Чому нам соромно розмовляти про секс навіть із партнерами/-ками та як із цим боротися?
Разом проти коронавірусу: збираємо 1 000 000 грн на захисні костюми для лікарів. Твій внесок важливий!
Майже кожна стаття про проблеми в стосунках, сексі чи прийнятті себе завершується порадою: не мовчіть, розмовляйте з партнером/-кою. Усе правильно та логічно: якщо проблему не озвучити, то вона точно ніяк не вирішиться та нікуди не зникне. Однак для деяких відверта розмова на інтимну тему з партнером така складна, що її постійно уникають і відкладають на майбутнє.
Це створює ще гірше відчуття: якщо не виходить адекватно обговорити питання навіть із найближчими людьми, то які взагалі є варіанти? Інколи це стосується не тільки якихось критичних проблем, а й «дрібних» побутових бажань, через які не хочеться загострювати стосунки або створювати дискомфортні ситуації. Але врешті-решт легше не стає: відчуття недомовок залишається, а невдоволення стосунками тільки підсилюється.
Чому говорити про секс незручно?
Ми нарахували щонайменше 5 причин:
1. Багато шаблонів поведінки ми успадковуємо від батьків. Саме вони в дитинстві є прикладами того, як мають спілкуватися між собою партнери. Свідомо чи ні, але деякі дорослі створюють напруження навколо теми будь-якої близькости: сварять дитину за запитання про секс, голосно сваряться одне з одним щодо власних стосунків або взагалі табуюють тему тілесности. Згодом у людини цей досвід перетворюється на чіткий посил: будь-яка розмова про секс спричинить тільки додаткові проблеми.
2. На вас надто впливає масова культура. Згадайте: ні в художніх фільмах, ні в порно актори посеред сексу не кажуть «Зачекай, зараз краще трохи лівіше». Інтимні сцени навіть у якісному кіно знімають переважно без діалогів про комфорт або його відсутність. Тож багатьом здається, що в реальному житті «переривати» секс озвученням власних бажань – це псувати момент. Натомість усе виходить навпаки.
3. Ви боїтеся образити партнера/-ку. Часто сексуальне життя надто сильно пов’язане з нашою ідентичністю, тож будь-яка пропозиція може бути оцінена як критика або особиста образа. Інколи ми так вважаємо тільки в думках, а насправді партнер/-ка радо сприймають наші прохання. Однак часом через власні комплекси розмова стає надто обтяжливою або навіть агресивною.
4. Ваші бажання здаються вам надто «дивними» чи навіть «збоченими». А розповісти про них іншій, навіть дуже близькій людині – це можливість наразитися на підтвердження такої «збочености». Зазвичай це доповнюється внутрішньою необхідністю завжди знаходити підтримку та позитивну оцінку власних дій від когось іншого.
5. Ви не готові до складної відповіді. Наприклад, розумієте, що з певною позицією або переконаннями людини миритися не зможете, але стосунки завершувати не бажаєте. Тож надаєте перевагу незнанню та замовчуванню, відкладаючи важливу розмову на майбутнє.
Коли причина сором’язливости виявлена, стає зрозуміліше, в якому напрямку рухатися далі. Інколи, щоб прибрати внутрішній блок навколо обговорення сексу, потрібно багато часу та вправ над собою (подеколи звернення до спеціалістів). Проте для початку можна спробувати зав’язати розмову про інтимні стосунки і переконатися, що це не так страшно.
Як розпочати розмову про секс?
Спочатку зрозумійте самостійно, що саме вас хвилює. Краще не змішувати все в купу та виокремити кілька чітких побажань або проблем. Інколи це зробити важко через відсутність достатнього словника на тему сексу: ми можемо елементарно не знати, як називаються пози, відчуття, органи та практики. За численними евфемізмами та метафорами, яких нас навчили з дитинства, також ховається нерозуміння, чим конкретно займаються сексуальні партнери.
Через це гарною практикою буде почитати статті чи книжки з питань, які вас хвилюють найбільше. Так ви будете впевненіші в тому, чого ви хочете та як це висловлюєте. А також може зникнути ніяковість, що такого ні з ким, окрім вас, не траплялося. У більшості випадків це зовсім не так.
Найбільш ефективно дивитися гумористичні виступи й стендапи на тему сексу – ідеально навіть удвох. Коли градус «серйозности» та «питання життя і смерти» знизиться, обговорення побажань може виявитися легкою та цікавою розмовою, яка увійде до повсякденної практики.
Наступний крок: зрозуміти, що навіть якщо розмова спровокує конфлікт між вами та партнером/-кою – це нормально.
Як і будь-яке інше непорозуміння в стосунках, це не є сигналом, що з вашою парою щось не так. Однак подальший діалог або вирішення проблеми покажуть, чи ви обоє готові розвиватися та бути чутливими одне до одного.
Якщо ж партнер/-ка реагує різко (за умови, що ви не переходили на особистості та тактовно висловлювали побажання), це не ваша провина. Можливо, іншій людині також потрібен час, щоб розібратися в собі та своєму ставленні до сексу. Однак у будь-якому випадку озвучення власних потреб не може бути приводом для психологічного та фізичного насилля з боку партнера/-ки. У такому випадку це свідчить про крайню токсичність і небезпеку стосунків загалом.
Наостанок: починаючи розмову, ви й самі маєте бути готові до побажань партнера/-ки. Чудово розпочати діалог з пропозиції висловлюватися у відповідь про наболіле чи потаємне. І реагувати відповідно: без образ, звинувачень або принижень.
А найкращим результатом стане момент, коли до розмов про секс не потрібно буде довго готуватися та підбирати слова – і вони стануть буденною, але від того не менш цікавою й корисною практикою.
Теми, які варто обговорити кожній парі:
- Обстеження на наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом: дізнатися, чи проходив/-ла партнер/-ка тестування, як давно та чи мав/-ла після цього статеві контакти? Запропонувати пройти обстеження разом знову – також хороший варіант.
- Задоволення, бажання та табу. Якщо складно формулювати, можна ставити питання іншому/-ій у форматі «так–ні». Це значно полегшить початок розмови.
- Контрацепція та планування родини. Навіть якщо ви користуєтеся контрацептивами, від незапланованої вагітности в гетеросексуальних стосунках не застрахований ніхто. Обговорити, що ви з партнером/-кою будете робити в цьому випадку, однозначно варто.
