Поліцейське насилля та репресивна політика: історія активістки з наркозалежністю

Життя

Текст: Сергій Лебідь

01 Липня 2021 18:12

25 червня українські наркозалежні виходили на акцію протесту проти української наркополітики. Ми вирішили дізнатися, у чому проблеми нашої наркополітики та як її змінити на краще.

Для цього ми розпитали активістку Всеукраїнського Об’єднання Людей з Наркозалежністю (ВОЛНА) Вєлту Пархоменко.

Важливо: якщо у вас чи у ваших знайомих проблеми з наркотиками, допомогу й необхідну інформацію можна знайти на сайті Всеукраїнського Об’єднання Людей з Наркозалежністю (ВОЛНА).

Що не так із українською наркополітикою?

Наркополітика в Україні криміналізована. Людей часто саджають за їхні захворювання, за їхню наркозалежність і за злочини, які пов’язані із вживанням наркотиків.

Залежна людина замість лікування дістає строк за мінімальну дозу наркотиків. Навіть якщо ви йтимете вулицею та піднімете використаний шприц із залишками наркотика, вас також можуть заарештувати й відкрити кримінальне провадження.

Дози наркотиків, за які можуть посадити, дуже-дуже малі – навіть менші, ніж у Росії.

Що потрібно змінити в українській наркополітиці?

Ми як Всеукраїнська спільнота людей з наркозалежністю, хочемо або взагалі прибрати ч.1 ст. 309, або змінити її .

«Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів без мети збуту караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років»

Зміни доз наркотиків – у таблиці. До речі, ці розміри змінювали, але вони стали ще менші.

Також значно збільшили розміри штрафних санкцій. Під вплив цих санкції також потрапляють пацієнти підтримувальної терапії (про це в тексті далі).

Ми мали вже результати судів, коли пацієнти, які проходять метадонову терапію і мають довідку від лікаря, зазнавали покарань. Ці довідки на суддів ніяк не впливали.

Наркозалежні люди виступають за декриміналізацію

Ми не кажемо про легалізацію. Ми кажемо про декриміналізацію. У чому ж різниця?

Декриміналізація не прибирає відповідальність за зберігання наркотиків. Вона прибирає саме кримінальну відповідальність. Тобто замість них можуть бути адмінштрафи або спрямування на лікування чи якісь інші форми.

Головне, щоб людей не саджали у в’язницю.

Декриміналізація в інших країнах (наприклад, у Португалії) демонструє гарні результати. Згідно з дослідженнями, там значно зменшилася кількість злочинів, які пов’язані з наркотиками, знизився рівень інфікування ВІЛ і гепатитом, скоротився відсоток молоді, яка пробує наркотики, а також зменшилася кількість смертей.

Ті гроші, які спрямували на переслідування наркозалежних людей, перерозподілили на профілактику в школах, інформаційні кампанії, соціальну рекламу тощо. Також ці гроші переведені на реабілітаційні центри та на лікування.

Дослідження зміни наркополітики в Португалії

Вижимка статті The New-York Times

У 2001 році Португалія повністю змінила свою наркополітику й із того часу тільки поліпшувала її. Уряд декриміналізував зберігання невеликих доз наркотиків.

За порушення закону наркозалежним можуть присудити штраф, громадські роботи або направлення на лікування.

Також країна зробила фінансові інвестиції в послуги зі зменшення шкоди та лікування.

Результати:

збільшилась кількість наркозалежних, які звертаються за допомогою та проходять лікування;
впала кількість смертей від передозування;
знизилась кількість нових захворювань на гепатит C та ВІЛ;
зменшилася кількість ув’язнених.

Поліція переслідує наркозалежних

Коли я вживала наркотики, зіштовхувалась тоді ще з міліцією. Це було дуже боляче, бо мене залякували, на мене кричали, мене принижували, намагалися зґвалтувати. Це був дуже негативний досвід.

Коли я потребувала допомоги, мені ніколи навіть не спадало на думку, що я можу звернутися до правоохоронних органів. Це завжди був той орган, що карає наркозалежних.

Я працюю в громадській організації клуб «Еней».. Там ми впроваджуємо програму профілактики ВІЛ. У різних куточках міста ми роздаємо безплатні презервативи, шприци, а також робимо тестування та консультуємо.

Нещодавно поліція напала на наших соціальних працівників, хоча вони мають усі необхідні документи та доручення. Одного нашого соціального працівника навіть побили. Наразі відбуваються суди з метою покарати цих поліціянтів.

У мене хабаря не вимагали, але, наприклад, мій чоловік свого часу продав квартиру, аби відкупитися від в’язниці.

Дослідження: лікувати наркозалежних вигідніше, ніж їх переслідувати

Американські дослідження показали, що 1 доллар, витрачений на лікування наркозалежності, економить до 3 доларів через зменшення злочинності.

Реабілітаційні центри = приватні в’язниці

Є велика проблема з реабілітацією. У країні існують нормативи стосовно реабілітації наркозалежних. Але немає моніторингу того, як реабілітаційні центри ці стандарти використовують.

Ми маємо багато кейсів, коли під реабілітаційними центрами ховаються приватні в’язниці. У них немає науководоказових методів, немає принципу добровільності. Ми збираємо такі кейси та звертаємося до прокуратури.

Існують гучні кейси закриття таких центрів, але замість них з’являються нові.

На державному рівні немає моніторингу таких центрів. Але скаргу можна надіслати до громадських організацій, а вони вже звернуться до правоохоронних органів.

Окрім цього, на сайті Всеукраїнського об’єднання людей із наркозалежністю можна знайти інтерактивну мапу перевірених реабілітаційних центрів.

На що схожа наркозалежність?

Синдром абстиненції – це один із синдромів наркотичної залежності. Стає не тільки боляче фізично, але і психологічно дуже тяжко. Адже ти знаєш, що можна зробити, аби відразу покращити свій стан.

Усе одно, що дуже тяжко хворіти на грип, але ви знаєте, що є одна пігулка, від якої одразу одужаєте. А ще є соціальний тиск. Усі кажуть: «Сам/а винен/винна».

Якщо людина вживає стимуляторні наркотики, то під час відмови вона навпаки відчуває брак енергії, зневоднення і кволість. Психологічно погано, адже було дуже весело й енергійно, а на думку спадало багато ідей. Проте тепер нічого не хочеться, нічого не можеться.

Наркозалежність схожа на набутий цукровий діабет. Там теж є причини виникнення: соціальні, психологічні, генетичні. Це також рецидивне захворювання.

Щоб людина була в ремісії, потрібні соціальні фактори, підтримка, психотерапевтична й медична допомога.

Якщо людина просто перетерпить фізичну ломку, то це не означатиме, що вона одужала. Ще є психологічні та соціальні прояви, з якими треба працювати.

Спробувала наркотики у школі в компанії друзів

Спробувала наркотики в дитинстві в компанії друзів. Вони спробували і все. Натомість я зрозуміла, що вже не можу без цих речовин, і почала вживати більше й більше. Це були різні типи наркотиків. Почала вживати ін’єкційно, виникла залежність.

Це були двотисячні. Тоді взагалі не можна було знайти інформацію про наркотики. Не було інформації і про ВІЛ-інфекцію, не було програм зменшення шкоди. Нічого не було. Бо якщо б я знала більше про залежність, то можливо б і не почала.

Якби був би доступ до ширшої інформації, то існував би шанс уберегтися від вживання.

І пам’ятаю, що мені розповідали про наркотики в школі. Це настільки було схоже на якусь страшилку. Як з курінням – усі курять, а мені кажуть, що помреш.

Якщо було б по-іншому в школі, то я б не почала вживати. Але я ні про що не шкодую. Завдяки своєму шляху та досвіду я стала тою, ким я є. Зараз моє життя мені дуже подобається.

Дітей лякають наркотиками замість того, щоб говорити чесно

У нас відсутня інформаційна профілактика наркозалежності. Та, яка є – залякувальна й неправдива. Це призводить до збільшення випадків проби наркотиків.

Коли дитині кажуть, що наркотики – це зло, через них гниють м’які тканини, руки та ноги відрізають. А потім дитина виходить на вулицю й бачить, що люди не вживають ін’єкційно, нічого їм відрізати не будуть. Бачить, що людям добре, що вони стають веселішими. І якщо це так погано, то навіщо люди їх вживають?

Коли мене запрошують проводити у школах інформаційні заняття, я кажу саме про те, які є плюси, мінуси та наслідки в наркотиків. Окрім цього, я зазначаю, які є послуги допомоги та підтримки, і розповідаю, що таке залежність. Вона невиліковна й ніхто не знає, буде вона в нього чи ні. Ти можеш один раз спробувати й це залишиться на все життя.

Один із найефективніших принципів профілактики – «рівний рівному». Коли людина, яка знає проблему не ззовні, а зсередини, розповідає про наслідки та про те, як дістати допомогу. Це викликає більше довіри.

Також розповідаю, як плюси від наркотиків дістати без наркотиків.

Я бачу щиру зацікавленість під час таких занять, чую багато запитань. Мені здається, що саме такий алгоритм працює в профілактиці. Я не вважаю, що подібна профілактика може спонукати до початку вживання.

Як допомогти наркозалежному?

Державна безплатна програма метадонової терапії працює ефективно. Будь-яка людина, яка вживає опіоїдні наркотики, може звернутися за безоплатною допомогою.

Але я вважаю, що потрібен більш комплексний підхід. До замісної терапії потрібно додати послуги психотерапевта, послуги з ресоціалізації, працевлаштування.

В Україні є проблема для людей, які вживають наркотики стимуляторного ряду (амфетамин або солі) – для них немає такої програми підтримки й терапії. Вони дуже обмежені в лікуванні.

Дослідження метадонової терапії

Замісна (підтримувальна) метадонова терапія – форма терапії, за якої пацієнт/-ка, залежний/-а від опіатів, регулярно отримує більш безпечний препарат. Найчастіше це метадон чи більш сучасний бупренорфін.

Вони діють, зв’язуючись з тими самими опіоїдними рецепторами мозку, що і героїн, але слабше і без ейфорії. Таким чином зменшується тяга до наркотиків і симптоми абстиненції (ломки).

Слід розуміти, що організм наркозалежної людини може втратити здатність до само знеболення. Це ще одна причина приймати замісні препарати.

Підтримувальна метадонова терапія практикується з 1950-х років.

Головні її переваги:

Метадон чи бупренорфін безпечніше вживати під наглядом лікаря, ніж опіоїди незрозумілої якості.
Метадон чи бупренорфін вживають у вигляді таблеток, а не ін’єкційним шляхом, який за сумісного користування шприцами підвищує ризики зараження на ВІЛ.
Терапія соціалізує пацієнтів. Залежність від опіатів підштовхує людей до злочинів – наприклад, пограбування задля купівлі дози. Пацієнти, які вживають метадон чи бупренорфін, не мають потреби красти і є цілком соціалізованими – можуть отримувати освіту, працювати, виховувати дітей.
Терапія знижує рівень смертності від опіоїдної залежності та злочинну діяльність споживачів опіоїдів.

В Україні метадонова терапія запроваджена з 2004 року. З 2017-го вона фінансується з держбюджету. До цього кошти на програму ЗТ виділяв Глобальний фонд.

Програма замісної терапії для пацієнтів в Україні є безкоштовною: препарати вони отримують під наглядом лікаря у державних лікарнях.

Неприйняття наркозалежних робить тільки гірше

Коли тебе стигматизують, ти не можеш звернутися за допомогою. Ти розумієш, що ти сам поганий і від інших людей почуєш те ж саме.

Але існує інший підхід. Коли я прийшла в організацію, мені було 18 років, і мене прийняли такою, якою я є, без стигматизації. Запропонували роботу, хоча я вживала наркотики.

Це дуже відрізнялося від усього, що мені говорили раніше. Тоді ж я чула, що ні на що не здатна; поки я вживаю, усе буде погано; краще б я померла.

А в групі підтримки сказали, що все окей. Так, ти вживаєш, але це твій досвід і ти можеш працювати, а ми платитимемо тобі гроші. Зі мною розмовляли, і я була рівною.

Я впевнена, що саме такий підхід і таке ставлення допомогли мені вирішити припинити вживання.

Крайні випадки наркозалежності з’являються в тому випадку, коли людина не звертається за допомогою. А не звертається вона за допомогою через високий рівень стигми й дискримінації.

Група підтримки працює

Я випадково прийшла до організації, яка працювала зі зменшенням шкоди. Тобто видавала безплатні шприци та презервативи, надавала допомогу юриста. Я все це отримала. Мені запропонували роботу і 12-крокові групи допомоги.

Я ходила на них, а потім щось трапилося, і до сьогодні я не вживаю. Але це хронічне захворювання, мені досі потрібно ходити на групи самодопомоги, працювати з психологом. Я без медикаментів.

Як дістати кайф без наркотиків?

Якщо хочуть розслабитися, відчути спокій і задоволення, то є медитація та йога. Якщо казати про сильні відчуття, то це можуть бути атракціони, квести. Головне – зрозуміти, які відчуття подобаються. Іноді прогулянка з друзями та спільні ігри, від яких голосно сміються, також дають подібний заряд. Спорт дійсно дозволяє працювати ендорфінам і відчквати емоції, схожі на ті, які забезпечують наркотики.

Найкраща профілактика наркозалежності – повноцінне насичене життя.

Два дослідження замість підсумку

Під час війни у В’єтнамі 1/5 американських солдатів мала залежність від якоїсь наркотичної речовини. Але після повернення додому 95% не стали повторно вживати наркотики.

Причина початку вживання – стресс на війні, потреба в емоційній розрядці та брак інших засобів заспокоєння.

Причина такого значного відсотка людей, які кинули наркотики – зникнення стресу, повернення до сім’ї та друзів і державні програми допомоги ветеранам, які допомагали працевлаштуванню та надавали медичну допомогу.

Проводили два дослідження на щурах. У першому дослідженні щурам у клітці давали на вибір звичайну воду та воду з наркотиком. Вони вибирали наркотики та споживали їх доти, доки не гинули від передозування.

Під час наступного дослідження для звірят зробили «Щурячий парк». Там була велика територія, колеса, лабіринти, багато щурів, їжі та води, а також були наркотики. У такому насиченому просторі щури відмовлялися від наркотиків. А якщо і вживали, то робили це з великими перервами й не мали проблем із залежністю.