50 cent, Потап і Eminem: реп-хіти, під які ми провели дитинство
Щось модно, щось вийшло з моди. А щось не згадати без сліз ностальгії. Одним з таких артефактів є музика нашого дитинства. Поки по ТБ щосили сладкоголосо співали учасники шоу «Шанс», а Тіна Кароль лише почала взбиратися на музичний Олімп, на наших мобільниках котирувався реп.
Не у всіх, звичайно, та й сам жанр не міг чванитися серйозною кількістю шанувальників, але у більшості користувачів в пам’яті телефону завжди було кілька реп-треків. Від 30-секундних диктофонних записів, на Сіменсі М65 в титановому корпусі до музичних Нокій і Соні Ериксонів – ця музика була завжди поруч з нами. Але головними носіями все одно залишалися саморобні компіляції на касетах з ринку, а пізніше – палені сідішки.
У кожного в папці «Музончик» була тека «Репчик», куди ми дбайливо зливали вміст з фізичних носіїв. Просунуті створювали папку для кожного виконавця, а у деяких реп був лише в папці «Music» гри GTA: San Andreas. Але скрізь були ці треки.
50 cent – P.I.M.P
Мало хто розумів, що означає те горезвісне «Пі ай ЕМ Пі», але всі знали, в який момент потрібно сказати «мазафака». І грізно схрестити пальці в віртуальний пістолет. Тоді вже ходили чутки, що «Фіфтік» пережив 9 пострілів, деякі з них припали в голову, а якась з шалених куль потрапила реперу в щоку і, власне, сформувала його фірмовий в’язкий флоу. З приходом Інтернету домисли виявилися правдою.
Ми мріяли про айпод і обмінювалися дисками з нецензурованою версією кліпу, а старші пацани запитували: «Чого ти повторюєш ті слова? Ти ж не знаєш, що він говорить. А раптом він там читає «Я ідіот, я смердючий, моя музика для півнів», а ти повторюєш». Але Фіфтік став одним з перших символів лакшері-життя американських реперів. Поки ВУЗВ бігали по закинутих будівництвах і знімали кліпи на тлі розваленого Газону, американці тусили з найефектнішими чиками і дорогим шампанським. Прекрасне далеко…
ВУЗВ – Просто супер
Згадані всує одні з батьків українського репу зазвучали по-сучасному на таких хітах, як «Штольня» і «Просто супер». Це був уже не розумний, філософський ВУЗВ, який полюбився в 90-х, а цікавий шоубіз-проект, який по звуку не став триматися за старі скрєпи і вимпели. Тут вже з’явилися і машини, і дівчата – як і личить реп-кліпам того часу.
Потап тільки почав красти копіювати стиль і музику з Заходу, цього разу надихаючись хіт-мейкером з Міссісіпі Девідом Беннером. Хоча багатьом здавалося, що це і Снуп Догг, і «Йінг Янг Твінс». Ті, хто шарив пояснювали, що у «Йінг Янг Твінс» Потап взяв мотив для своїх підопічних Newz Cool & Queens. Та й взагалі, музику для «Просто супер» писав мастодонт Олександр Стеганов.
Друзі ділилися історіями, як цей трек круто звучить на сабвуфері, а однокласники сором’язливо, коли ніхто не бачить, освідчувались в коханні своїм одноліткам рядками «Я не перший, ти не остання, відкриваєм двері кохання», проспіваними в гребінець біля дзеркала.
Bomfunk MC’s – Freestyler
Плахотник плакав гіркими сльозами, а ми всі повторювали: «фрістайлу, раку мака фо». І так кожен день, адже цей трек звучав практично звідусіль. Кожен хлопець повинен був вміти повторити хоча б один брейкдансовий прийом, а дівчатка асинхронно ставили примітивні танці під «Something Going On», ще одну нетлінку бомфанків. Перемагала в КВК та команда, у якої в середині жіночого танцю вибігали хлопці і крутили фляги з підсічкою.
Ці враження були настільки сильні, що досі важко всидіти на місці, коли чуєш знайомий повітряний вступ і розумієш, що скоро буде розрив. А тоді брейкдансери розуміли (з точністю до мілісекунд), наскільки потрібно відмотати олівцем касету, щоб «Фрістайла» стартувала з початку.
На Відміну Від – Чебурашка
Історики українського репу сходяться на думці, що «Чебурашка» – перший український мем-реп-трек. Речитатив Фріла і Бєляєва можна було почути на телефонах навіть запеклих рокерів і клаберів. По-перше, репери підкупили несподіваним розкриттям улюбленого мас-маркет-персонажа, нонконформізмом по відношенню до вилизаних поп-реп-хітів з телека. А по-друге, трек просто неймовірно качав, під нього можна було поугорати.
Проста ритмічна секція, кулеметна читка, вагон похмурих епітетів і вир смішних панчів були ковтком свіжого повітря і стали спадщиною укррепу, за який не соромно. Хлопцям вдалося написати дотепний текст, але при цьому напхати його настільки атмосферними і викарбуваними в пам’яті рядками, що і без кліпу бачиш, як приходить Чебурашка «руки в боки», а потім з ним розправляється розлючений натовп дітей. Текст пісні був просто гіпнотичним — і після прослуховування «вухатий» більше не здавався таким смішним і безтурботним, як раніше.
Coolio – Gangsta’s paradise
Цей трек можна по праву назвати кращим саундтреком сільських буднів, змонтованих на мувімейкері. Їде трактор, сусід падає з велосипеда, а Сірко на ланцюгу відірветься буквально через мить – і знайома скрипка на тлі. Текст Куліо був темним лісом ще більше, ніж пісні 50 Cent. Але, судячи з назви і кліпу, репер розповідав, що краще б Мішель Пфайффер сюди не пхала свій ніс.
Невідомо, в якому Євангелії було зазначено, що це ідеальна мелодія для телефону, але сперечатися з цим твердженням ніхто не насмілювався. А найповажніші хлопці ставили такий рінгтон на певних користувачів, з якими можна «каламутити справи, як Саша Бєлий». На дисках разом зі смішними відюшками можна було знайти численні пародії на Coolio (наприклад, пісню, що розповідає про життя амішів). А деякі навіть бачили фільм «Небезпечні думки» по телевізору і декодили сенс композиції зовсім по-своєму.
Тимати – В клубе
Зараз Тіматі батько, філософ і борець з наркоманами. Ми ж пам’ятаємо його як знахабнілого мажора, на місці якого потай хотіли опинитися. Ніхто не хотів постати в шанованому шкільному співтоваристві тим самим вищезгаданим лохом, якому не місце на Фієсті. А у Тіматі було все, про що можна мріяти: машини, жінки і слава (не співачка, хоча, може, і вона). Не всі знали, як достовірно розшифровується VIP, але беззаперечно хотіли там розчинитися, як маккофе в окропі.
Найкрутіші пацани читали один одному в обличчя пафосні рядки, а просунуті імітували скрейтч в моменті слави діджея Dlee. Танцпол, зібраний в темряві актового залу, пищав, коли чув перші характерні звуки скрипки. Ми пили «Чернігівське», але робили це з гордовитістю, ніби це Розі і чеки вже підписуються. Правда, ніхто не звик жити в люксі вже з пелюшок і кожен думав, що заробить собі на багате життя сам. Як цікаво все обернулося з роками, чи не правда?
David – Big girl now
Потап вже давно довів свій зоряний статус продюсера. Але цього разу він перевершив себе і за один трек зробив нікому невідомого артиста одним із завсідників плейлистів шкільних діджеїв. Правда, David так і залишився нікому невідомим, пішовши в небуття так же спонтанно і загадково, як і з’явився. Сьогодні він час від часу постить фотографії зі студії, але пісень не випускає.
Під магією вокалу цього артиста дівчата плавилися і нарешті звертали увагу на нас, знівечений плебс в тренувальних штанях і смішній кенгурушці. За відомою статистикою, шанс отримати відмову в повільному танці під «Ты большая теперь» був значно меншим, ніж під будь-який інший трек. Давид знаходив ключики до сердець дам задовго до Олега Винника.
Beastie boys – Intergalactic
Не всі відразу згадають назву цього треку, адже іноді він був підписаний як «тест сабвуфера.mp3». А насправді був тестом на врівноваженість наших сусідів. Іноді здавалося, що разом з вібрацією мембрани динаміка рухалися і внутрішні органи.
На телефоні цей трек міг пройти непоміченим, а от попросити діджея на шкільній дискотеці включити «Інтергалактик» – це відразу запонтуватися хорошою пам’яттю на назви англійських пісень. Та й ще передбачити шанобливий кач натовпу під дивовижний вайб бістіків. Якщо у вас дитинство було без «Інтергалактика», то звідки Ви знаєте про низькі частоти?
Карандаш – Шевели задом
Ще один трек, щоб читати його своєму другові на танцполі і махати гілками, як у кліпі. У Дениса ще сила-силенна крутих треків, але «Воруши задом» став, напевно, найпопулярнішим. Спокійне оповідання дозволяло повторювати слово в слово за артистами, чого не можна було робити з треками американських реперів.
Дівчата сприймали прилипливий рефрен на свій рахунок, тому хлопці-діджеї ставили цей трек все частіше, щоб розгойдати всі наявні сідниці. Чого гріха таїти, навіть найстильніші чіки і рівні пацани не могли всидіти на місці. А самопальні сідішки з намальованим маркером «RAP» не обходилися без цього блокбастера.
50 копеек – Еще бездна
Локалізацією західних хітів займалися не тільки друзі Потапа по лейблу «Імперія», але й менш відомі персонажі, такі як таємничий персонаж «50 копеек». У той час нам здавалося, що все зроблено настільки бездоганно, що і сам Кертіс Джексон не розпізнав би підміни, вважаючи цю композицію своєю демкою.
Наші друзі, які вміли грати на піаніно, могли підібрати мелодію з «Бумера» або «Seven nation army» і навчити нас грати тільки її. Ми перебирали пальцями по нотах, навіть не підозрюючи, де «до», а де «соль». Так само і «50 копеек» робив з англійською: він не вчив нас іноземної мови, а ритмічно пояснив, про що читає 50 cent і дав можливість самим попрактикуватися. Хто не знаходив мінус In da club і не корчився перед дзеркалом (або біля плаката Емінема) зі словами «ищите меня в клаб, который полон баб», той не жив на повну котушку.
Мальчишник – Последний раз
Одна з найсумніших пісень дитинства. Дуже хотілося, щоб ця пісня стала першим і останнім «сумним репчыком», але в період дорослішання на життєвій дорозі нам зустрічалися ще терабайти низькопробних соплів про невзаємне кохання. І все-таки у «Мальчишника» це звучало краще. Тут все просто: хлопець гордо приймає розставання, не говорить дурниць, хоча йому трохи шкода, як Кіркорову.
Сидячи вдома в навушниках, пацани слухали цей трек і розуміли, що колись зустрінуть своїх дівчат і доведеться розлучатися. Ось там «Последний раз» і стане в нагоді. А поки що можна просто послухати і поспівчувати.
Хлопці у дворі вміло перебирали струни, а самі похмурі з них невпевнено начитували текст, але це було настільки щиро, що хотілося вірити: він іде не назавжди, а в останній раз.
Серега – Черный бумер
Серьога на бумері зухвало в’їхав в наші жорсткі диски і касетні магнітофони зі своїм двором, де були весілля і похорони. Такий же, як і ми, говорить про те ж, що і нас турбує. І втілює наші потаємні мрії: чорний бумер снився, вірніше, ми самі собі снилися за кермом шедевра німецького автопрому.
Вдома після уроків ми відразу ж включали М1, щоб не пропустити, як хлопчина в модній кепці з потертим золотим зубом прийшов до успіху і насолоджується життям. А через пару треків на контрафактної cd-r Серьога вже кулеметно стеле про лялю, яку загубили (і тобі хочеться особисто розправитися з її кривдниками).
Білорус підкуповував простотою і технікою, здавалося, що він подобається всім. Та й через пару років Серьога стрибнув з наших плеєрів прямо в прайм-тайм українського ТБ.
KREC – Нежность
Хотілося б уникнути однокореневих епітетів, але як по-іншому, якщо це дійсно одна з найніжніших пісень на шкільній дискотеці. Ніхто не був у Петербурзі, але всі знали, що від «Ветеранов» до «Стачек» потрібно йти дворами. Цей трек разом з «Big Girl Now» Девіда був моментально занесений в книгу класики медляків. Навіть шкода, що нинішнім дітям доводиться танцювати повільні танці під «панди-гепарррди».
Каста — На порядок выше
Складно було вибрати всього один трек Касти для добірки. Частіше в навушниках можна було почути «Ревноcnm», з машин музиканти просили своїх людей підняти руки (якщо вони чують ці звуки), а сусід то і справа включав сумну і епічну «Про Макса». Неймовірним чином альбоми Касти просочувалися скрізь, старші давали послухати касети і заочно поважали, якщо знав слова пісень.
Криза 90-х підточувала зовні, хитка економічна ситуація розколювала суспільство, але ми завжди знали, що є речі на порядок вище. Цього знання і трималися. Чотири хлопця вмовляли не бігти від проблем, давали поради і в цілому були набагато ефективніше сеансів Кашпіровського.
Многоточие – В жизни так бывает
Сумна балада звучала на перервах, по дорозі зі школи і, звичайно ж, вдома. Не було ніякого сенсу в умінні грати на гітарі, якщо ти не знаєш цей трек. Так і вчиняли однокласники, граючи на шкільних вечірках цю мінорну пісню про кохання. Зрештою, з «Щемит в душе точка» перед учителями так не виступиш.
Шкода, що за часів нашої юності не було стрімінгових сервісів. А порахувати, скільки разів ця пісня лунада на касетах, двд-плеєрах і комп’ютерах, сьогодні неможливо. Так би москвичі дали фору чартам ютуба. «Многоточие» знали всі. Навіть якщо ти їх не слухав, то без варіантів знав слова (хоча б на приспіві).
І залишається загадкою, якими ми б виросли людьми, якби в дитинстві раптом не дізналися, що в житті так буває. У житті так буває, долю не вибирають, знай!
Eminem – Without me
В цьому випадку вибрати один трек було ще складніше. Адже іноді здавалося, що Емінем поодинці придумав весь реп. Як тільки ви чули «реп», в голові відразу спливали кадри з його кліпів. І якщо на ринку у продавця запитати «А є щось по репу?», то поруч з паленими компіляціями «русcкого репа» лежала вся дискографія Ема. Залишалося тільки сподіватися, що всі альбоми справжні і Маршалу щось перепаде з тих 5-10-15 гривень, які ми віддавали за The Eminem Show, до цього проживши в режимі нещадної економії на шкільних обідах.
Мами «цмокали», коли по ТБ Маршалл Мазерс бігав в костюмі супермена і показував всім жопу, а у нас на диску був кліп «Superman» з ефектною блондинкою. У однокласників були худі з найвідомішим білим репером, а деякі навіть починали читати реп завдяки уродженцю Детройта.
З усією сміливістю можна сказати: Ем не просто репер, він і є реп. Реп дитинства.
