Спецпроєкти

Усі обговорюють правки, які хочуть внести до закону про мову. Пояснюємо, чого стосуються зміни й на що вони вплинуть


25 квітня 2019-го Верховна Рада ухвалила Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Закон передбачав посилення державотворчих функцій української мови, підвищення її ролі в забезпеченні територіальної цілісности та нацбезпеки України. Також мета закону – створення умов для забезпечення й захисту мовних прав і потреб українців.

25 січня 2021-го депутати зі «Слуги народу» зареєстрували законопроєкт № 4638. Він передбачав скасування штрафів за порушення права на послуги українською мовою.

Трохи пізніше, 9 лютого, інші представники пропрезидентської фракції зареєстрували проєкт закону № 4638-2. Згідно з ним, запровадження штрафів переносять на липень 2022 року.

Нині законопроєкт про внесення змін до мовного закону опубліковано на сайті Верховної Ради. Необхідність змін у законі представники фракції обґрунтовують, зокрема, пандемією COVID-19.

Пояснюємо, що хочуть змінити в законі про мову й до чого це призведе.

Що передбачає закон про мову й коли його статті стають чинними:

  • визнання української мови як єдиної державної (офіційної) мови в Україні (за два місяці з дня опублікування закону);
  • обов’язковість використання української на всій території України під час здійснення повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, визначених законом (за два місяці з дня опублікування закону);
  • застосування державної мови в нормативних актах, діловодстві та документообігу, судочинстві (за два місяці з дня опублікування закону);
  • мовою ЗНО і вступних випробувань є державна, крім ЗНО з іноземних мов (із 1 січня 2030 року);
  • повний перехід сфери обслуговування на українську мову. На прохання клієнта/-ки обслуговування може здійснюватися іншою мовою, прийнятною для сторін (із 16 січня 2021 року);
  • українська – мова проведення культурно-мистецьких, розважальних і видовищних заходів (із 2021 року);
  • мова поширення та демонстрування фільмів в Україні – державна (відповідно до Закону України про державну підтримку кінематографу). Іноземні фільми в кінотеатрах можуть демонструватися мовою оригіналу, та обов’язково з українськими субтитрами (за два роки з дня опублікування закону);
  • видання друкованих ЗМІ українською мовою (за 30 місяців із дня набрання чинности законом для друкованих ЗМІ загальнодержавної та регіональної сфер розповсюдження і через 60 місяців для місцевих ЗМІ);
  • видання державною мовою не менш як 50 %книжок за календарний рік для кожного видавця (за два роки з дня опублікування закону);
  • вимога до українських інформаційних і розважальних сайтів мати обов’язкову українську версію (за три роки з дня опублікування закону).

Також кожний громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою.

Штрафи

Які штрафи чекають за порушення:

Наприклад, за порушення статті 30 (Державна мова у сфері обслуговування споживачів) можуть накласти штраф від 5 100 до 6 800 грн. Утім, є нюанси.

За одиничне порушення (наприклад, вас відмовилися обслуговувати українською в ресторані/супермаркеті) – попередження й вимоги усунути порушення протягом місяця.

Штрафи накладаються вже за повторне порушення вимог закону протягом року.

За порушення закону під час засідань, зустрічей, робочого спілкування та документообігу в органах влади, державних органах, комунальних підприємствах, судах, у Збройних Силах України чи правоохоронних органах також передбачено штраф від 3 400 до 6 800 грн.

Якщо норми законодавства порушують у сфері науки, культури, книговидання, спорту, здоров’я, телекомунікацій і поштового зв’язку, у технічній та проєктний документації, в інтерфейсах програм і сайтів, у публічних оголошеннях та заходах, рекламі, транспорті, штраф становить 3 400-5 100 грн.

Щодо сфери друкованих ЗМІ, то за порушення засад закону також передбачається штраф – 6 800-8 500 грн.

Нагадаємо, що мову побутового спілкування закон не регулює. Тож, якщо в побуті ви розмовляєте не українською, жодних штрафів не передбачено.

Які поправки хочуть внести й чим це аргументують?

Законопроєкт, який подали до Ради, має відтермінувати норму демонстрації візуальної продукції українською мовою до наступного року.

Депутат від «Слуги народу», голова комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв пояснює правку тим, що знімання було заборонено через пандемію COVID-19. Через це продакшн-компанії або телеканали не мали змоги знімати ролики.

Потураєв пояснює, що компанії та канали мають старі бібліотеки, у яких немає достатньої кількости українськомовної продукції.

«[…] вони знали про цю норму, готувалися до її імплементації, але ніхто не готувався до COVID-19, тому плани зняти достатню кількість годин відеопродукції – фільмів, серіалів українською мовою – порушено», – каже Потураєв.

Також мають переглянути норми закону, які стосуються іспитів українською. Нагадаємо, що з 1 липня 2021-го всі держслужбовці мають скласти іспит на знання мови, щоб обіймати посади.

Потураєв коментує відтермінування цієї норми тим, що до 1 липня через пандемію держава не встигне створити відповідні комісії. Тож конкурси на держслужбу призупинять, і, на думку депутата, це спричинить кризу в держуправлінні.

Також депутати від провладної фракції ставлять під сумнів справедливість статті 25 закону, у якій ідеться про друковані ЗМІ.

Згідно з вимогою законодавства, не менш ніж 50 % тиражу друкованих ЗМІ мають виходити українською мовою. Норма має набути чинности з 1 січня 2022-го.

За словами Потураєва, ця вимога «суперечить цивілізованій практиці».

«[…] держави ніколи не втручаються в діяльність ринку друкованих ЗМІ, за винятком того, що встановлюють вимоги до контенту. Наприклад, у нас заборонено видавати порнографічні журнали, займатися пропагандою російської агресії або адвокацією окупаційної влади у Криму та захоплених районах Донбасу (і, сподіваюся, ми ще більше ці норми посилимо). […] Але в жодній цивілізованій країні держава не диктує, якою мовою видавати газети, журнали та книги», – коментує депутат.

Він додає, що норму зобов’язати половину книжкового накладу теж видавати українською мовою прибрали, а для газет і журналів – залишили.

(Нагадаємо, що норма для книжкових видавництв не поширюється на видавничу продукцію кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів чи нацменшин коштом державного та/або місцевих бюджетів.

Також вказана норма не поширюється на книгарні та інші заклади, що розповсюджують видання винятково офіційними мовами ЄС, державною мовою та/або словників і розмовників з іноземних мов, підручників із вивчення іноземних мов, а також книгарні, створені для реалізації прав корінних народів і нацменшин України).

Депутат провладної фракції наголошує, що ЗМІ – це «приватний бізнес, який нічим не зобов’язаний державі, і вимоги можуть поставити багато друковані медіа на межу банкрутства.

Потураєв не вважає за необхідне впровадження обов’язкової української версії до українських інформаційних та розважальних сайтів.

Що ще пропонують змінити в законі про мову й чому?

Зміни до закону про державну мову просить внести Українська асоціація медіабізнесу (УАМБ).

За словами президента асоціації Олексія Погорелова, УАМБ підтримує необхідність ухвалення закону про мову, але самі видавці просять змінити кілька позицій.

Зміни стосуються статті 25 закону. Згідно з нею, усі друковані ЗМІ мають видаватися однаковими накладами українською та іноземною мовами та мати ідентичний вигляд.

Представники асоціації апелюють до ратифікованої Україною рамкової конференції. У ній ідеться, що держава не повинна перешкоджати функціонуванню та роботі ЗМІ, які працюють для задоволення потреб представників нацменшин.

В УАМБ нагадують, що, за даними соц.досліджень, російською вдома спілкуються 37% українців, а обома мовами – 15%. Представники спілки нагадують про нацменшини, які живуть в Україні та не матимуть змоги отримувати інформацію рідними мовами.

Пропозиції асоціації – внесення змін до Податкового кодексу: скасування нульової ставки ПДВ для російськомовних друкованих видань і встановлення її на рівні 20%. Водночас не запроваджувати з 2022 року норму про обов’язковий випуск 50 % накладу будь-якого ЗМІ українською мовою.

Видання українською, згідно з пропозицією, звільняються від сплати ПДВ.

Коментарі політологів

От що про доцільність правок каже політолог Артем Бронжуков:

«Певна частина українського суспільства справді негативно сприймає ініціативи з підтримки української мови з боку держави. Очевидно, що подані депутатами законопроєкти орієнтовані на неї.

Насправді жодних реальних причин відтерміновувати норми закону про мову немає. Крім того, такі кроки можуть викликати неоднозначну реакцію серед громадян із проукраїнською позицією.

Допускаю, що в президентській фракції прорахують можливі ризики й, орієнтуючись саме на політичну доцільність і суспільний резонанс, рекомендуватимуть своїм депутатам, як правильно голосувати за пропозиції колег».

Коментар щодо можливих правок від журналістки й політтехнологині Марини Данилюк-Ярмолаєвої:

«Правки не є обґрунтованими. Я добре ознайомлена із законом про мову, який було ухвалено у 2019-му – його досить ґрунтовно написано. Там узгоджено безболісні переходи на українську мову без утисків будь-кого.

Тому наслідками такого «поліпшення» мовного закону можуть бути хіба мітинги та суспільний осуд. Нагадаю, що понад 60 % українців повністю підтримують перехід на українську мову».

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь