«Вченими бувають лише чоловіки». Чому знецінюються жіночі наукові досягнення?
Позаминулого року навколо Токійського медичного університету розгорівся скандал, пов’язаний із заниженням оцінок студенткам за вступні іспити. З 2010 року дівчат, які вирішили вступити до японського медичного вишу, стало значно більше, і керівництво намагалося зменшити кількість студенток. У 2018-му до університету зарахували всього 30 дівчат – в чотири рази менше, ніж хлопців.
Керівництво вишу в такий спосіб хотіло збільшити кількість хлопців-студентів. На їхнє переконання, саме чоловіки потім «працюватимуть за спеціальністю», а жінки нібито покинуть кар’єру, бо вийдуть заміж та народять дітей.
У 21 столітті, коли в багатьох країнах світу дівчата мають права отримувати освіту, такі порушення досі мають місце, як і ігнорування досягнень жінок. Упередження щодо жіночого інтелекту та здатностей робити визначні відкриття стосуються не тільки неосвічених. Сер Тім Гант, який отримав Нобелівську премію за дослідження поділу клітин, під час пресконференції заявив: «Дозвольте поділитися з вами моїми проблемами з дівчатами. Коли вони в лабораторії, відбуваються три речі: ти в них закохуєшся, вони в тебе закохуються, а коли ти критикуєш їх, вони плачуть».
Згодом Гант перепросив за ці слова, та наголосив, що не відмовляється від них і з дівчатами «дійсно є проблеми».
Насправді жінки в науці – не рідкість і не виняток з правил. Водночас їхній внесок досі залишається непоміченим або знецінюється. Наприклад, за всі роки існування Нобелівської премії її лавреатками стали 52 жінки (для порівняння – премією відзначили 800 чоловіків). bit.ua розповідає про поширену причину ігнорування жіночих досягнень – ефект Матильди.
Що таке ефект Матильди?
Ефектом Матильди називають знецінення жіночого внеску в науку або приписування їхніх досягнень вченим-чоловікам.
Термін є різновидом ефекту Матвія (походить від притчі про таланти з Євангелія від Матвія). Це феномен нерівности, який досліджував американський соціолог Роберт Мертон. Під ефектом Матвія мається на увазі нерівномірний розподіл благ, тобто збагачення багатих та збільшення злиднів бідних.
Мертон бачив відлуння цього ефекту і в науці: він помітив, що праці іменитих вчених цитують частіше, водночас як їхні обдаровані колеги, які ще не зробили гучного імені, залишаються маловідомими.
Ефект Матильди подібний до ефекту Матвія, та має гендерне забарвлення: йдеться саме про ігнорування жіночого внеску в науку. Вперше описала цей феномен у 19 столітті прибічниця руху за права жінок Матильда Джослін Гейдж у своєму есеї «Жінка як винахідник».
Матильда Джослін Гейдж
Гейдж помітила, що жіночий внесок у науку нівелюють, а досягення жінок-вчених можуть приписувати собі їхні колеги-чоловіки. Саме таке систематичне ігнорування праці дівчат, на думку дослідниці-суфражистки, призводить до гендерних стереотипів та тверджень, що тільки чоловіки можуть стати видатними науковцями.
Сам термін «ефект Матильди» започаткувала американська дослідниця історії науки Маргарет Россітер з Корнельского університету. Вона здебільшого досліджувала роль жінок в американській науці 20 століття.
Маргарет Россітер
Россітер, яка працювала над дисертацією в Єльському університеті, вивчала багатотомну працю з історії науки «American Men of Science». До речі, нове видання, яке почали випускати за рік до того, вже виходило під назвою «American Men and Women of Science», але Маргарет працювала саме зі старою версією.
У праці з назвою «American Men of Science» дослідниця знайшла біографії близько пів тисячі жінок-вчених. Детальних описів досягнень не було, і Россітер вирішила ці пробіли заповнити. Вона почала збирати інформацію та написала наукову роботу про жінок-вчених у США до 1920 року. Статтю дослідниці відхилили відомі видання «Science» та «SciAm». Врешті-решт, роботу опублікував науковий журнал «AmSci».
На жаль, про саму Россітер та її працю люди, які не володіють англійською, майже нічого не дізнаються. В україномовній і Вікіпедії немає сторінки про дослідницю. Праці Маргарет і багатьох інших західних учених на тему жінок у науці здебільшого платні; знайти їх безкоштовно та в перекладі доволі важко. Це також одна з перепон на шляху до дослідження жіночого внеску до науки.
П’єр та Марія Кюрі
Як проявляється ефект Матильди?
Прикладів ігнорування внеску жінок у науку чимало. Досягнення італійської лікарки Тротули Салернської (XII століття) після її смерти приписували її чоловікові та синові. Одна з перших астрономок свого часу Марія Маргарет Вінкельманн (Кірх) була всього лише неофіційною помічницею свого чоловіка. Вона написала вагому в історії астрономії роботу «Conjunction of the sun with saturn and venus and Jupiter and Saturn» та відкрила комету, але це досягнення довгий час приписували її чоловіку. Коли в 1710 році він помер, Марія не могла отримати посаду астронома в Королівській академії наук. Президент академії разом з виконавчою радою відхилив прохання астрономки, заявивши: «Якщо ми їй зараз поступимося, це може стати прикладом у майбутньому».
Нетті Стівенс
Першовідкривачка системи визначення статі XY Нетті Стівенс, яка мала докторський ступінь і успішно працювала у сфері ембріології, була просто аспіранткою у Бринморському коледжі і не обіймала престижних посад. Його декан Томас Морган після смерти Стівенс зовсім скупо написав про її внесок у розвиток науки, характеризуючи колегу в некролозі не як вчену, а як лаборантку. Крім того, відкриття визначення статі XY зазвичай якраз приписують саме Моргану.
Американський психологині Мері Вітон Калкінс, яка вперше запропонувала метод парних асоціацій, було відмовлено в присудженні докторського звання – тільки через її стать. Сам метод використовували Георг Еліас Мюллер та Едвард Тітченер без згадки про те, що відкрила його Калкінс.
Розалінд Франклін
Розалінд Франклін зробила найвагоміший внесок у відкриття структури ДНК, а премію за це отримали лише її колеги – Френсіс Крік та Джеймс Вотсон. Франклін все ж отримала премію, щоправда, за інше дослідження. Та її робота, яка стала вирішальною у відкритті структури ДНК, довгий час залишалася непоміченою, незважаючи на те, що колеги її внесок не замовчували.
Марта Готьє разом із Жеромом Леженом працювала над відкриттям причин виникнення синдрому Дауна. Саме Готьє навчила Лежена техніці культивації фібробластів, яка зіграла значну роль у ході дослідження. Ім’я Марти не згадували, а відкриття причини виникнення синдрому приписали тільки досліднику.
Ада Лавлейс
Ада Лавлейс, про яку ми згадували на початку, винайшла двійковий код, створила першу програму для обчислювальної машини, запровадила поняття «робоча ланка» та «цикл» і вважається однією з перших програмісток в історії. Свої роботи Ада вимушена була видавати під ініціалами. Через понад пів століття після смерті програмістки була запроваджена мова програмування, яку назвали Ada.
Наведених прикладів вже достатньо, щоб усвідомити: у нечисленних згадках жінок-вчених винен не їхній нижчий інтелект або небажання присвячувати життя науці.
Хто більше схильний до науки – жінки чи чоловіки?
Дослідження доводять, що проблема «відсутности» жінок, наприклад, у технічних сферах, полягає не в «особливостях жіночого мислення». І не в тому, що дівчата нібито апріорі не схильні до точних наук. Хлопчики та дівчатка мають однакові математичні здібності. Причина, через яку деяких дівчат ще в школі перестає цікавити алгебра, а до технічних вишів вступає більше хлопців, – культурне середовище.
Стереотипи щодо вроджених навичок, які характерні для певної статі, та побажання «вдало вийти заміж» впливають на зацікавлення наукою. Дослідження, проведене в 34-х країнах світу, доводить, що стереотипи щодо жінок-гуманітаріїв та чоловіків-технарів погіршують навички дітей у «непритаманних» для них предметів. Дівчата в країнах, де поширені такі стереотипи, гірше виконували завдання з математики порівняно з ученицями з країн, де цих стереотипів не існувало.
Різниця між жіночим та чоловічим мозком також незначна, як би на ній не наголошували прихильники/-ці тези про вроджену інтелектуальну різницю статей. Здібності до науки не є вродженими та від статі не залежать – можете сміливо показувати цю статтю людям, які дотримуються протилежної думки.