«Шибарi – це нова мова близькости». Навіщо люди зв’язують себе й партнерiв
Увесь світ перейшов в онлайн, тому в диджитал-просторі тепер можна не тільки легко оплатити комунальні послуги, а ще й відвідати заняття з шибарі – японської практики зв’язування. Про безпеку на заняттях і саму практику шибарі нам розповіла інструкторка зі зв’язування й авторка школи «Soul Shibari» Тетяна Терещенко.
Як усе починалося
Моя практика шибарі почалася з відеоуроків бондажистів Two knotty boys ще 2010 року. Уже шість років я працюю інструкторкою та пів року практикую онлайн-уроки.
На мене вплинули БДСМ-стосунки, у яких я вчилася домінувати адекватно та правильно, щоб це було безпечно – як для мене, так і для людини, яка отримує цю домінацію та віддає свій контроль.
Мотузки я використовувала просто для фіксації та через їхній гарний і естетичний вигляд. А згодом на одному заході я побачила на сцені європейських та японських майстрів зі зв’язування і зрозуміла, що шибарі – це дещо більше, аніж просто фіксація й естетика.
Шибарі – це вже комунікація, у якій люди роблять великий акцент на чуттєвість. Шибарі – це нова мова, якою ми спілкуємося одне з одним. Люди, які виходять на сцену, зазвичай уже знають, що їм подобається та отримують від процесу задоволення.
На цьому заході я усвідомила, що в шибарі важливий контакт: щоб ті, хто зв’язує, турбувались про те, як відчувають себе ті, кого зв’язують. Елементарно можна запитати в іншої людини, чи все нормально. Ну а професіонали розуміють одне одного лише за сигналами погляду.
Ми навчаємося краще розуміти людину через тілесну практику та все, що ми робимо з тілом – зв’язуємо, звязуємо, обережно торкаємося з повагою до особистих кордонів. Ми працюємо через тіло з розумом.
Я зрозуміла, що це більше, аніж просто красиві обв’язки або програвання верхніх і нижніх ролей. Тут може не бути ролей підпорення та домінації, просто може бути ведений і той, хто веде.
Той, хто веде, відповідає за настрій і техніку. Ведений приймає та навчається розслаблятися, а згодом може відчувати всередині приємні хвилі та стан безпеки. Когось обмеження мотузками можуть лякати, а для когось – це стан захищеності, де вони відчувають себе ніби в люльці та під наспіви колискової.
Я вважаю, що той, хто зв’язує, не повинен у процесі думати тільки про своє задоволення. Шибарі – це завжди колаборація та взаємодія одне з одним.
Про перехід в онлайн
Я багато подорожую, а щоб завжди бути на зв’язку зі своїми учнями, торік налаштувала онлайн-заняття. Пандемія стала дуже хорошим поштовхом для мене, який змусив нарешті налаштувати диджитал-комунікацію.
Вихід в онлайн був великим викликом, я дуже боялась і не розуміла, як повинна спілкуватись із людьми через екран. Звичайно, коли бачиш людину вперше на екрані, то придивляєшся уважно та задумуєшся, як саме треба налагодити зв’язок.
Мої слова мають бути правильними та зрозумілими, щоб мотузки та думки в учнів пішли в потрібному напрямку, а не в якусь плутанину. Для онлайн-уроків важливо також тренувати терпіння, тому що тут усе не так, як наживо. Я от ніби щось розповідаю, а людина може в цей момент настільки концентруватися на тому, що вона робить, та не чути моїх слів.
Я чекаю, доки він/вона повернеться в реальність і повертаю його/її в початок.
Але мене це ніколи не дратує – розумію, що в людини це просто перший досвід зв’язування онлайн. Навпаки, я тренуюся бути більш конкретною як майстер. Учуся детально доносити слова до учня/учениці та пояснювати детально його/її дії, аж до дрібної моторики.
Сесію я не можу провести онлайн, а от навчати інших онлайн виходить чудово. Проводжу індивідуальні майстер-класи, групові уроки, є в мене і курс із шести уроків різних рівнів. Зустрічі проводжу в Google Meets – тут у мене бізнес-акаунт, завдяки чому я можу записувати заняття. Потім надсилаю їх своїм учням на пам’ять, тому люди додатково мають ще й відеобазу уроків.
Деякі уроки я взагалі зробила безплатними, наприклад лайвстрими, на яких я себе зв’язувала. Нині на моїй сторінці можна знайти близько 50 занять у вільному доступі. Я прекрасно розумію, що ситуація у світі нестабільна, тому люди шукають різні способи для подолання стресу та розслаблення. Не обов’язково для цього мати партнера/-ку.
На своїх уроках я завжди пояснюю такі речі, які може зробити будь-хто і які є безпечними. Зв’язуєш ти вже давно чи тільки починаєш свій шлях у шибарі – це завжди розслабляє розум і тіло. Після занять люди завжди залишаються у гарному стані.
Про безпеку на заняттях
На своїх уроках я завжди розповідаю, куди можна класти мотузку, а куди – ні. Якщо людина не чує, що я кажу, то вона може собі нашкодити.
Якщо в когось без мого контролю вдома відбулись якісь казуси, то краще написати та запитати, як робити правильно. Я раджу також ще раз подивитися відеоуроки, щоб надалі не повторити помилки.
Буває, що до мене приходять люди, які не до кінця розуміють, що таке шибарі. Але я за діалог та за те, щоб люди спілкувались одне з одним перед тим, як щось робити. Я можу витратити більше часу на те, щоб поставити конкретні питання та почути відповіді. Тоді я можу розуміти, як правильно взаємодіяти з людиною.
Я веду більш терапевтичні сесії та працюю з психологами й психотерапевтами, які допомагають розшифрувати багато моментів у поведінці людей і зрозуміти, чому саме вони до мене прийшли. Наприклад, якщо положення мотузок лежить на якихось окремих частинах тіла, це може працювати на підсвідомому рівні та викликати в людини якісь асоціації. Іноді я можу й відмовити, якщо розумію, що людину шибарі може більш травмувати фізично та психологічно, а не допомогти. Також я не зв’язую людей, які приходять у практику тільки для забави, це не мій формат сессій.
Про терапевтичний ефект
До мене часто приходять люди, щоб подолати наслідки насилля, впоратися зі страхом і речами, які сильно «тригерять. Мотузка допомагає прожити такі моменти, та обов’язково, щоб усе було в супроводі майстра та з підтримкою. Коли ти розумієш, що з тобою роблять, то через біль, дихання, больові та емоційні техніки все відпускаєш.
Є люди, які приходять за відчуттям чогось нового. Але за цим також завжди щось приховується. Іноді доводиться докопуватися до самих деталей, щоб зрозуміти глибинну причину. От прийшла людина розслабитися, а я питаю «чому ти хочеш розслабитися?». Вона/він може сказати, що має якісь проблеми на роботі. А я у відповідь «то, може, сходити на масаж, навіщо тобі шибарі?». І починаємо розмірковувати, а чому ми любимо вимикати голову, коли нас щось обмежує.
У результаті виявляється, що все з дитинства, наприклад, якщо на людину дуже тиснули в сім’ї. І тепер, створюючи собі цей пресинг, людина відчуває себе як вдома. Деяким, навпаки, не подобається, що з ними такий пресинг був, і вони прагнуть прожити цей момент і відпустити. Моє завдання – не порушувати балансу, а підтримувати людину в тому, що він/вона хоче.
Про сексуальність практики
Корінь шибарі якраз і лежить у сексуальності та приємних тортурах. Буває, що людина скута, у ній багато стидливих почуттів і сюди вона приходить, щоб розкриватися. Буває й навпаки людина розкута сексуально, але приходить у практику й затискається. Тобто все дуже індивідуально.
Я вважаю, що шибарі – це той самий секс, але трохи в іншому його прояві. Для когось це просто медитація та розслаблення, але сексуальний контекст у будь-якому разі наявний, бо це дуже інтимний процес.
У людей часто під час зв’язування відбувається викид адреналіну. Якщо майстер плавно та м’яко переводить їх в інше положення або взаємодіє з ними досить стресово, а потім просто погладжує та створює контрастні відчуття, то вони вибухають від окситоцину й ендорфіну. А це, до речі, гормони щастя та сексуальної тяги.
У шибарі багато про секс – для кожного різною мірою. Хтось справді збуджується під час процесу, а для когось це просто легкий вогник. Та й сам секс також буває різним, це не завжди тільки пенетрація. Є багато іншого, крім прямого входження – приємні обійми, погладжування, яке створює всередині хвилі приємного тепла. Деякі люди навіть оргазмують від обіймів, тож усе залежить від порогів чутливости.
В моїх сесіях немає пенетрації чи іншого фізичного проникнення, але частіше є чуттєвість та сексуальність.
Про близькість
Часто люди приходять у шибарі, щоб забрати цю практику у стосунки, урізноманітнити своє сексуальне життя та стати ближчими одне з одним. Шибарі – це така мова близькости, коли ми торкаємося людини та довіряємо її діям. Особисто я, коли зв’язую, то можу десь піддати жару або затягнути мотузку, але загалом я за те, щоб усе було через турботу, відчуття контролю та близькости. І щоб люди трансформували все у приємну атмосферу
У партнерів, які практикують шибарі, секс зазвичай є в самому кінці, а спочатку вони навчаються не боятися близькости. Отже, шибарі – це один зі способів стати ближчими одне до одного, хоча й не дуже простий.
Для тих, кого зв’язують, – це часто зовсім нові відчуття – люди бачать щось нове на собі та почуваються частиною мистецтва. Вони почуваються важливими.
