Жодних стосунків. Яким людям треба обирати самотність?
Будьмо чесними: коли ми чуємо від людини, що вона вже давно або взагалі ніколи не мала стосунків, в голові закрадається думка, що з цією людиною щось не так. Одинакам та одиначкам вистачає проблем: суспільство має до них чимало запитань та навіть претензій. Особливо страждають жінки: вони вимушені слухати «а коли вже когось знайдеш?», «пізніше заміж складно вийти» тощо. Причому такими некоректними фразами зловживають не лише родичі, які нібито бажають лише щастя, а й друзі чи просто знайомі.
«Ми з колишнім хлопцем після розриву стосунків доволі довго продовжували спілкуватися, – каже Надя (ім’я змінено). – Протягом кількох років він час від часу запитував, чи не з’явився у мене хтось. Майже одразу після того як ми з ним розійшлися, він знайшов нову дівчину, а я залишилася самотня. Ми іноді бачилися з ним: то цілеспрямовано йшли гуляти разом, то випадково перетиналися на якихось заходах. Декілька разів колишній бачив мене з друзями-хлопцями і тоді писав: “Ооооо, ти знайшла собі когось”. Я чесно відповідала, що ні, що це просто друзі, а він надсилав сумні смайлики та додавав: “Шкода. А я так зрадів за тебе”. Точно знаю, що зла він мені не бажав, навіть навпаки, проте постійні за питання наштовхували мене на думку, що зі мною щось не так, що я не просто так самотня».
Не оминемо увагою і проблеми самотніх хлопців. Вони теж не застраховані від кепкування з боку друзів або постійних допитувань від батьків. Легше живеться тим, хто може підтримувати образ гордого й незалежного одинака, якому і без стосунків цілком нормально живеться. А от якщо хлопець/чоловік сам переживає через відсутність дівчини/жінки, коментарі на цю тему від інших, звісно, лише все погіршують.
«Я кілька років не мав дівчини, – зізнається Антон (ім’я змінено). – Навіть не рахував, скільки часу я один. Востаннє я мав стосунки ще в старших класах школи, а зараз уже завершую навчання в університеті. Не скажу, що я прям помираю через відсутність дівчини, але певний дискомфорт відчуваю. Іноді відчуваю повну зневіру: мені здається, що дівчини в мене вже не буде. Мама постійно питає, коли я когось знайду. Мене це просто бісить».’
Велику роль у посиленні дискомфорту одинаків та одиначок відіграє і масова культура. Пісні про палке (не)розділене кохання, романи та ромкоми, омріяний образ стосунків: люди, які зустрілися й одразу закохалися, прожили разом усе життя та померли в один день – все це теж є фактором тиску. Як влучно зауважила головна героїня книги Емми Клайн «Дівчата», в її оточенні склався стереотип, що цінність дівчини вимірюється наявністю в неї стосунків, тому деякі дівчата замість саморозвитку та прислухання до себе і власних потреб просто шукали хлопця – хоча б якогось.
«Я ніколи не закохувалася по-справжньому, – Даша (ім’я змінено) каже це без якогось страху або переживань, просто буденно розповідає. – Мені було цікаво з подругами та на самоті. Я завжди знаходила якесь заняття: читала книжки, переслухувала купу музики, цілими альбомами, вивчала якісь статті про теорії змови, говорила по телефону і зовсім не відчувала жодної самотності. Однокласниці/однокурсниці страждали через нерозділене кохання, я слухала їхні історії, співчувала, але не розуміла, бо не проживала такого. Згодом мене стала гнітити відсутність стосунків. Кілька разів я зустрічалася, і ці хлопці мені справді подобалися. Але про якісь сильні почуття не йшлося. Та й зазвичай мені бракувало сил на продовження і розвиток стосунків».
Люди, яким стосунки не потрібні
Зав’язувати та підтримувати стосунки буває важко через пережиті психологічні травми: невдалі стосунки, болісний розрив. Впливає і модель батьківської поведінки: люди, в яких розлучилися батьки, нерідко зізнаються у наявності упереджень щодо стосунків та родини. Вони бачили приклад нещасливої родини, тож це не могло не відобразитися на їхньому баченні романтичних стосунків з іншими людьми.
А буває й так, що одинаки/одиначки насправді задоволені власною самотністю. Це не є проблемою чи наслідком психологічної травми. Просто цим людям комфортніше наодинці із собою.
Про феномен щасливих одинаків розповідає соціальна психологиня Белла ДеПауло. Вона каже, що під час розмов із самотніми пацієнтами звертає увагу на те, як вони самі ставляться до відсутності партнера/партнерки і як поводяться на побаченнях. І насправді нерідко чує, що людям добре і без «другої половинки».
Не всі говорять прямо про власний комфорт наодинці із собою. Та, за словами Пауло, це стає зрозуміло з дискурсу. Деякі з її клієнтів мають романтичні стосунки з іншими людьми та навіть переживають сильні почуття. Ці люди можуть відчувати і пристрасть, і поважати партнера/партнерку, і боятися втратити. Проте насправді їм краще наодинці із собою. Вони мають більше часу на власні проєкти чи хобі, їм затишніше перебувати в квартирі, коли поруч немає інших людей. Ці люди нібито не проти стосунків і не розчаровувалися в них, при цьому не готові жертвувати вільним часом, житлоплощею або постійно йти на компроміси з іншої людиною.
Деякі з одинаків/одиначок ніби спеціально підшукують недоступних партнерів/партнерок: людей у шлюбі, тих, хто живе в інших містах тощо. Проте згодом розуміють, що спокійно обходяться і без цих стосунків.
«На цьому етапі мені точно краще одній, – каже Даша. – Я вирішила відпочити від стосунків заради стосунків. Звісно, мені в деяких було комфортніше через поділення побутових обов’язків, більший спільний бюджет, ну і романтику, від неї нікуди не подітися. Але я відчуваю, що стосунки приносять мені більше дискомфорту, аніж радості. Може, я справді не знайшла свою людину, не заперечую цієї можливості. Але бути просто з кимось поки не хочу».
