Спецпроєкти

Ті, що збуджуються від чхання: звідки взявся цей фетиш та як він сумісний із коронавірусом


Ми все розуміємо. Фетишисти, що чхають, – дуже дивна тема. Усе, що виникає всередині, коли люди про це чують, – сміх та одне запитання: Щооооо?

Але так, це правда. Вони існують. У мережі є навіть спільнота людей, які збуджуються від чхання. Якоїсь миті користувачі Twitter почали висміювати повідомлення з їхніх форумів, і вони вирішили періодично змінювати вебадресу.

Серйозно? Фетиш на чхання?

Домовимося відразу: фетишисти, що чхають, – скорочення. Оскільки йдеться про збудження не тільки від власного чхання, але й про спостереження за тими, хто чхає. До того ж таких значно більше.

Згадки про більшість форм сексуального фетишизму з’явилися ще до появи інтернету. Сексологи дев’ятнадцятого століття зібрали сотні історій про різні фетиші у своїх роботах про сексуальні вподобання людства. Але про фетишистів, які чхають, в архіві – ніц. Найімовірніше, не через те, що їх не було, а тому, що це просто не досліджувалося.

Наприкінці XX століття фетишисти почали публікувати інформаційні бюлетені, присвячені своїм інтересам. Були інформаційні бюлетені про фут-фетишизм, латексний фетишизм, фетишизм з ампутованими кінцівками тощо.

Знадобилася поява Інтернету й соціальних мереж, щоб суспільство відкрило для себе нову форму – фетиш від чхання.

Один із носіїв такого різновиду сексуальних збуджень створив цілий сайт (попереджаємо: він дуже дивно зверстаний і не оновлюється від 2018 року), щоб розповісти людству про особливості цього фетишизму, а також підтримати інших людей, які помічають за собою його ознаки.

Згідно з інформацією на ресурсі, перші згадки про інтерес до чхання з’явилися в мережі 1995 року у вигляді повідомлень про фетиші загалом у групах новин. До 1999 року в мережі було всього близько 400 фетишистів, що чхають. Вони створювали чати й форуми. За підрахунками, сьогодні їхня кількість зросла до 9 000 представників (йдеться саме про активних учасників тематичних форумів). 

Звісно, це ніщо порівняно з форумами та спільнотами більш популярних фетишів. З огляду на те, як інтернет має тенденцію збільшувати навіть найменші ніші, фетишизм на чхання – один із найрідкісніших сексуальних інтересів.

Чому саме чхання?

А чому саме ноги, памперси, таргани, люди у вигляді меблів тощо? (так, ви здивуєтеся, від чого ще можуть збуджуватися люди).

Існує старий міф, що 10 чхань поспіль еквівалентні оргазму. Це далеко не так, але фізіологічні паралелі між чханням і оргазмом важко ігнорувати.

Оториноларингологи (ЛОРи) Мурат Сонгу і Джемаль Чинги описують чхання як «рефлекс, який можна розділити на дві фази». У першій, «чутливій», ​​фазі слизова оболонка носа стимулюється хімічними або фізичними подразниками. Вони, зі свого боку, викликають нервову стимуляцію, яка посилюється, поки не досягає «порога». З погляду непрофесіонала цей поріг – це момент, коли ви розумієте, що вам потрібно чхнути, і починаєте піднімати руку до носа.

Cat with a funny face

Друга фаза чхання, яку Сонгу й Чинги називають «дихальною», складається із заплющення очей, глибокого вдиху, а потім форсованого видиху. Саме чхання являє собою «раптове розширення голосової щілини. Це викликає вибуховий вихід повітря через рот і ніс, змиваючи слизові уламки й подразники.

Оргазм – це рефлекс, який відбувається схожим способом: початкова чутливість і збільшення стимуляції до порогового значення. Також схожа і фізіологічна реакція: скорочення м’язів, пришвидшене серцебиття й еякуляція.

Це, звісно, не означає, що оргазми і чхання діють однаково. Але, ймовірно, саме в цих схожостях і знаходять інтерес фетишисти. На сайті про фетишизм на чхання користувачі говорять отаке:

«Важко точно описати те, що я відчуваю, але це свого роду комбінація звільнення, полегшення, збудження й розслаблення – усе в одному».

«Фізичний акт чхання (накопичення, вивільнення, гарне почуття після цього, якщо висловити це в більш короткому форматі) схожий на щось ще».

Вам не здається це описом чогось, окрім чхання?

Що саме їх збуджує?

Є багато різновидів такого фетишу: хтось збуджується від початкової фази (коли організм тільки готується чхнути), хтось – від кінцевої (коли відбувається саме чхання). Комусь подобається довге чхання, а комусь навпаки – коротке й раптове. Є навіть розбіжності в гучності та силі чхання. Дехто навіть має слабкість перед придушеним чханням – коли людина стримує себе, щоб не чхнути (до речі, це шкідливо для організму).

Водночас дехто вважає сексуальним саме факт того, що під час чхання людина втрачає контроль над своїм тілом і реакціями. В одній із розповідей на сайті йдеться:

«Жодна людина не може приховати, хто вона насправді, коли чхає. Усього на одну секунду вони дозволяють нам мигцем побачити те, що вони не можуть приховати, бо це те, що вони не можуть зупинити. Це красиво й дуже сексуально».

Як ми вже говорили, є й ті, кого збуджує власне чхання. На сайті можна знайти історії людей, які навмисно намагалися захворіти, щоб частіше чхати.

Але ніщо з цього не відповідає на запитання, як виникає цей фетиш. Психологи припускають, що фетиші сягають корінням дитинства. Про це, зокрема, писав і Зіґмунд Фройд: «Вибір фетишу – це наслідок певного сексуального враження, отриманого зазвичай у ранньому дитинстві».

Більшість користувачів сайту зазначають, що відчували фетиш з дитинства, і багато хто може пригадати конкретні випадки, коли в них виникали сильні еротичні асоціації із чханням. Наприклад, жінка пише: «Я дивилася мультфільм «Вулиця Сезам», де один із героїв – граф фон Знак – чхав, нюхаючи квіткові горщики. Люди, це було дивовижно».

Concept of allergies to domestic animals.

А як же коронавірус?

Отут найцікавіше. Період, коли всі навколо чхають, здається, мав би перетворити світ на рай для фетишистів. Але є багато «але».

По-перше, спрацьовує моральний аспект: важко збуджуватися від чхання, яке спричиняє вірус, що вбиває мільйони людей у світі. 

«Я знімаю фетиш-відео про чхання і серйозно побоююся, що вірус негативно позначиться на моєму бізнесі. Чхання навіть не є ознакою коронавірусу, але багато моїх клієнтів не хочуть, щоби хтось чхав під час реальної пандемії. Я вже помітив падіння щоденних переглядів», – написав один із користувачів Reddit.

Друга причина – банальний страх підхопити вірус. Фетишисти розповідають, що їх приваблює саме алергія або навмисно спровоковане чхання (як перець або інші подразники, які можуть спричинити чхання). На форумі створили навіть окрему тему для обговорення коронавірусу:

«Можливо, я не завжди хочу жити, але не хочу лікуватися від пневмонії. І навіть якщо інфекція буде легкою для мене, завжди є ризик передати її комусь, кому не пощастило. Краще взагалі уникнути зараження. Але я так само ставлюся до звичайних простудних захворювань».

«Щоб насолоджуватися будь-яким видом сексуальної активності, фетишистським або яким-небудь іншим, потрібне тіло – бажано живе й здорове».

Також ми знайшли цікавий топік, де користувачі/-ки запитують, наскільки ок бути медиком, маючи такий фетиш. Думаємо, ви зараз уявили, як якась медсестра або лікарка збуджується щоразу, коли до лікарні привозять людину з коронавірусом. Але ні, в обговоренні користувачі розповідають, що здебільшого не відчувають збудження від чхання через якісь хвороби.

Хай там як, будь-які фетиші – це цілком нормальне урізноманітнення сексуальності. Головне – щоб усім учасникам цього процесу було комфортно за таких умов. І якщо, прочитавши цей матеріал, ви плануєте переживати, що хтось поруч у метро/магазині/на роботі відчує збудження, якщо ви чхнете – дарма, бо представників такого фетишу справді вкрай мало. До того ж здебільшого вони просто знаходять собі партнерів і партнерок, які згодні штучно спровокувати чхання для них. 

По суті, це той самий фут-фетиш. Навряд колись на пляжі ви замислювалися над тим, що ваші оголені п’яти можуть викликати в когось зацікавленість, еге ж?

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу з тестами! 😎