Cпецпроекти

“Я займаю чуже місце і нічого не вмію”. Що таке синдром самозванця і звідки він у нас


Начальник хвалить за черговий вдалий проект, а ви відчуваєте не гордість і радість, а сором. Вам здається, що ваші заслуги перебільшують, що просто вчергове пощастило. Не вважаєте себе експертом у жодній галузі і боїтеся, що незабаром про ваш непрофесіоналізм дізнаються інші.

Ви не самотні у таких страхах. Для цієї палітрі емоцій і відчуттів є термін – “синдром самозванця”.

Що це таке

Синдром самозванця – це відчуття, що ви займаєте чуже місце, ваших вмінь не вистачає для вдалого виконання роботи. Це переконання у власній некомпетентності і приниження власних здібностей.

Термін почали вживати з 1978 року. Його впровадили психологині Поліна Кленс та Сюзанна Аймс. Жінки, що приходили до них, нерідко скаржилися на неможливість сприймати власний успіх як чесно заслужений. Багато з клієнток психологинь казали, що досягли високих результатів завдяки везінню і власній привабливості, а не знанням.

Синдром не відноситься до психічних діагнозів. У якійсь мірі його відчуває більшість людей у певні періоди свого життя. Деякі стикаються із синдромом самозванця, наприклад, на новій роботі, але з часом відчуття незаслуженого успіху зникає. Іншим людям щастить менше: приниження власних здібностей і страх “викриття” переслідують їх ледве не все життя.

Протилежна крайність – ефект Даннінга-Крюгера – людина, яка має низьку кваліфікацію і постійно робить помилки, не може цього усвідомити якраз через свою некомпетентність.

Хто частіше потерпає від синдрому самозванця

Нерідко успішні люди страждають через відчуття своєї “безталанності”. Про переживання через власну некомпетентність розповідали Емма Уотсон, Меріл Стріп, Чак Лоррі, Ніл Гейман, Тіна Фей, Шеріл Сендберг. Навіть Альберт Ейнштейн зізнавався другу, що іноді вважає себе шахраєм.

Від синдрому самозванця потерпають незалежно від статі, хоча деякий час вважалося, що подібні емоції можуть переживати лише жінки. Проте є соціальні групи, які більше схильні до розвитку синдрому. До цих груп належать ЛГБТКІ (лесбійки, геї, бісексуали, транс-персони, квір та інтерсекс) та афроамериканці. Вони опиняються у зоні ризику: через позитивну дискримінацію, яка набула розповсюдження останніми роками, представники секс-меншин і темношкірі все частіше чують, що на роботу їх беруть не завдяки здібностям. Чого варті лише жартики, що зараз фільм без темношкірих та лесбійок не зможе взяти “Оскара”.

Представники деяких професій також більше за інших схильні до синдрому самозванця. До них відносяться лікарі, викладачі, вчені.

Чому виникає

Синдром самозванця може бути наслідком проблем у дитинстві. Нерідко він існує поряд із синдромом відмінника – бажанням завжди бути першим/ою і найкращим/ою в усьому, за що берешся. 

А синдром відмінника – наслідки батьківського виховання. Фрази “міг би контрольну і краще написати”, “сподіваємося, ти отримаєш золоту медаль” і найстрашнішої “от у Марійки все виходить краще” змушують дитину думати, що її люблять і цінують лише за досягнення. Люди виростають, живуть окремо від батьків і стають цілком самостійними, проте токсичні установки у голові залишаються. Якщо якась справа, на думку перфекціоніста/ки, виходить не ідеально, у голові зароджуються думки “а чи взагалі можу я таке робити” і подібні.

Синдром самозванця також виникає у людей, яких недооцінювали/ображали у дитинстві. Ті, хто часто чув на свою адресу: “Ти ніколи нічого не досягнеш!” – можуть стати успішними, проте вірогідність, що вони страждатимуть і відчуватимуть себе шахраями, велика.

Як впоратися

  • Знайти “корінь зла”. Якщо знаєте, коли і чому виникла ваша проблема, вирішувати її стане куди легше.
  • Не звинувачувати себе ще й у тому, що ви дарма звинувачуєте себе (такі заплутані душевні переживання – теж не рідкість).
  • Пам’ятати, що навіть досвічені, знамениті і впевнені у собі, у якісь моменти, можуть почуватися не на своєму місці і знецінювати власні досягнення. 
  • Спробувати оцінити свої досягнення з точки зору інших людей. У них, до речі, також можна запитати: поцікавтеся у колег, як вони оцінюють вашу роботу, що у вас їм імпонує тощо. 
  • Частіше звертати увагу на власні зусилля і їхній результат. 
  • Звернутися до спеціаліста. Якщо через синдром самозванця ви не можете нормально зосередитися, вас тривожать постійні нав’язливі думки і все це заважає жити – не гайте часу та розказуйте про свої проблеми професіоналам.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Як 21 століття руйнує звичну модель сім’ї
ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Тест. Як сильно ти вигорів/ла на роботі?

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: