Cпецпроекти

5 кріпових речей, які ми не помічали в дитячих мультфільмах


Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий! 

З непроглядним жахом справжніх і невідредагованих дитячих казок ми всі, здається, вже змирилися. У них Русалонька завершує життя самогубством, сестра Попелюшки відтинає собі палець, щоб залізти в туфельку від принца, а Піноккіо вбиває свого єдиного друга. Але якщо у вас у дитинстві не було оригінальних збірників братів Грімм, Карла Коллоді чи Ганса Крістіана Андерсена, таких подробиць ви могли і не знати. Адже Дісней і інші мультиплікатори ретельно прибирають страшні та неоднозначні сюжети з дитячих продуктів. Чи ні?

Якщо придивитися до діснеївської та піксарівської класики уважніше, то в ній теж легко можна знайти брутальні та страшні сцени. Деякі з них за жорстокістю можуть помірятися зі старими казками або новими фільмами жахів. Але в дитинстві це все якось відфільтровувалося, а ми щиро спостерігали за веселощами тваринок, принцес і чаклунів. 

Бембі

Що може бути небезпечного в гарненькому оленяткові з такими величезними очима, спитаєте ви? Але у світі Діснея мультфільм 1942 року став справжнім горором з непідробною атмосферою старху та тривожности. Щоб це звучало переконливіше, додамо цікавий факт: Бембі боїться навіть Стівен Кінг, автор «Воно».

Найстрашнішим епізодом у мультфільмі вважають сцену, коли ліс охоплений вогнем, а бідним звірям доводиться відчайдушно тікати від двох ворогів – пожежі та людини. На тлі сьогоднішньої пожежі в Чорнобилі та нещодавніх трагедій у Австралії ці події у світі Бембі можна пережити особливо гостро та болісно.

А ще мультфільм дуже чітко говорить глядачам: головний ворог – це Людина. Без імені, історії чи особистости. Саме вона приносить усі негаразди в ліс, вбиває кулею маму Бембі, після чого ми чуємо чи не найзворушливіші та найсумніші слова в історії мультиплікації: «Твоя мама більше не може бути з тобою». 

Історія іграшок

Складно згадати мультфільм, який так однаково тепло сприйняли критики та батьки, як «Історія іграшок» 1995 року. Іграшки оживають, коли на них ніхто не дивиться та щиро радіють, коли діти грають з ними – це справжня мрія абсолютно кожної дитини у світі. 

Але із самими іграшками не все так просто. Ви колись замислювалися, що Базз, який упродовж усієї першої частини мріяв бути справжнім космічним рейнджером, врешті-решт відмовляється від своєї мрії заради служіння своєму власнику-хлопчику як проста іграшка? Якось малувато мотивації для дітей, яких вчать реалізувати власні бажання в житті.  

А ще в «Історії іграшок» сховані відсилки до «Сяйва» Стенлі Кубрика. Це улюблений фільм одного з режисерів мультфільма Лі Анкріча. Він приховав пасхалки не лише в «Історії іграшок», але й у «У пошуках Немо», над яким також працював.

У пошуках Немо

У цій піксарівській анімації страшних моментів чимало, але почнімо з обіцяної аналогії із «Сяйвом». Як Джек Ніколсон прорубає сокирою у дверях діру та просовує в неї обличчя, промовляючи слова, що згодом стануть культовими, – «А ось і Джонні!», – так само робить й акула Брюс у «Немо», коли вперше пробує кров.

Але в дорослому віці найбентежнішою сценою виявляється та, на яку в дитинстві не звертали особливої уваги. Це довгий кадр, де батько Немо, Марлін, пливе посеред безкрайнього океану, вигукуючи лише ім’я свого сина. Справді, за відчуттям безвиході сцена конкурує з усіма неочікуваними появами монстрів і моторошною сценою вбивства матері Немо.

Скубі-Ду

Команда крутих підлітків і дуже балакучий пес розслідують справи, пов’язані з містичними силами. Здавалося б, у потойбіччі має ховатися щось страшне. Та насправді значно більше у всесвіті банди закинутих міст і будівель. А ще – багато людей, які нещодавно померли і з’являються тепер у вигляді привидів.

Цікаво, що основні фільми та серії «Скубі-Ду» виходили в 1970-х роках, коли у світі панувало сильне напруження щодо третьої світової війни. Деякі люди настільки боялися такого розвитку подій, що справді будували собі бункери та жили в передчутті трагедії. Тож одна з теорій такої кількости «свіжих» привидів у мультфільмі полягала в тому, що герої «Скубі-Ду» вже живуть після війни. Або хоча б серйозного економічного колапсу. Але щось страшне в їхній історії точно трапилося.  

Аладдін

Пригадайте найпершу сцену в оригінальному мультфільмі про Аладдіна (1992 рік). Можливо, в дитинстві ви її промотували на касеті або ж просто ігнорували: там немає ні екшену, ні гарних персонажів. Лише старий дивакуватий чоловік, який дуже хоче продати невидимому глядачеві магічну лампу. Він так прагне заробити на нас грошей, що починає вигадувати дивовижні історії про свої товари. Простіше кажучи, створює додану вартість вінтажним речам.

Історія про Аладдіна, Джина та Жасмін – одна з багатьох розповідей цього стереотипного східного торговця. А голос купця та Джина належить одному акторові – нашому улюбленому та неперевершеному Робіну Вільямсу. Персонажі навіть схожі візуально: блакитне вбрання, червоний пояс і однакова форма бороди. Тож цілком логічно припустити, що весь подальший сюжет – лише бурхлива фантазія чоловіка з перших кадрів. Але, погодьтеся, лампу він усім нам продав.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: