Що таке арт-хаус? Думки експертів та улюблені фільми
Останнім часом що тільки не називають арт-хаусом – і низькобюджетне кіно, і кіно на межі фолу, і будь-яке кіно, зняте студентами Карпенко-Карого університету, і просто відверто дивне кіно. Чи справді це поняття так широке чи воно все ж таки має свої рамки? Чи все авторське кіно можна називати арт-хаусом? Як відрізнити арт-хаус від відвертого несмаку? За відповідями на ці запитання bit.ua звернувся до фахівців із кіноіндустрії.
Фільми арт-хаус
Арт-ха́ус (англ. Art house, літер. «дім мистецтв»; також званий «art cinema», «art movie» або «art film») — фільм, орієнтований не так на масову аудиторію. Ця категорія фільмів часто включає некомерційні, самостійно зроблені фільми, а також фільми, зняті маленькими кіностудіями. Кінокритики часто протиставляють фільми арт-хаус т.з. «Голлівудським фільмам», вказуючи у вигляді відмінностей: соціальний реалізм, авторське бачення режисера, фокус на думках і відчуттях персонажа, а не рух сюжетних поворотів.
Олександра Кравченко, прес-аташе “Артхаус Трафік”:
Арт-хаус – з ряду тих понять, про які всі знають, але ніхто сказати не може. У США арт-хаус фільмами найчастіше називають будь-яке не американське кіно – і, у деяких колах, використовують як евфемізм для гей-порно. Артхаусом також називають будь-який кінопродукт не студійного, малобюджетного чи незалежного виробництва. Нерідко це слово вживають як лайливе, маючи на увазі головним чином недивні кіно-експерименти, які, незалежно від реальної культурної якості, не цікаві нікому, крім кінокритиків, синефілів та претензійних снобів.
в наші дні артхаусом можна вважати будь-яке кіно, не схоже на фільм “Месники”
Мені найбільше подобається пояснення японського режисера Такеші Кітано, який сказав, що у наші дні артхаусом можна вважати будь-яке кіно, не схоже на фільм “Месники”. Іншими словами, є кіно, яке подобається і піонерам, і пенсіонерам. Все інше – це артхаус, так чи інакше. Арт-хаус фільми – це кіно не для всіх, але сучасний артхаусний кінематограф настільки різноманітний, що буквально кожен знайде для себе щось на смак. Хтось любить авангардне фестивальне кіно; хтось – неймовірно модний американський підвид, інді-мувіз (від independent, незалежний) – у цій ніші вже є свої суперзірки та чималі бюджети; є і так званий арт-мейнстрім: жанр, який не заграє з масовими архетипами і колективним несвідомим, але все ж таки налаштований бути близьким глядачеві – поставками саме такого кіно і займається Артхаус Трафік.
Улюблені фільми арт-хаус на даний момент: “Вислизна краса” Бертолуччі, “Астенічний синдром” Кіри Муратової, Фауст” Олександра Сокурова.
Арт-хаус
Олександра Ковальова, PR директор “Інше кіно”
Поняття “арт-хаус кіно” існувало в повному обсязі років 10-15 тому. Коли кіноаудиторію посилено годували фільмами з Жаном Клодом Ван-Даммом, а “розумне кіно” з’являлося лише на фестивалях і до широкого прокату майже не доживало. Зараз ця грань між арт-хаусом та мейнстримом стирається. Бойовики, розраховані на широку аудиторію, стають все розумнішими, іноді навіть із претензією на філософствування. А “вузькопрофільне кіно” від Ван Сента, Фон Трієра, Бернардо Бертолуччі та інших майстрів збирає повні зали. Мені здається, це позитивна тенденція, – вона вказує на підготовленість нинішнього глядача, незрівнянного з глядачем 20-річної давності.
Як це впливає на арт-хаус жанр? Арт-хауса в тому чистому вигляді, яким він був спочатку, майже не залишилося. Натомість з’явився напрямок арт-кіно, “іншого кіно” – це картини без божевільних бюджетів, порівнянних із зовнішнім боргом африканської держави, але картини розумні, нонконформні, скажімо, які відкидають певною мірою наративи світової кіноіндустрії. Простіше кажучи, кіно, як таке, давно перестало бути винятково мистецтвом. Частина кінопроектів є суто розвагою (ніж кінематограф і був спочатку) і в цьому немає нічого поганого. А друга частина залишається культурним явищем, але попит на нього зріс дуже сильно. Тому важливо пам’ятати, що насправді “арт-хаус” – це не кіножанр, це просто інтимніше кіно, яке може зрозуміти і полюбити дуже вузька аудиторія. Як тільки ця аудиторія починає розширюватися, щойно “інше кіно” починають цінувати все більше і більше людей, артхаус перестає бути артхаусом.
Бачите перед собою малобюджетний фільм, спробуйте застосувати до нього слово “мистецтво”. Виходить? Отже, перед вами артхаус.
Чи все малобюджетне кіно арт-хаусом? Є один дідівський метод. У слові артхаус є слово “арт”, тобто мистецтво. Бачите перед собою малобюджетний фільм, спробуйте застосувати до нього слово “мистецтво”. Виходить? Значить перед вами артхаус. Не виходить – це просто B-movie. В Україні, наприклад, все кіно можна назвати малобюджетним. Чи це Артхаус? Боронь боже, звичайно ні.
Як відрізнити арт-хаус від іншого кіно? Я не бачу в цьому сенсу. Поняття “арт-хаус” це ще один ярлик, що наклеюється на кіно. Я розумію, навіщо використовують слово “арт-хаус”, але не потрібно намагатися розділяти їм кіно на гарне та погане. Тим більше, що зараз це слово набило жахливу оскому всім і вся. Є просто гарне кіно, а є погане. І все це суто суб’єктивно.
Улюблені фільми арт-хаус на даний момент: “Олдбой” Пак Чханука, “Резіна” Квентіна Дюпе, “Шапіто-Шоу” Сергія Лобана.
Найкращі арт-хаус фільми всіх часів
Анастасія Верлінська, менеджер проектів FILM.UA
Особисто мені арт-хаус простіше називати авторським кіно. Сьогодні саме слово «арт-хаус» — уже стереотип: маленькі бюджети, невідомі актори, режисери тощо. Але якщо розібратися, то це не зовсім так. У арт-хаусі топ знімаються зірки першої величини, такі як Тільда Суінтон, Еван МакГрегор, Кевін Спейсі тощо. Що ж до самого поняття, то будь-яке авторське кіно – це конкретне бачення конкретного режисера. Як правило, це драматичне кіно, яке приділяє увагу насамперед проблемам головного героя, його переживанням, способу життя, і тільки коли глядач «зрозумів» героя, навколо нього починають відбуватися події, що змінюють його життя.
і тільки коли глядач «зрозумів» героя, навколо нього починають відбуватися події, що змінюють його життя
Власне, вплив таких ситуацій, а найголовніша поведінка в них героя і є відмінною рисою авторського кіно. Гостросоціальні та психологічні проблеми – не те, заради чого середньостатистичний глядач піде в кінотеатр чи захоче подивитись після напруженого робочого дня будинку – саме тому арт-хаус протиставляється мейнстріму, «масовому» кіно. І якщо у звичного голлівудського кіно є певна структура побудови сюжету, то авторське кіно – це ще й пошук нових форм висловлювання, які найчастіше сприймаються лише справжніми кіноманами.
Кращі арт-хаус фільми всіх часів: “Жити” Василя Сигарєва, “П’єта” Кім Кі дука та “Темна Конячка” Тодда Солондза
Дмитро Авдєєв, продюсер, TVBOY Production
На мій погляд, останнє точне визначення арт-хаусу дав Максим із шоу +100500“, коментуючи відео про “синю банку” – “Саме так має виглядати артхаус. Ніякий там ні чувак сплячий вісім годин, ні які там повії – трубочниці. Блакитна банка і пердяча дупа. Ось воно чітке визначення арт-хауса. Геніально!”. Якщо серйозно, це поняття стало дуже розмитим останнім часом, і на ньому часто спекулюють, видаючи реальне сміття за арт-хаус, а артхаус за сміття.
Блакитна банка та пердяча дупа.
Ось воно чітке визначення арт-хаусу. Геніально!
Для мене “Олдбой” Пак Чхан-ук’а – це артхаус, а Ельдар Богунов знімає сміття. Вам може бути навпаки. І крапка.
Арт-хаус топ: “Олдбой” Пак Чханука, “Пальці” Джеймса Тобека та “Зображуючи жертву” Кирила Сєрєбряннікова
