Чи можна прожити без сексу і наскільки це шкідливо
Насправді, якщо казати про людство у цілому, секс поки ще точно потрібний для продовження роду. Альтернативи – штучне запліднення, клонування тощо – ще не настільки поширені і не є доступними кожній парі. Інше питання – чи можна прожити без сексу та залишитися цілком здоровими? З цим і розбиратимемося.
Чому зараз рідше займаються сексом?
Незважаючи на причитання старшого покоління щодо сучасної тотальної розпусти («а от у нашій молодості все було інакше…»), молодь зараз не так багато займається сексом у порівнянні з минулими поколіннями. Причини на це різні – від постійного стресу у метушливому цифровому світі до добровільної відмови від статевих стосунків. Ще існує феномен інцелів (з англійської involuntary celibate – целібат проти волі) – про них детальніше ми писали тут.
На сайті ВВС є підбірка зізнань людей, які вперше зайнялися сексом відносно пізно, після 30, або взагалі залишаються цнотливими у поважному віці. Дехто зізнається, що навіть ніколи не цілувався і не тримав за руку людину своєї чи протилежної статі.
Автори і авторки розповідали про відчуття самотності і нав’язливі думки, що із ними щось не так. Майже всі стикалися із суспільним тиском, зокрема порадами друзів «нарешті зробити це». Вірогідно, саме ставлення інших людей до сексу – впевненість, що він обов’язково має бути у всіх нормальних – травмує більше, ніж відсутність статевих контактів.
До речі, один з героїв матеріалу у свої майже 60 не мав жодних сексуальних контактів. І, як бачимо, вижив. Щоправда, зізнавався, що часто відчував себе глибоко нещасною людиною, особливо у юні роки.
Чому деяким людям не хочеться сексу?
У світі є від 1 до 3% людей, які не відчувають сексуального бажання (асексуали). Не варто плутати їх із антисексуалами – тими, хто має потребу у сексі, але з певних причин від нього відмовляється. Асексуали можуть мастурбувати, заводити довгі стосунки і час від часу займатися сексом, проте великої потреби у сексуальних контактах не відчувають. Асексуальні люди цілком здорові і цим відрізняються від тих, кому не хочеться сексу через гормональний збій, психологічну травму тощо.
Крім цього, є гей-пари, які рідко кохаються, бо комусь із партнерів не подобається анальний контакт. Або лесбійки, які не користуються фалоімітаторами, відповідно, не практикують пенетрацію.
У довгих стосунках частота сексу зазвичай зменшується із роками. Фізичний потяг стає слабшим, статеві контакти відходять на другий план. Люди починають більше цінувати інші важливі речі: обійми, взаємоповагу і просто затишні вечори за сумісним переглядом серіалу.
Але є вірогідність, що відсутність бажання сексу з партнером/партнеркою – це сигнал серйозних проблем у стосунках. Якщо пара постійно свариться, майже не проводить часу разом і обох сексуально приваблює хто завгодно, окрім співмешканця/співмешканки, – це воно.
Чи є секс у старості?
Милі пенсіонери і пенсіонерки теж займаються сексом. Так, цілком можливо, що ваші дідусі і бабусі – теж. І це нормально.
Чомусь ми звикли думати, що після 40–50 років пара взагалі забуває про секс. Але це не так. Наприклад, половина британців і третина британок, яким за 70, продовжують займатися сексом. Подібні дані є щодо статевих контактів літніх американців і американок.
На жаль, української статистики немає. Припускаємо, що наші літні співвітчизники не настільки сексуально активні (життя і виховання у СРСР має свої наслідки), проте також є ті, хто кохається після виходу на пенсію.
Насправді найбільша проблема статевих контактів літніх людей – ставлення суспільства до цього. У нашому уявленні люди після виходу на пенсію займаються будь-чим – вирощуванням квітів, шиттям, кулінарією, моделюванням копій літаків, вихованням онуків, – тільки не сексом. На масову культуру такі стереотипи теж впливають: спробуйте згадати спочатку п’ять фільмів останніх років, де показувався секс молодят, а потім – п’ять сучасних картин, де є секс пенсіонерів. З останнім, скоріш за все, буде складніше.
Чи шкідливе утримання від сексу?
Ми всі читали статті, в яких йшлося про чудодійну силу сексу, повний комплекс вітамінів і мінералів у спермі і життєву необхідність кохатися щодня, аби залишатися ідеально здоровим. Такі матеріали сповнені перебільшень: замість сперми все ж краще вживати овочі та фрукти, а статеві контакти мають користь, проте не є панацеєю. Принаймні займатися сексом з метою позбавлення від нежитю, розладу шлунка і депресії – не найдієвіший спосіб: ефективніше звернутися до лікаря.
Секс може покращити стосунки, особливо у парах, де обидва не соромляться розмовляти про відверті речі і обговорювати власні бажання. Під час оргазму і у жінок, і у чоловіків зростає рівень гормону окситоцину, який формує прив’язаність до партнера/партнерки. Заняття сексом може полегшити стан жінок під час менструації – зменшити біль у животі та головний біль. Після менопаузи жінки секс у пар нерідко покращується, бо зникає страх незапланованої вагітності і страх перед статевим контактом відповідно.
Секс також позитивно впливає на пам’ять і знижує ризик раку простати.
Підсумки – чи можна прожити без сексу?
Без статевих стосунків люди не помирають (хоча у середньовіччі суспільство було впевнено, що чоловіки гинуть без сексу). Але свої бажання не варто ігнорувати і, як наш редактор, раптово відмовлятися від сексу на два роки. Власні почуття – те, до чого варто прислухатися у першу чергу. Те, наскільки часто ви відчуваєте потребу у сексі і до кого вас тягне – має бути вирішальним.
Вам може хотітися сексу тричі на день, а може вистачати одного разу на кілька місяців. Можливо, вам і мастурбації вистачає. Може, ви взагалі входите до 1–3% асексуалів. І все це нормально. Суспільні думки і уявлення про секс нерідко є хибними, тож до них не завжди потрібно прислухатися. Тим паче не варто підлаштовувати під чиїсь переконання своє життя.
Але не треба забувати про існування сексуальних розладів, зокрема німфоманію (постійне бажання жінки кохатися із різними партнерами) і сатиріаз (аналог німфоманії у чоловіків). Якщо ви страждаєте через брак сексу (у стосунках чи поза ними), думаєте про нього занадто часто, це заважає вам працювати і нормально жити – звертайтеся до спеціаліста-сексолога. Не соромтеся розповідати йому все – він лікар і має знати проблему детально, щоб допомогти вам її вирішити. Про травми, пов’язані із сексом, і відповідні страхи/комплекси спеціалісту також можна (і потрібно) розповідати.
