана собача будка
Для тих, хто втомився від «коробок», є безліч варіантів житла у приватному секторі – різної віддаленості. Від «хати-мазанки» у районі Петропавлівської Борщаги до загадкових будиночків на Татарці. Винаймаючи таке житло ти дійсно відпочиваєш від цивілізації. Жодних автомобільних шумів, нічних гуляк, які вирішили заспівати (?) щось вибране з репертуару Кіпелова чи Маршала. Тільки ти і природа – у самотині.
Однак твій дзен обов’язково порушиться. Наприклад, приїдуть дачники з червоними обличчями смажити шашлик та запивати горілочкою (а для саундтреку – збірник «Золоті хіти шансону». Кіпелов був не таким уже й поганим варіантом). Магазини закриваються рано, продукти у холодильнику мають властивість невчасно вивітрюватись. А, крім того, щоб доїхати сюди, потрібна як мінумум година на громадському транспорті (з пересадками). І це дуже швидко набридне. Ти будеш з’являтись у місті все рідше і рідше…
НЕЗВИЧАЙНА ПРОПОЗИЦІЯ
Основний артефакт: усе приміщення
«Цікавих» пропозицій помітно менше, але все ж такі трапляються. «Оренда для офісу без меблів». Хмм. Коли бачиш такі оголошення, одразу думаєш про те, що меблі тобі й зовсім не потрібні, а спати будеш на килимку (працювати – з ноутом на колінах). Є, правда, «цокольний поверх», проте до чого ці дрібниці? Тільки потім ти запідозриш щось погане – коли до тебе прийде гість та спитає: «Ти що, живеш у підвалі?». А потім звалить без пояснення причин.
До такого ж типу можна віднести гаражі та «майстерні» десь далеко на Подолі. Умови спартанські, чай та суп треба розігрівати старим радянським кип’ятильником, а взимку завезти купу обігрівачів, тут про центральне опалення ніколи й не чули. Зате в центрі! І оригінально!
КОРОБКА З-ПІД ЛОКШИНИ
Основний артефакт: туалет на кухні
Стилістично така квартира найчастіше тяжіє до «скандинавському мінімалізму», але є поправочка – це новобудова. Тут може бути максимально чисто та «модерново», однак від основної особливості не втечеш – тут маленька житлова площа. «Студія» – звучить круто, але в реальності на дев’ятнадцяти квадратних метрах розвернутись важко навіть одному. Що говорити про гостей, яких не втиснеш усередину? І вони дратуватимуться, і ти за інерцією. З такою квартирою недалеко до клаустрофобії.
