Що читає і дивиться команда bit.ua на новорічних канікулах?
Ірвін Ялом, кулінарні блоги, «Хіросіма, любов моя» та багато іншого – команда bit.ua ділиться враженнями від книжок і фільмів, які захопили на новорічних канікулах.
Катя, редакторка спецпроєктів bit.ua
Нещодавно мені подарували домашній проєктор, свій вільний час я витрачаю на перегляд фільмів. Беру сирний попкорн, собаку на руки, вимикаю інтернет на всіх пристроях і пропадаю на 2 години. На зимових вихідних планую розважатися по-карантинному, не виходячи з кімнати та під улюблені фільми. Буду дивитися кінострічки, пов’язані з дитинством.
«Залишся зі мною» Роба Райнера – мій най-най фільм про пригоди та справжню пацанську дружбу. Тут зустрілися два моїх улюблених Кінги: фільм, знятий за мотивами оповідання Стівена Кінга, а головний саундтрек стрічки – пісня «Stand by me» Бена Кінга. Він створений для теплих вечорів, тому я додала його у свій вішліст першим.
Моя улюблена комедія про підліткову любов – «Королівство повного місяця». Втеча зі скаутського табору з хлопчиком, який тобі подобається, дикі танці босоніж на піску, а головне – жодних дорослих. Якби можна було переграти своє перше кохання за будь-яким сценарієм, я опинилася б у цій стрічці, яку зрежисував прекрасний Вес Андерсон. Обов’язково приготую собі гарячий шоколад та подивлюся цей фільм на свята.
Запланувала також перегляд «Володаря перснів. Повернення короля». Це третя частина саги, яку я недооцінювала раніше. А тепер переймаюся долею персонажів та чекаю на Різдво – день, у який ми з хлопцем домовилися подивитись стрічку. Можливо я буду в костюмі ельфійки, щоб зануритися в атмосферу фільму, але це не точно.
Щодо книг, зараз я читаю «Шлях митця» Джулії Кемерон. Це путівник з відновлення для тих, хто опинився у творчій кризі. Виконую вправи, воджу себе на творчі побачення, пишу зранку три сторінки тексту, щоб викинути зайве з голови та відпочити. Завдання №1 на період зимових свят – не припиняти це робити.
У важливі періоди життя повертаюся до книги Ірвіна Ялома «Вдивляючись у сонце. Долаючи страх смерти». Зараз у мене саме такий період, непростий та змінотворчий. Може здатися, що читати книжку про смерть на початку року не найкраща ідея, та мені норм.
Поліна, редакторка bit.ua
«Купи собі той довбаний букет» Тари Шустер
Якщо у тебе, як і в мене, нестабільний емоційний стан, то, скоріше за все, зараз ти лежиш під ялинкою та не хочеш ворушитися (але дякую, що навіть у такому стані читаєш bit.ua).
Якщо відверто, я ненавиджу мотиваційну літературу про успішний успіх. Однак і цю книжку б я не назвала суто мотиваційною. Авторка ділиться досвідом виходу з глибокої депресії, якимись прийомами, які допомогли змінити свої звички та ставлення до себе та своїх проблем. Тут немає менторського тону, зате є проста та дружня мова, оповідання і компліменти :) Книжка покращує настрій та якимось магічним чином змушує припинити тебе звинувачувати в усьому себе (і ні, це не пусті слова).
«Джерело» Айн Ренд. Перечитую цю книжку раз четвертий, певно. Дуже її люблю.
Я згодна щодо всієї критики Атланта та його розправлених плечей. І загалом критику до Ренд також підтримую цілком. Проте «Джерело» – якийсь дивний виняток. Роман розповідає про молодого архітектора, «не такого, як усі». Він відмовляється від роботи, де його змушують проєктувати несмак, зухвало відповідає на хейт і забиває на кар’єру та гроші, щоб робити тільки те, що подобається. Усе як у житті.
Те, за що я найбільше люблю цей твір, – це описи архітектури та діалоги. Ти одразу візуалізуєш ці будівлі в уяві, а згодом навіть починаєш гуглити, чи не існують вони часом у реальності (спойлер: існують).
«Піна днів» Борис Віан
Віан – моє відкриття 2020 року. Усе, що я читаю від нього, викликає у мене захват. Якби ми жили в один час і в одному місці, я неодмінно б з ним познайомилася: ми б пили сауер у барі по вечорах, обговорювали б укрсучліт, дивилися б Гаспара Ное та ходили б на джазові вечори.
Я погано розумію, як можна описати коротко «Піну днів». Це щось суперпросте і надзвичайно незрозуміле водночас. Це доволі веселе та безмежно сумне чтиво. Тут про любов. Утім, не таку солодку та приторну, а дивну, неоднозначну та трагічну. Не аж таку, щоб хотілося ридати цілодобово (і це добре, бо такого й у повсякденні вистачає). А ще роман читається суперлегко: Віан – панк зі світу літератури.
Серіал «Паперовий будинок»
Якщо ви досі не подивилися його – дуже-дуже-дуже терміново мерщій дивитися. Чи відірветеся ви від перегляду, доки не подивитеся всі серії? Ні, навряд (але навіщо ще потрібні канікули?). Чи скакатиме ваш тиск під час перегляду, ніби «хто не скаче, той москаль»? Однозначно! Але мій вирок – це найкрутіший серіал, який я дивилася.
Уся фішка в сюжеті. Він дуже динамічний, попри те, що події відбуваються приблизно на одній і тій самій локації. Тут немає беззмістовних розтягувань діалогів, а всі дії героїв плюс-мінус вмотивовані, оскільки персонажі пропрацьовані та чудово розкриті.
«Той, хто біжить по лезу», «Той, хто біжить по лезу 2049»
Я досі не можу визначити, яка із частин мені подобається більше: з одного боку – молодий Гарісон Форд, з іншого – Раян Гослінг. Це класика неонуару та ретровейв-культури. Я не знаю чому, але вся ця атмосфера дуже кльово створює новорічний настрій.
Люди, роботи та суцільний неон (і ще Гарісон Форд) – це все, що потрібно, щоб підкорити моє серденько. А ще кльове музло. Однак і воно тут також є.
«Джульєтта і духи», Фелліні
Це перший кольоровий фільм Федеріко Фелліні. Відчуття, що він нарешті «дорвався» до кольору, бо кожну мізансцену хочеться смакувати. Ця стрічка – одна з найулюбленіших фільмів Фелліні, хоча й не надто касова і популярна.
Жіноча самодостатність, сексуальна розкутість, спіритичні сеанси та безмежний психодел. Ви можете чогось не розуміти, але це точно не головне в цій стрічці. Просо насолоджуйтеся постановкою, грою акторів та поєднанням кольорів.
Олена, редакторка bit.ua
Зазвичай водночас читаю дві книги, просто в різному темпі – якась захоплює більше. Наразі у мене Славенка Дракулич «Вони б і мухи не скривдили» – про війну в Югославії та військові злочини. Найважливіше – що вона про те, що будь-які вчинки мають свою правду, свої мотивації і виправдання. А кожна людина має темний і світлий бік.
Також читаю Маршала Розенберга «Ненасильницьке спілкування» – хороша методика для розвитку емпатії і вміння слухати та чути інших.
Дивлюся третій сезон Chef’s Table – коли ж ще дивитися документальний серіал з максимально «смачною» картинкою, як не на новорічних святах? :)
Також я на другому сезоні крутого серіалу Money Heist – про геніальне пограбування Королівського монетного двору Іспанії. Трилер про гроші і продуманий до дрібниць злочин. Чула про нього чимало хороших відгуків, і коли почала дивитися, то вже не відірватись.
Настя, випускова редакторка bit.ua
Взимку читати книжки про літо вважаю ледь не злочином – холод. Відстороненість, неквапливість і відчуття, ніби кожне слово та дія викарбовуються у снігу – це все про книжки, події яких за сюжетом відбуваються взимку, і читати їх круто саме тоді, коли за вікном сніжить (або принаймні коли зима настає за календарем).
Моя книжка цьогорічних зимових канікул – це «Впусти мене» Йон Айвіде Ліндквіста. Ще років у 16 я подивилася однойменну екранізацію 2008-го, переглянула нещодавно і зрозуміла, що хочу прочитати оригінал. Роман можна назвати горором через велику кількість сцен, які дійсно мають лякати і зі своїм завданням непогано пораються, та водночас він напрочуд затишний. Знаєте, як це відчуття, коли вибігаєш після школи взимку, кілька годин гасаєш з друзями, а потім йдеш додому: вже темнішає, запалюють ліхтарі, обличчя горить на морозі, а в тілі солодка втома, а потім, вже вдома, перевдягаєшся в піжаму та п’єш гарячий чай з лимоном і двома ложками цукру. От приблизно такі відчуття. Та все одно не забувайте, що книга про вампірів (тільки без цокання, «Сутінки» навіть поряд і не стояли), тож, якщо ви надто вразливий/-а, краще за цю книжку не братися. А якщо ні – то можу порадити від себе і книжку, і фільм 2008-го. Сучаснішу екранізацію не бачила і маю побоювання, бо римейк «Керрі» за Кінгом, наприклад, з тією ж Хлоєю Морець мене засмутив.
Фільм, який нещодавно подивилася і який мене зачепив, – «Hiroshima mon amour» Алана Рене (1959). Про події в Хіросімі тут теж є, і це страшні й болючі кадри, та все ж акцент на стосунках головних героїв – архітектора з Японії та акторки з Франції – і їхнього (не)можливого кохання. Мені тут чується відлуння новели «Момент» Винниченка, яку обожнюю зі школи, а загалом на цьому порівнянь, мабуть, і досить: фільм самобутній, і подивитися його варто (звісно, якщо ви не шукаєте сімейні новорічні комедії – тоді відкладайте його до кращих часів).
Надя, редакторка bit.ua
З книжок у мене Георгій Данелія «Безбілетний пасажир», а ще Гілліан Флінн.
Почала дивитися серіал «Хід Королевою» за рекомендацією друзів – поки подобається. Збираюся знову переглянути «Реальних упирів» Тайки Вайтіті, дуже малобюджетний і кумедний фільм про вампірів.
Дивлюся відео Кріса Х’юса, власника невеликої вебдизайнерської компанії в Канаді. Він створює влог про те, як він будував і будує свій бізнес. Подобається влог Maangchi про корейську кухню – на її ютуб-каналі понад 5 мільйонів підписників.
