Спецпроєкти

Як Ready in LED та LOW запускають нову хвилю популярности диско в Києві


У новорічну ніч в готелі BURSA було шумно та весело. На честь свята затіяли вечірку в стилі неонуар, натхнену серіалом «Вавілон-Берлін». У програмі, звісна річ, джаз-бенд. А після нього – дует діджеїв Jazzmate і Pavel Plastikk. В розпал вечірки Паша увімкнув трек, що вирізнявся з інших. Важкий електро-біт, синтетичний жіночий вокал та партії синтезаторів як із канонічних хітів New Order чи Depeche Mode. Натовп на танцполі наче вдарило струмом току! Залою пройшла міцна хвиля схвалених вигуків. В ту ніч аудиторія вперше почула музику Ready in LED. До дебютного релізу залишалось два місяці.

До останнього мало кто розумів, що це взагалі таке – Ready in LED? І лише в день релізу (26 лютого) стало відомо, що Ready in LED – це проект співачки та музикантки Олі Дібрової. В 2012-2016 роках вона була учасницею електронних гуртів GORCHITZA та DVOE. Але після того майже не випускала нову музику.

Ще не видані треки Ready in LED опинились в колекції Plastikk’а не випадково. Сьогодні він worldwide-менеджер проекту Дібрової. Роботу в її команді Паша почав ще на початку вересня минулого року.

«Навесні 2019-го я привозив в Closer Джона Талабота. Бойфренд Олі – Саша Варениця – написав мені у Facebook, щоб висловити свій респект. Виявилось, що «ƒIN» Талабота – це один з найулюбленіших його альбомів. Я запросив Сашу і Олю на свою вечірку, але Оля прийшла одна. Потім вона приїжджала на LOW ще раз, а за тим – ще і ще. Кожного разу вона уважно слухала сети діджеїв від початку і до кінця. А ще через якийсь час я зрозумів, що Оля взагалі не пропускає жодної нашої вечірки», – згадує Паша.

«Саша на LOW так і не з’явився. Оля ж ходила до нас наче на роботу і потім давала йому повний звіт: які треки пролунали, які добре працюють на танцполі, які їй вдалось впізнати за допомогою додатку Shazam. Тоді я почав здогадуватись, що вони щось задумали».

Влітку 2020 року Діброва показала Паші перші демо свого нового проекту Ready in LED. Доти він прохолодно ставився до музики нових українських артистів. Але ці записи його зацікавили. Оля і Саша запропонували Паші стати частиною їх команди і він, не довго думаючи, погодився.

З моменту виходу дебютного потрійного релізу Unreal минуло два місяці. Оля вирішила відразу підняти ставки, випустивши в один день міні-альбом, збірку реміксів та міні-фільм.
Поки важко сказати, наскільки цей план себе виправдав. Ready in LED не штурмує чартів на радіо чи ТВ в Україні, але поступово знаходить свою аудиторію у Європі. Наразі про проєкт пишуть модні парижани Les Yeux Orange, диско-редактори Mixmag та Magnetic Magazine, її музика лунає на FM-хвилях у Великій Британії. Музику Олі грають у своїх сетах відомі диско-діджеї: DJ Harvey, Severino (улюблений діджей самої Ройжн Мерфі), Грем Парк – в минулому резидент культового клубу Hacienda з Манчестеру.

Паша каже, що задоволений фідбеком на реліз та піар-кампанією в Європі. Ми зустрічаємось з ним за столиком в меломанському барі GRAM. Він часто грає тут та хвалить заклад за відмінний звук, киваючи у бік кастомної саунд-системи в нас за спиною. Цей заклад взимку 2018 року відкрив київський промоутер Віталій Бардецький та його дружина Ася Трубіцька. Тусовщики зі стажем добре пам’ятають колишній проєкт Бардецького – нічний клуб Хlib. Саме там кувалася перша слава бренду LOW Party, якому нещодавно виповнилось 12 років.

Паша дає нам екскурс в історію:

«З Віталіком ми знайомі дуже давно. Він був співвласником Хlib’а і запропонував мені зробити декілька вечірок з “іншою” музикою, яка б відрізнялась від популярного в ті роки електро або техно. Ми вирішили, що будемо грати slowtempo music, а потім із слова «slow» просто прибрали першу літеру. Так народилась назва. Першу LOW Party ми провели взимку 2009 року. В якості гостя був запрошений діджей із Москви – Глєб Дєєв. Потім ми привезли Біла Брюстера – автора книги «Last Night a DJ Saved My Life». Далі нас було не зупинити! Mungolian Jet Set, Prins Thomas… Всього за рік про LOW Party дізнались меломани зі всієї України та навіть Європи».

Тут – в GRAM’і, вже після новорічної вечірки у BURSA Паша тестував на публіці ремікси Ready in LED. Йому вдалось вирішити надскладну задачу. Він підписав на дебютний реліз нової артистки з України відразу трьох ремікшерів, відомих на всю Європу: німецького діджея Герда Янсона, норвезького диско-продюсера Prins Thomas та піонера жанру балеарік – Кеннета Багера з Данії.

Після ланчу в GRAM ми з Пашею йдемо до офісу агенції «Много Воды», де працює Саша Варениця та його команда. Саме тут, але в сусідній квартирі, знаходиться й музична студія Artreform, де Оля пише музику.

Саша с усмішкою згадує історію: «Наприкінці листопада в мене був День народження. Я запросив всіх на вечірку до GRAM’у. Поки збирався, приходжу – а там вже повний бар! Всі вітають. З усіма потрібно випити, обійнятись, прийняти подарунки. Аж тут мене хватає збуджений Паша і тягне поміж натовпу до внутрішнього двору закладу. Я не розумію, що сталося. А він мені: «Герд надіслав ремікс!». Виходимо у двір і слухаємо якесь коротеньке демо, приклавши до вуха телефон. А там прямо вау! Три в одному – італо-диско, ранній Depeche Mode, New Order. Паша каже: «Це буде просто розрив!». Так і сталося. Він ставив цей ремікс на Новий Рік в BURSA. Публіка так розійшлася, що Jazzmate потім не знав, який трек ставити далі».

Хлопці пояснюють, що для кожного нового артиста ремікси від іменитих продюсерів – це ледь не єдиний шанс потрапити до європейських радіостанцій, блогів та медіа. Бо до імен цих продюсерів у редакторів вже склалася довіра. І самі вони це прекрасно розуміють. Тому погоджуються на запис реміксу для інших (особливо, не знайомих) артистів дуже рідко. Тільки в тому разі, якщо їм дійсно подобається оригінальна музика цього артиста.

«Все склалось вдало для Олі, – зізнається Паша та додає: Без зайвої скромності, але я не пам’ятаю релізів зі списком таких імен на українській сцені».

Нас пригощають кавою, і ми проходимо до студії, куди з хвилину на хвилину прийде Оля.

Від Ready in LED ми чекаємо появи з кольорового диму та неонового сяйва навкруги. Але Оля повністю рушить шаблонне уявлення про новоспечену диско-принцесу. Вона забігає до студії та на автоматі вмикає усі кнопки та тумблери. Оля вся у чорному: важкі черевики, скіні, шкіряна куртка, капелюх та оверсайз худі з принтом у вигляді палаючого вогню. На шиї в неї масивна біжутерія… Не вистачає хіба що кийка чи пістолета.

«Настрій такий, – пояснює Оля та сумно жартує: Ще трохи – і ми тут усі почнемо слухати блек-метал».

Співачка не заперечує, що карантин, локдаун, пандемія вносять корективи в її плани.

«Звісно, ми могли відкласти запуск до кращих часів. Але коли вони настануть? І чи буде колись як раніше? Увесь минулий рік ми із Сашею створювали всесвіт Ready in LED, вивчали саму цю естетику – синтвейв, кіберпанк. Потім довго шукали мій упізнаваний саунд, а з осени працювали над відео разом із Мітею (ред. – режисер Mitti Misura – відомий за кліпами The Hardkiss та Івана Дорна). Завдяки карантину в нас було досить часу, щоб опрацювати кожну дрібницю та кожну деталь. Але коли в тебе вже все готово й ти тягнеш із запуском, є великий ризик просто перегоріти. Тому ми вирішили: будь що буде, дропаємо зараз!».

Для самої Олі цей перезапуск – важлива віха в її кар’єрі. Після того як вона залишила гурт DVOE, їй довго не вдавалося віднайти себе.

«Були депресії, сльози, розгубленість і відчай. Були десятки пісень, що опинялися в сміттєвому кошику. Зрештою, усе закінчилося блоком. Я підходила до мікрофона й розуміла, що просто не можу більше співати».

Саша додає: «Це був важкий період. У мене йде злет у кар’єрі. Я в той період відкрив агентство. Ми успішно запускаємо інших артистів. Я розділяю з ними їхні творчі перемоги, тріумфи, зростання. А поряд зі мною людина, якій прямо зараз дуже погано. І я не знаю, як допомогти. Були різні спроби. І шкодував її та робив стряску, давлячи на творче самолюбство, щоб вона розізлилась і довела мені, що не гірша за інших. Але все було марно. Я пропонував Олі десятки різних планів і стратегій. “Спробуймо в такому стилі або в такому…” Але її нічого не запалювало».

У 2019 році «Много Воды» отримали премію як найкраще музичне піар-агентство країни. Саша та його команда гучно заявили про себе, розробивши піар-стратегії запуску артистів Alyona Alyona і Alina Pash. До агенції вишикувалася черга. Але в кулуарах постійно пліткували: «Якщо він такий класний піарник, то чому ж не може розкрутити Олю?».

«Люди не знали всієї правди. Та в якомусь сенсі їхню логіку й можна було зрозуміти. Але чути все це було досить боляче. Моїй самооцінці це не шкодило. Але я переживав, щоб це не чіпляло її», – каже Саша.

Спеціально для Олі він розробив особливий творчий метод. У минулому клубний диджей, Саша збирав якісь дуже сирі музичні доробки Олі – тільки біт або гармонію, та робив за їхніми мотивами inspiration-плейлисти. Мовляв, сюди підійшов би такий-то синтезатор, така мелодія, вокальна фраза або якийсь прийом.

«Я математично вивів межі того саунду, у якому її вокал, її улюблені гармонії та прийоми розкрилися найкраще і на якийсь час заборонив виходи за ці межі», – пояснює Саша.

Оля додає: «Я тоді вже звикла до того, що всі мої демо опинялися в смітнику. Але тут сталося щось неочікуване. Заслухавши до дір черговий плейлист, я за один вечір зробила демо. Показую Саші, даю йому навушники та сідаю навпроти. Мені страшно, я бачу його напружене, зосереджене лице. А потім він починає хитати голову й розпливається в задоволеній усмішці. У мене неначе камінь упав із пліч. Це була найперша версія “Only Tonight”».

Незважаючи на проміжний гепі-енд, Оля не поспішає розслаблятися. Щодня їй у direct пишуть відомі європейські саунд-продюсери – пропонують спільні релізи, ремікси, видання на їхніх лейблах.

Паша пояснює: «Ми працюємо з піар-агенцією в Лондоні. Вони допомогли нам достукатися до провідних диджеїв на диско-сцені». Ту саму “Only Tonight” вподобали хлопці з Groove Armada та Дені Мур – вокалістка гурту Crazy P. Сингл тепло сприйняли та хвалять недавні кумири, а нині нові друзі Олі – італійські диджеї Massimiliano Pagliara чи Fabrizio Mammarella.

Паша знизує плечима: «Я поки що сам не можу до кінця в це повірити, але нам написали Рон Трент, Франсуа Кеворкян, Ян Пули. Це ж узагалі легенди! Відбувається справжній сюр!». «Але приємний сюр», – додає Оля.

Визнання в Європі – ключовий фактор для розвитку електронного артиста та лейбла в Україні. Так було завжди. Шанувальники електронної музики – це перебірлива, вимоглива авдиторія. Вони добре орієнтуються в іменах, брендах, внутрішніх ієрархіях цієї сцени. Але в Україні для них просто не має безумовних авторитетів – сайтів, медіа, радіостанцій, селекторів, чиєму смаку чи думкам вони довіряли б. Тому локальному артистові необхідно пройти довгий шлях. Якимось чином він має опинитися на сторінках британського Mixmag, BBC Radio 1 тощо. А вже звідти потрапити до плейлистів своєї потенційної авдиторії в Україні.

Ready in LED, LOW добре розуміють правила цієї гри, тому визнання в Європі для них – це не кінцева зупинка, а тільки перша цегла у фундамент нового диско-ком’юніті в Києві. Останні 5 років у столиці пройшли під знаком техно. Формація Rhythm Buro, рейв СХЕМА, лейбл Nechto, фестивалі Ostrov та Strichka, майданчики – Closer, Plivka, клуб без назви на вулиці Кирилівська, раніше – Boom Boom Room та інші потужні київські бренди були або залишаються орієнтованими перш за все на техно.

Якоїсь миті лідерство техно стало не просто безумовним, а домінантним, майже монопольним. За бортом вечірок і рейвів залишився значний пласт авдиторії, чиї смаки та вподобання не було враховано промоутерами. Дедалі частіше почали з’являтися відгуки про те, що Києву не вистачає вечірок із некомерційною, але більш легкою та мелодійною музикою – класичний хаус, диско, фанк.

Вечірки з такою музикою поки проходять у невеликих барах. Заведено вважати, що диско і фанк – це музика для гурманів і меншин: дорослої авдиторії, вініломанів, колекціонерів, вузького прошарку столичної богеми та ЛГБТ-тусовки. Тим часом техно стало більш комерційним. Ряди фанатів жанру поповнили підлітки, які шукають пригод і гострих почуттів. До того ж у розвиток техносцени вкладають великі гроші відразу декілька всесвітньо відомих алкогольних брендів.

Вочевидь, за рівнем популярности в Києві «барному диско» важко змагатися з техно. Але якщо придивитися, то можна розгледіти досить цікаву тенденцію. Варто організаторам чергової диско-паті запустити сарафанне радіо та запросити цікавих диджеїв, як заклади починають буквально тріщати по швах. У тому ж GRAMі, Бездельниках, Pink Room або в барі «Алхімік» на диско-музику приходять по декілька сотень людей, які врешті-решт просто не поміщаються всередині й товпляться на вулицi. Ще до початку карантину стало зрозуміло, що жанру диско вже затісно в межах нішевого естетського андеграунду.

Оля теж відчуває зростання запиту й каже, що готова бути в перших рядах популяризаторів диско-музики в Києві:

«Нам цілком до снаги запустити цю хвилю! Я знаю багатьох людей, які мріють про вечірки на кшталт Giltterbox на Ібіці. Настав час додати барв ночі. Сьогодні в цій сфері є стільки цікавих рішень: світло, віжуал, різні ефекти. Хочеться, щоб у нас були денс-батли, як у серіалі «Поза». У Києві, до речі, уже є підпільні танцювальні клуби, де танцюють vogue. Нам усім потрібно об’єднуватись і робити цікаві події: вбрання, образи, сексуальність, флірт, атмосфера свята; мелодійна, а може навіть жива, музика. Ми з Пашею трохи по-різному дивимося на це. У мене більш дівочий погляд. Але в широкому сенсі нам із LOW, звичайно, по дорозі».

Не випадково вже перший свій реліз Ready in LED випустила на власному лейблі з назвою Horny City, що дослівно перекладається як «збуджене місто».

«Диско – це сексуальна музика. Безперечний факт. Я не вітаю вульгарности, але добре розумію, у якому жанрі працюю та яка в цієї музики історія, авдиторія й традиції».

Вечірки під брендом Horny City – одна з майбутніх амбіцій проєкту. Оля продовжує наголошувати на тому, що час для запуску диско-хвилі вже настав. Вона перелічує безліч знаків, що вказують на щораз більшу популярність синтвейву та диско у всьому світі.

«У перших же своїх інтерв’ю я багато говорила про нові альбоми The Weeknd та Dua Lipa. Але ця історія продовжується. Ви бачили новий номер українського Vogue? Там ретро-кар і графіка – чистий синтвейв! “Планета Кіно” ще в березні анонсувала показ оригінального “Blade Runner” 1982 року. Чому саме він? Чому саме зараз? Є багато інших культових фільмів минулого, які варто було б передивитися… Гадаю, усе це не випадково. А ще в березні заявили про завершення кар’єри Daft Punk. У мене весь Facebook був у постах про те, як же нині бракує такої музики».

Пандемія занурила в лихоліття майже на рік і викликала в багатьох людей ностальгію за минулим, зокрема за музикою 80-х, диско чи диско-хаусу нульових. Тому тренд, з якого так радіють Оля та її команда, має під собою ще й соціальні передумови. Вочевидь, із закінченням карантину у всьому світі на слухачів звалиться лавина свіжої музики та подій, і час знову піде  вперед. Але чи зможуть диско-артисти нової хвилі підлаштуватися, залишитись актуальними й органічно поєднати актуальні ідеї з образами з минулого? Це виклик, який чекає на них попереду.

А найближчим часом на Олю чекає інший важливий виклик. 15 травня в артцентрі Closer у межах LOW Party відбудеться перший живий виступ Ready in LED. І хто знає – можливо, саме з цієї події почнеться новий важливий розділ в історії диско-музики в Києві?

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу з тестами! 🧐